Справа № 716/1532/25
19.02.2026 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді -Сірик І.С.
присяжних -Порушник Н.І., Вигнан Б.Д.
з участю секретаря - Барабащук О.А.
заявника - ОСОБА_1
представника заявника -ОСОБА_8
заінтересованої особи - ОСОБА_4
представника заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Заставна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки,-
Заявник звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним, посилаючись на те, що останній є психічно хворим. Через свою хворобу ОСОБА_3 не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує постійної допомоги, як в побутових, повсякденних питаннях, так і в прийнятті рішень юридичного характеру від свого імені, отже потребує опіки. Просив визнати ОСОБА_3 недієздатним та призначити його опікуном.
Заявник та представник заявника в судовому засіданні заву підтримали з підстав викладених в заяві. Просили задовольнити вимоги заявника в повному обсязі.
Адвокат особи, стосовно якої розглядається справа, в судовому засіданні підтримав заяву подану ОСОБА_1 , та вважав за доцільне визнати ОСОБА_3 недієздатним та призначити його вітчима опікуном.
Заінтересована особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала подану заяву. Вказала, що оскільки вона офіційно працевлаштована, немає змоги виконувати обов'язки опікуна. На даний час її сином займається чоловік. Просила суд призначити ОСОБА_1 опікуном її сина.
Представник органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та не заперечував проти задоволення заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Заставна, є громадянином України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 8, 9).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААБ № 857264 від 15.04.2020 року, ОСОБА_3 має інвалідність з дитинства першої А групи, інвалідність встановлена безстроково, потребує постійного стороннього догляду (а.с. 14).
Так, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 11.06.2004 серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.11).
23.06.2016 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 23.06.2016 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує допомогу по догляду за інвалідом І групи, що вбачається з довідок № 400 від 26.02.2024 та № 1963/09-01-08 від 03.12.2024 виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької РВА (а.с. 15, 16)
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання свого пасинка ОСОБА_3 недієздатним та призначити його опікуном.
У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.
За змістом ч. 1 ст.295 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно ч. 3 ст. 296 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.
Близькі родичі - законодавчий термін, що позначає родичів особи, які мають особливі права та/або обов'язки через тісні стосунки з особою.
Законодавство України подає різні визначення цього та споріднених термінів.
Так, кримінально-процесуальний кодекс України визначає поняття близькі родичі та члени сім'ї: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Закон України «Про запобігання корупції» визначає, що близькі особи - члени сім'ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням суб'єкта.
Сімейний кодекс України (ст. 2 ч. 2) регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що неодноразово наголошував на тому, що в разі, коли буквальне тлумачення норми права не дає однозначної відповіді на те, чи має особа певне право, повинно бути застосовано системне тлумачення норм права. У такому тлумаченні суди повинні виходити з того, що приватна особа в разі такої неоднозначності процесуальних норм права має розраховувати саме на таке їх розуміння, яке не призводитиме до обмеження її процесуальних можливостей.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Верховний суд у постанові від 01 березня 2023 року по справі 761/33869/14-ц зробив такий висновок, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
За вказаних обставин, суд вважає, що в порядку ч. 3 ст. 296 ЦПК України заявник вправі звернутися до суду із заявою про визнання недієздатним свого пасинка.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 18 від 08 грудня 2025 ОСОБА_3 хворіє хронічним психічним захворюванням у формі важкої розумової відсталості. За своїм психічним станом в силу наявного у нього хронічного психічного захворювання, ОСОБА_3 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом не може фактично брати участь в судовому засіданні та не може особисто дати пояснення по суті справи.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного станусудово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, суд вважає, що у справі достатньо доказів, які у своїй сукупності дають підстави для визнання ОСОБА_3 недієздатним.
Вирішуючи питання щодо встановлення над недієздатним ОСОБА_3 опіки та призначення опікуна суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою-третьою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ст. 60 ЦК України).
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ст. 62 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно подання виконавчого комітету Заставнівської міської ради Чернівецької області, яке було подано відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради № 113 від 11 серпня 2025 року визначено доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 , у разі визнання його недієздатним.
Однак, на думку суду, вищевказане подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки жодних мотивів доцільності призначення саме ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 подання не містить.
Слід зазначити, що при вирішенні аналогічних категорій справ суд призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Проте, суд може не погодитись із даним поданням у випадку якщо подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд при вирішенні тотожної справи у своїй постанові від 08 січня 2024 року, справа № 753/1905/22, провадження № 61-8758св23.
Подібні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
У Правилах також зазначено, що опікун призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Поряд з цим, подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном суд вважає необґрунтованим та таким, що прийняте без повного дослідження всіх обставин та із застосуванням суто формального підходу для вирішення питання про призначення опікуном заявника.
Саме лише бажання ОСОБА_1 бути опікуном ОСОБА_3 , за наявності інших родичів, не може бути безумовною підставою для призначення заявника його опікуном.
Слід зазначити, що опіка встановлюється в інтересах хворої особи, а не опікуна.
Беручи до уваги зміст поняття "опікун" та обов'язки, які має опікун по відношенню до свого підопічного, суд вважає, що подання органу опіки та піклування не відповідає закону.
Поряд з цим, подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном суд вважає необґрунтованим та таким, що прийняте без повного дослідження всіх обставин та із застосуванням суто формального підходу для вирішення питання про призначення опікуном заявника.
Судом встановлено, що особа, щодо якої подано заяву про визнання її недієздатною, крім заявника, має інших родичів зокрема матір, батька, бабу про наявність яких свідчать матеріали справи, проте орган опіки та піклування, належних та допустимих доказів про об'єктивну неможливість здійснення ними обов'язків опікуна не надано, а посилання заявника на відсутність інших членів сім'ї, які б могли здійснювати догляд, нічим не доведені.
Причин неможливості виконання близькими родичами ОСОБА_3 функцій його опікуна у висновку опікунської ради виконавчого комітету Заставнівської міської ради не наведено, в той час коли за адресою де проживає ОСОБА_3 зареєстровані інші повнолітні члени сім'ї заінтересованої особи, які можуть доглядати та бути опікунами ОСОБА_3 .
Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
У поданні органом опіки та піклування не було з'ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_1 , який є військовозобов'язаним, а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з'ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов'язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
За вказаних обставин, суд вважає, що подання опікунської ради не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.
Крім того, суд враховує, що подання органу опіки та піклування не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховано на розсуд суду.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази вказують лише на наявність підстав для задоволення заявлених вимог в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним, оскільки він внаслідок стійкого хронічного психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується відповідною експертизою.
За вказаних обставин, наявне у справі подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном над пасинком ОСОБА_3 не є обґрунтованим, а тому не відповідає вимогам закону.
ОСОБА_1 не позбавлений можливості надавати посильну допомогу та підтримку недієздатному ОСОБА_3 без відповідного судового рішення.
За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 .
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).
Таким чином, над недієздатним ОСОБА_3 слід встановити опіку та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, покласти обов'язки опікуна на орган опіки та піклування за місцем його проживання, тобто орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради Чернівецької області.
На підставі ст.ст. 39, 41, 58, 60, 65 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 295-300 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 недієздатним.
В частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.
Тимчасово встановити опіку над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, покласти обов'язки опікуна на орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради Чернівецької області.
Строк дії даного судового рішення встановити в два роки з дня набрання даним рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Сірик І.С.
Присяжні: Порушник Н.І.
Вигнан Б.Д.