Справа № 638/4441/21
Провадження № 1-кп/638/362/26
18 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої- ОСОБА_4 ,
захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зупинення провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000314 від 26 березня 2018 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровськ, Луганської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Гірськ, Луганської області, українки, громадянки України, раніше не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України,
установив:
У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебувають матеріали кримінального провадження № 12018220000000314 від 26 березня 2018 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018220000000314 від 26 березня 2018 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 23 квітня 2021 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні з реєстром матеріалів № 12018220000000314 від 26 березня 2018 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Захисник ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 подала клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з перебуванням ОСОБА_7 на військовій службі за призовом під час мобілізації.
У судовому засіданні учасники проти задоволення клопотання не заперечували.
Суд, вислухавши правову позицію учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, доходить такого висновку.
За змістом положень статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Закон України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону № 1932-ХІІ).
Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (стаття 2 Закону № 1932-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1932-ХІІ участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що оборона України є комплексною системою заходів і справою українського народу. Однак безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави прямо покладається на Збройні Сили України. Водночас забезпечення державної безпеки та захист кордонів доручено іншим відповідним військовим формуванням та правоохоронним органам.
Отже, саме ці структури становлять основу сектору безпеки і оборони, на які держава покладає функцію збройного захисту країни, зокрема в період воєнного стану.
Відповідно до статті 2 Закону № 389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни (частина перша статті 4 Закону № 1932-ХІІ). Зазначена норма права відповідає положенням пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться; завдання військового командування, військових адміністрацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 389-VIII військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону № 389-VIII). Подібне визначення міститься в абзаці чотирнадцятому статті 1 Закону № 1932-ХІІ.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій [абзац п'ятий частини першої статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII)]. Подібне визначення міститься в абзаці тринадцятому статті 1 Закону № 1932-ХІІ.
Згідно з абзацами першим - другим частини першої статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань (абзац третій частини першої статті 39 Закону № 2232-XII).
У абзаці четвертому статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У частині першій статті 3 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.
Зміст мобілізації становить:
- переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду;
- переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу (частина четверта статті 3 Закону № 3543-XII).
Згідно із частинами першою - третьою та восьмою статті 4 Закону № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Генеральний штаб відповідно до покладених на нього завдань в особливий період, крім функцій, визначених у підпунктах 1-150 цього пункту, організовує стратегічне розгортання Збройних Сил та інших складових сил оборони і переведення військових частин на організацію та штати воєнного часу [абзац третій підпункту 152 пункту 4 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019 (далі - Положення про Генштаб)].
Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 30.10.2025 року з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03.02.2026 року до 05 години 30 хвилин.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
Згідно зі ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
При цьому відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 зробила висновок про обов'язок суду зупиняти провадження у справах за участю військовослужбовців та зазначила, що під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що Збройні сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі військовий квиток, наказ командира тощо.
При цьому Великою Палатою Верховного Суду, визначаючи обов'язок суду зупинити провадження у справах за участю військовослужбовця, жодним чином не розмежовано статус військовослужбовців, на таких, що служать за контрактом, чи то призвані до військової служби.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 №245 від 30 квітня 2025 року ОСОБА_7 перебуває на військовій службі під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 з 27.04.2025 (а.с.259, т.2).
Суд вказує, що зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 11- 398сап20).
Тобто ідея інституту зупинення судового провадження пов'язана не із самими обставинами, наявність яких обумовлює прийняття рішення про зупинення, а із тим, що вони створюють об'єктивні перешкоди в здійсненні судового провадження.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що обвинувачений призваний для проходження військової служби за мобілізацією на особливий період, суд вважає необхідним на підставі ст.335 КПК України зупинити судове провадження відносно нього, у зв'язку з чим клопотання захисника є законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 335 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зупинення провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000314 від 26 березня 2018 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, - задовольнити.
Виділити з кримінального провадження №12018220000000314 від 26 березня 2018 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України - в окреме провадження матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000314 від 26 березня 2018 року стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України - зупинити до звільнення обвинуваченого з військової служби.
Контроль за перебуванням обвинуваченого на військовій службі покласти на прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 19.02.2026 о 10 год 50 хв.
Суддя ОСОБА_1