79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" лютого 2026 р. Справа №907/613/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Голперт Каріни Вадимівни від 26 грудня 2025 року
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року, суддя Ремецькі О.Ф.
про зупинення провадження
у справі № 907/613/25
за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, м. Мукачево, Закарпатська область
в інтересах держави в особі:
позивача Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Закарпатська область
до відповідача Фізичної особи-підприємця Голперт Каріни Вадимівни, м. Мукачево, Закарпатська область
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Мукачівське міське комунальне підприємство “Мукачівводоканал», м. Мукачево, Закарпатська область
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство “Голд Лайн Трейд», м. Мукачево, Закарпатська область
про витребування майна з чужого незаконного володіння
встановив:
Керівник Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Голперт Каріни Вадимівни про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності фізичної особи на частину нежитлового підвального приміщення, що розташоване на площі Кирила і Мефодія, 7 (літ. А), та зобов'язання відповідача повернути частину протирадіаційного укриття.
Ухвалою суду від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Мукачівське міське комунальне підприємство “Мукачівводоканал» та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство “Голд Лайн Трейд» та призначено підготовче засідання у справі на 16 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року призначено до розгляду у засіданні суду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та клопотання про зупинення провадження у справі, відкладено підготовче засідання на 13 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року підготовче засідання у справі, розгляд клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про зупинення провадження у справі відкладено на 11 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та відкладено підготовче засідання у справі на 16 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 25 листопада 2025 року.
У засіданні суду 25 листопада 2025 року за згодою представників сторін судом оголошено перерву на 09 грудня 2025 року.
20 листопада 2025 року прокурором подано суду клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування своєї позиції прокурор просить суд взяти до уваги те, що моніторингом відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що наразі на розгляді у Верховному Суді перебуває ряд подібних справ, зокрема, № 927/412/24, № 927/542/24, № 927/612/24 (за позовами органів прокуратури Чернігівської області) та № 922/2484/24, № 922/3535/24 (за позовами органів прокуратури Харківської області).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року у справі № 907/613/25 задоволено заяву керівника Мукачівської окружної прокуратури та зупинено провадження у справі № 907/613/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду.
Ухвала суду мотивована п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, а саме: переглядом судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Суд встановив, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2025 справу № 922/2484/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв'язку з необхідністю відступу від правового висновку щодо абсолютної заборони перебування захисних споруд цивільної оборони у приватній власності та зумовленого цим застосування саме негаторного позову як належного способу захисту прав держави як власника таких споруд, викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 734/337/15-ц, від 20.06.2022 у справі № 168/626/19, від 28.06.2023 у справі № 563/501/22, від 27.11.2024 у справі № 558/450/22, в зв'язку з чим викладені Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 918/938/23 висновки щодо визначення належного та ефективного способу захисту прав позивача матимуть істотне значення для правильного вирішення справи № 907/613/25. Враховуючи наведене, з огляду на предмет і підстави позову, з метою дотримання єдності судової практики та принципу верховенства права, невід'ємним складовим елементом якого є юридична визначеність, а також принципу пропорційності, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в цій справі.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Голперт Каріна Вадимівна звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року у справі № 907/613/25 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Закарпатської області. Зокрема, зазначає, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали існував чинний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Касаційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 918/938/23, який стосується спорів щодо протирадіаційних укриттів, оскаржувана ухвала не містить аналізу того, чому наявний правовий висновок не може бути використаний судом для вирішення спору. Поряд з тим, зазначає, що оскаржувана ухвала не містить аналізу того, які саме правові норми потребують тлумачення та чому без такого тлумачення неможливо продовжити розгляд справи по суті. Також зазначає, що суд мав встановити чи є правовідносини у справі № 907/613/25 такими, що не охоплюються зазначеним висновком, відсутність такого аналізу свідчить про