Справа № 727/702/26
Провадження № 2-а/727/52/26
17 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Мамчина П.І.
при секретарі Коліщук М.І.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паланійчук Валентин Петрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Паланійчук В.П. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Посилається на те, що 25.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №1552, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000,00 грн. Вказану постанову отримав 01.01.2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважає, що вищевказана постанова є протиправною, виходячи з наступного.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що громадянин 1552, який є військовозобов*язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред*явив його за вимогою представника поліції. Далі зазначено 1552 відповідно до ст. 268 КпАП України, під час складання адміністративного протоколу пояснень не надав. Відповідно виникає питання, хто такий громадянин 1552, відносно кого складена постанова, кого притягують до відповідальності.
Також зазначає, що військово-обліковий документ у паперовій формі було видано ОСОБА_1 після проходження ним ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме 21.11.2025 року. Проте, під час перевірки документів ОСОБА_1 пред*явив військово-обліковий документ у електронному вигляді, зокрема у мобільному застосунку Резерв+, де і було відображено відомості про його відстрочку від мобілізації. Крім того, ОСОБА_1 пред*явив обліково-послужну картку, видану взамін військового квитка від 29.03.2007 року, згідно якої він 12.04.2005 року визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку за ст. 59 Б Наказу МОУ №207-1999.
Крім того, в присутності ОСОБА_1 ніхто ніяких протоколів не складав, обставини щодо відмови від підпису постанови не відповідають дійсності, так як про її наявність останньому нічого не було відомо.
Просить визнати поважним та поновити строк звернення до суду із даним позовом. Визнати протиправною та скасувати постанову №1552 від 25.11.2025 року, якою накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., закривши провадження у справі.
Представник позивача, адвокат Паланійчук В.П. в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просив розглянути справу без його та позивача участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідно до поданого відзиву просив у задоволенні позову відмовити, оскільки матеріали справи відповідають вимогам ст. 235 КпАП України, протокол складено правильно, правопорушник під особистий підпис був повідомлений про час і місце розгляду справи, права визначені ст.. 268 КпАП України роз*яснені, обставини, що виключають здійснення провадження у справі та визначені ст.. 247 КпАП України відсутні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Судом встановлено, щовідповідно до копії постанови №1552 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КпАП України, громадянин 1552 є військовозобов*язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред*явив його за вимогою представника поліції. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) 1552 порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.9-10).
Крім того, із змісту вказаної постанови вбачається, що 1552, відповідно до ст. 268 КпАП України, під час складання адміністративного протоколу пояснень не надав (а.с.9-10).
Відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справ. Також зазначив в постанові, що остання складена щодо громадянина 1552, який під час складання не надав пояснень, тобто невідомо відносно кого і хто саме не надав пояснення.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи. Також, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалось належне сповіщення позивача щодо розгляду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Також, відповідачем не доведено наявність фактичного складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КпАП України.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом, належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виходячи з даної норми, суд вважає, що строк для подачі позовної заяви слід позивачу поновити як пропущений з поважних причин, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач копію постанови отримав 01.01.2026 року.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн., а відповідач є суб'єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паланійчук Валентин Петрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1552 від 25.11.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований в АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом 10 (десяти) днів з дня його підписання.
Суддя: Мамчин П.І.