Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/269/2026 Справа № 641/1258/26
19 лютого 2026 року м.Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222050000021 від 05.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
До Слобідського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222050000021 від 05.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в якому просить накласти арешт на вилучене 14.02.2026 в ході особистого обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: мобільний телефон SAMSUNG в корпусі білого кольору в прозорому чохлі IMEI 1: НОМЕР_1 GALAXY A55 5G, поміщений до сейф-пакету RIC 2147027 з підписом учасників слідчої дії та паперовий пакет біло-зеленого кольору, в якому виявлено грошові кошти в сумі 10000 доларів США у кількості 100 купюр номіналом 100 доларів США, всі купюри з серійним номером LG04727792, поміщено до сейф- пакету RIC2147035 з підписом учасників слідчої дії.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор посилається на те, що в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР за № 42026222050000021 від 05.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В ході проведених першочергових слідчих (розшукових) дій встановлено, що до скоєння вказаного кримінального правопорушення причетний гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого на підставі ст. 208 КПК України було затримано.
14.02.2026 в ході особистого обшуку у останнього виявлено та в подальшому вилучено: мобільний телефон SAMSUNG в корпусі білого кольору в прозорому чохлі IMEI 1: НОМЕР_1 GALAXY A55 5G, поміщений до сейф-пакету RIC 2147027 з підписом учасників слідчої дії та паперовий пакет біло-зеленого кольору, в якому виявлено грошові кошти в сумі 10000 доларів США у кількості 100 купюр номіналом 100 доларів США, всі купюри з серійним номером LG04727792, поміщено до сейф-пакету RIC2147035 з підписом учасників слідчої дії.
Вищезазначене вилучене майно постановою слідчого в установленому КПК України порядку визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор вважає що вищевказане майно, має доказове значення у кримінальному провадженні та повернення вилученого майна негативно вплине на встановлення істини у кримінальному провадженні, встановлення усього кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, тому звернення з відповідним клопотанням важливо для забезпечення доказової бази у кримінальному провадженні.
Прокурор в судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву прокурора про розгляд справи без його участі, вимоги клопотання підтримав просив його задовольнити.
Власник майна в судове засіданні не з'явився, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. Крім цього, матеріали справи містять заяву вказаної особи, про розгляд клопотання без його участі, проти його задоволення не заперечував.
У відповідності до ч. 1 ст. 172 КІІК України, неприбуття до суду учасників кримінального провадження, не перешкоджає розгляду даного клопотання.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов наступного.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
З аналізу норм п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як зазначено у клопотанні, вилучені речі мають вагоме значення для досягнення мети доказування у даному кримінальному провадженні, а саме, мають силу речових доказів та зберегли на собі сліди злочину.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно на яке прокурор просить накласти арешт, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому на думку слідчого судді, є достатньо підстав вважати, що вилучене майно, має доказове значення у кримінальному провадженні та на нього необхідно накласти арешт з метою забезпечення його збереження.
Керуючись вимогами ст. ст. 98, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене 14.02.2026 в ході особистого обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: мобільний телефон SAMSUNG в корпусі білого кольору в прозорому чохлі IMEI 1: НОМЕР_1 GALAXY A55 5G, поміщений до сейф-пакету RIC 2147027 з підписом учасників слідчої дії та паперовий пакет біло-зеленого кольору, в якому виявлено грошові кошти в сумі 10000 доларів США у кількості 100 купюр номіналом 100 доларів США, всі купюри з серійним номером LG04727792, поміщено до сейф- пакету RIC2147035 з підписом учасників слідчої дії.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали покладається на прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя- ОСОБА_1