необґрунтованість зупинення провадження та порушення принципу правової визначеності. Наголошує, що суд першої інстанції не навів жодної постанови Верховного Суду з правовим висновком, без якого вирішення даної справи було б неможливим, за таких обставин у справі відсутній належним чином обґрунтований об'єкт очікування у розумінні пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України. Поряд з тим, зазначає, що в ухвалі відсутнє будь-яке порівняння предмета та способу захисту у даній справі з іншими справами, на які посилався прокурор, при цьому формальне посилання на наявність у справах протирадіаційних укриттів не є достатнім для встановлення подібності правовідносин. Наголошує, що у клопотанні прокурора про зупинення провадження було зазначено інший номер справи, ніж та, що перебуває у провадженні суду, незалежно від оцінки цієї помилки як технічної, суд був зобов'язаний надати їй процесуальну оцінку, відсутність будь-якої оцінки цього питання додатково свідчить про формальний характер розгляду клопотання про зупинення провадження. На думку скаржника, зупинення провадження призвело до порушення принципу правової визначеності та розумних строків розгляду справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі № 907/613/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Голперт Каріни Вадимівни на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року у справі № 907/613/25; прокурору, позивачу та третім особам-1,-2 - надано строк на подання відзивів на апеляційну скаргу; витребувано з Господарського суду Закарпатської області матеріали справи; справу № 907/613/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана учасникам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником та отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Поряд з цим, до апеляційного суду повернувся поштовий конверт, надісланий третій особі-1 із довідкою АТ “Укрпошта» від 23 січня 2026 року, згідно з інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення із зазначенням причин повернення: «адресат відсутній».
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, звертає увагу суду на те, що висновки Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2025 у справі № 918/938/23 не є релевантними до обставин цієї справи та не можуть бути прийняті до уваги судом під час ухвалення рішення у справі, з огляду на те, що предмети розгляду та суб'єктний склад учасників та фактичні обставини справ є відмінними. Водночас наголошує, що наявні підстави для відступу від правового висновку судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 918/938/23 про те, що належному способу захисту прав у спірних правовідносинах у разі вибуття з власності держави захисної споруди цивільного захисту населення відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості. Крім цього, зазначає, що суд задоволив подане ним клопотання про зупинення провадження у справі, враховуючи, що у прохальній частині останнього було допущено опечатку (технічну помилку) та постановив зупинити провадження у справі №907/613/25.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року законною та обґрунтованою. Зокрема, зазначає, що мотивація зупинення провадження у справі у повній мірі відповідає як предмету і підставам позову, так і принципу пропорційності. Також наголошує, що судом першої інстанції чітко визначено строк такого зупинення і як наслідок не допущено порушення принципу розумних строків розгляду справи.
Відзиви на апеляційну скаргу від третіх осіб-1,-2 до суду не надходили.
Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року відмовлено Фізичній особі-підприємцю Голперт Каріні Вадимівні у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від інших учасників у справі до суду не надходило.
Згідно з ч.2 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, зміст статті 228 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Прокурор, звертаючись із клопотанням про зупинення провадження у даній справі, мотивував його тим, що моніторингом відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що наразі на розгляді у Верховному Суді перебуває ряд подібних справ, зокрема, № 927/412/24 № 927/542/24, № 927/612/24 (за позовами органів прокуратури Чернігівської області) та № 922/2484/24, № 922/3535/24 (за позовами органів прокуратури Харківської області).
У всіх зазначених справах прокурором заявлено клопотання про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Вказані клопотання мотивовані, зокрема, тим, що висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 918/938/23 про те, що належному способу захисту прав у спірних правовідносинах у разі вибуття з власності держави захисної споруди цивільного захисту населення відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, прямо суперечить висновкам, викладеним у:
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, яка послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння; у цих випадках належним способом захисту прав власника є негаторний позов;
- постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 у справі № 734/337/15-ц, у якій суд підтвердив належність та ефективність обраного прокурором способу захисту інтересів держави у разі вибуття з власності держави захисної споруди цивільного захисту населення - саме шляхом повернення захисної споруди, а не її витребування.
