18.02.26
Справа № 642/689/26
Провадження № 1-кп/642/309/26
Іменем України
13 лютого 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221220000875 від 28.06.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , колишній навідник - оператора аеромобільно - десантного відділення аеромобільно - десантного взводу аеромобільно -десантної роти НОМЕР_2 окремого аеромобільного батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: -12.08.2025 Холодногірським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 382 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
У провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12025221220000875 від 28.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25.12.2025 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора» строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 22.02.2026.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважала за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та заявила клопотання продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки останній є військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу, в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду. Обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин. Крім того зазначив, що перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме дезертирство, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Крім того, потрібно взяти до уваги те, що ОСОБА_4 є раніше судимим.
Інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_4 .
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання прокурора підтримав,
просив призначити справу до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просили призначити справу до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора заперечували, зазначивши, що ризики, на які посилається прокурор не доведені, не підтверджені, і тому наявна можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою. Крім того, обвинувачений також зазначив, що страждає на тяжке захворювання виразкова хвороба шлунку, не має наміру ухилятися від суду, впливати на потерпілого чи свідків, та наміру вчиняти інших кримінальних правопорушень.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно матеріалів справи, дія запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, закінчується 22.02.2026.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого; наявність постійного місця роботи; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Стороною обвинувачення доведено підстави, що свідчать про наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Звертаючись з клопотаннями про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначені прокурором ризики були встановлені ухвалою слідчого судді та на даний час, на думку суду, не перестали існувати.
Суд вважає, що підозра є обґрунтованою до ступеню необхідного для даної стадії процесу. Наразі продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у скоєні вказаних злочинів (за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років); вік обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, який неодружений, раніше судимий.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
При цьому, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкримінований злочин, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд враховує, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено, свідки не допитані, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого підтверджується характером та обставинами вчинення кримінальних правопорушень. Так, беручи до уваги, що судовий розгляд по вказаній справі не розпочався, учасники процесу не допитані - ОСОБА_4 , перебуваючи під іншим запобіжним заходом, не пов'язаним з триманням під вартою, може перешкоджати кримінальному провадженню. На теперішній час ОСОБА_4 відомі особи потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, допит яких не проведений на теперішній час, у зв'язку з чим він, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на них, з метою змусити останніх змінити раніше надані показання щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень або взагалі відмовитися від них.
Наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень підтверджується даними про особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, разом з відомостями щодо особи обвинуваченого, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання спростовує доводи захисника.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суддя також враховує анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_4 , який не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимий, а також обставини вчинення злочину. Даних щодо захворювань, які перешкоджають або унеможливлюють перебування ОСОБА_4 під вартою суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Суддя, розглянувши можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, крім застави, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Корнейкова проти України».
Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв'язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу не зменшилися, у зв'язку з чим вважаю, що доцільно продовжити відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, підтверджують наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування до нього іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відпала, - не встановлено.
Вищевикладене свідчить про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених п.п.1,3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 151 400 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії запобіжного заходу.
При цьому, в разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість призначення його до судового розгляду з наступних підстав.
Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 кримінально-процесуального кодексу України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Холодногірському районному суду м. Харкова.
Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту.
Відповідно до ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження слід розглядати у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово. Відповідно до ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження слід розглядати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду для долучення до матеріалів кримінального провадження, форма, зміст та порядок складання якої визначені законодавством. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
Суд вважає за необхідне доручити Холодногірському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 291, 314-316, КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221220000875 від 28.06.2025 у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на 27 лютого 2026 року о 10 год. 00. хв. у приміщенні Холодногірського районного суду м. Харкова.
Відповідно до вимог ст. 31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.
Здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, потерпілого, захисника. Обвинуваченого ОСОБА_4 доставити до суду під вартою із державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Доручити Холодногірському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області (електронна пошта: kha6@probation.gov.ua, адреса місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 2 поверх) скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , колишній навідник - оператора аеромобільно - десантного відділення аеромобільно - десантного взводу аеромобільно -десантної роти НОМЕР_2 окремого аеромобільного батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: -12.08.2025 Холодногірським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 382 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік - для долучення до матеріалів справи у строк до 27.02.2026.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, до 13 квітня 2026 року, включно.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.
Залишити без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 151 400 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії запобіжного заходу.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Термін дії ухвали - до 13.04.2026.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 18.02.2026.
Суддя ОСОБА_1