Клопотання мотивоване тим, що наразі у Верховому Суді наявна неоднозначна практика щодо застосовування статей 256, 256, 387, 388, 391 ЦК України у спорах, які виникають при поверненні протирадіаційних укриттів з приватної у державну чи комунальну власність у подібних правовідносинах, що є неприпустимим.
Також наявні підстави для відступу від правового висновку судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 918/938/23 про те, що належному способу захисту прав у спірних правовідносинах у разі вибуття з власності держави захисної споруди цивільного захисту населення відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.
Спірне нерухоме майно - захисні споруди цивільного захисту, є обмежено оборотоздатним майном, можливість вибуття якого з державної власності законодавством не передбачена, у зв'язку з чим воно підлягає поверненню у власність держави.
Таке клопотання задоволено Верховним Судом у справі № 922/2484/24.
Як встановлено судом, керівник Мукачівської окружної прокуратури подав до Господарського суду Закарпатської області позов в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, м. Мукачево до відповідача про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності фізичної особи на частину нежитлового підвального приміщення що розташоване на площі Кирила і Мефодія, 7 (літ. А), та зобов'язання відповідача повернути частину протирадіаційного укриття.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взяв до уваги те, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані з посиланням на положення статей 170, 317, 319, 321, 326, 328, 391 Цивільного кодексу України, статті 86 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025, статті 21 Кодексу цивільного захисту України, статей 1, 5, 7 Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХII "Про приватизацію майна державних підприємств", чинного до 06.03.2018, статті 9 Закону України "Про засади цивільного захисту".
Суд встановив, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2025 справу № 922/2484/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв'язку з необхідністю відступу від правового висновку щодо абсолютної заборони перебування захисних споруд цивільної оборони у приватній власності та зумовленого цим застосування саме негаторного позову як належного способу захисту прав держави як власника таких споруд, викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 734/337/15-ц, від 20.06.2022 у справі № 168/626/19, від 28.06.2023 у справі № 563/501/22, від 27.11.2024 у справі № 558/450/22, в зв'язку з чим викладені Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 918/938/23 висновки щодо визначення належного та ефективного способу захисту прав позивача матимуть істотне значення для правильного вирішення справи № 907/613/25.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття “подібні правовідносини» - на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін “подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін “подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Колегія суддів бере до уваги, що ухвалами Верховного Суду від 29.10.2025 касаційне провадження у справах № 927/412/24 та № 922/3535/24, та від 03.11.2025 у справі № 927/542/24 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2484/24.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з огляду на предмет і підстави позову, з метою дотримання єдності судової практики та принципу верховенства права, невід'ємним складовим елементом якого є юридична визначеність, а також принципу пропорційності, про наявність підстав для зупинення провадження в справі № 907/613/25 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2484/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо зазначення іншого номера справи у клопотанні прокурора про зупинення провадження, що незалежно від оцінки цієї помилки як технічної, суд був зобов'язаний надати їй процесуальну оцінку, відсутність будь-якої оцінки цього питання додатково свідчить про формальний характер розгляду клопотання про зупинення провадження та вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").
Аналізуючи доводи скаржника щодо формального характер розгляду клопотання про зупинення та ненадання процесуальної оцінки судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку вказане може трактуватись як надмірний формалізм.
Посилання скаржника на те, що зупинення провадження у справі № 907/613/25 призводить до порушення прав відповідача на розумні строки розгляду справи судом, є безпідставними, враховуючи наступне:
Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж "розумного строку" цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк/який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з тим Конвенція в першу чергу гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання "розумного строку", що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epiietka Gevmata та інші проти Греції). Справедливість провадження завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Миролюбов та інші проти Латвії).
Таким чином, з огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, оскільки в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Враховуючи встановлені у справі обставини, приймаючи до уваги забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також враховуючи приписи п.2 ч.5 ст.13 ГПК, зупинення провадження у даній справі не порушує прав відповідача на розумні строки розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі (п.12).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що скаржниками не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у даній справі та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року у справі № 907/613/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Голперт Каріни Вадимівни - без задоволення.
Матеріали справи № 907/613/25 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.