612/891/25 , 2/612/15/26
19 лютого 2026 року с-ще Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Масло С.П.
за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням,-
ОСОБА_1 звернулась до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 1 861,60 грн., моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що вироком від 29.04.2025 року в справі № 612/307/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. У зазначеному вироку було встановлено наступні факти: «29.03.2025, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходились на вулиці поблизу території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті неприязних відносин ОСОБА_2 влаштував сварку, під час якої у нього виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , наніс їй один удар металевою частиною штикової лопати по правій руці, а також один удар кулаком правої руки по лівій руці. Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синця з саднами на його тлі по розгинальній поверхні правого передпліччя на рівні проекції середньої та нижньої третин, який поширюється на тильну поверхню правої кисті; синця по тильній поверхні лівої кисті в області 1-го між пальцевого проміжку, який поширюється в область проекції п'ясної кістки 1-го пальця, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Позивачка зазначає, що в результаті нанесених відповідачем тілесних ушкоджень та перенесеної стресової ситуації в наслідок протиправних дій ОСОБА_2 по відношенню до неї, у останньої з'явились постійні головні болі, зниження пам'яті та концентрації, підвищення артеріального тиску, системні запаморочення, біль в руці не проходив протягом декількох місяців після нанесення травми, безсоння та виникли болі у серці. Також в результаті нанесених травм рухливість суглобів правої руки зменшилась, що потребує тривалого відновлення шляхом проходження ЛФК, розробку рухів в суглобах кінцівки, що займає багато часу та фінансових ресурсів. У зв'язку із нанесеними травмами вона мала неодноразово звертатись до лікарів, системно витрачати час та кошти на проїзд до лікарні, навіть була вимушена лягти на стаціонарне лікування, що також стало причиною зміни образу життя її доньки та понесення матеріальних витрат та спричинення їй моральної шкоди, у зв'язку з чим вона змушена звертатись до суду з цим позовом.
18 листопада 20205 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у загальному позовному провадженні.
10 грудня 2025 року відповідач не погодившись із позовом подав відзив, згідно якого він вважає, що позивачем не доведено належними доказами факту тривалого лікування тілесних ушкоджень, отриманих під час сварки 29.03.2025 року, а посилання позивача на інші захворювання, які вона мала і до події 29.03.2025 року та на постійній основі приймала ліки є недоречним та не підлягає стягненню з нього. Документи, що додані на підтвердження звернень до лікарів, свідчать про відсутність ремісії про яку йде мова у позові, а навпаки на призначення вузькими спеціалістами лікування на постійній основі до 06.2030 року, що прямо суперечить інформації, вказаній позивачкою у своєму позові. Квитанції, які долучені в якості додатків, взагалі не читабельні, що позбавляє його, як відповідача по справі упевнитись, що саме ці необхідні медичні препарати були придбані, позивачем саме на лікування травм, отриманих 29.03.2025 року.
Щодо травми голови, про яку йде мова позивачем у позові та у медичних документах, то будь-які питання щодо голови ОСОБА_1 не можуть бути предметом розгляду цієї справи, оскільки за висновком експерта № 12-14/70-ЛЗ/25 встановлено тільки, тілесні ушкодження у вигляді синця з саднами на її тлі по розгинальній поверхні правого передпліччя на рівні проекції середньої та нижньої третин, який поширюється на тильну поверхню правої кисті; синця по тильній поверхні лівої кисті в області 1-го міжпальцевого проміжку, який поширюється в проекції п'ясної кістки 1-го пальця, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. З аналізу медичних рекомендацій за численними зверненнями ОСОБА_1 прослідковується призначення лікарями одних і тих же медпрепаратів, проходження одних і тих же процедур та нагляд одних і тих же лікарів, що і до подій 29.03.2025 року. Таким чином, з виписок, що надані до позову в додатках, взагалі не вбачається лікування тих тілесних ушкоджень, які були встановлені судово-медичним експертом в результаті його неправомірних та визначених вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 29.04.2025 року по справі № 612/307/25. Тому, за таких обставин, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених нею витрат на лікування у сумі 1861,60 грн., а також підтвердження самого лікування цих тілесних ушкоджень.
Щодо стягнення моральної шкоди у сумі 200 000 грн, відповідач зазначив, що позивачем на підтвердження завдання їй моральної шкоди не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували зазначені обставини, отже підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Позивачем не надано доказів на підтвердження понесення останньою втрат немайнового характеру, не конкретизовано яким чином невиплата матеріальної шкоди вплинула на її душевний стан та уклад життя. Загалом, факт заподіяння позивачу моральної шкоди ніяким чином не простежується та є надуманим з боку позивача. Так само, і сам розмір моральної шкоди є взагалі необґрунтованим та недоведеним, формально визначеним та абстрактним, без наведення доказів понесення моральної шкоди саме в такому розмірі.
Також відповідач зазначив, що вимоги про відшкодування позивачеві 40000,00 грн. за професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тому, на думку відповідача сума гонорару представнику позивача значно завищена та не співрозмірна наданим послугам, обсягу роботи.
17 грудня 2025 року позивачем ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив, згідно якого вона зазначає, що відповідач навмисно скриває той факт, що він намагався вдарити її лопатою по голові і для зменшення пошкоджень, вона була вимушена закриватись руками від ударів, тому явні сліди побиття залишились на руках ОСОБА_1 . Обставини нанесення ударів ОСОБА_2 саме по голові ОСОБА_1 підтверджуються постановою про призначення судово-медичної експертизи та висновком експерта № 12-14/70-ЛЗ/25, в якому зазначено, що удари були направлені в голову ОСОБА_1 , проте остання закрила голову рукою і удари лопати прийшлися по рукам. Викладене підтверджує, що доводи про погіршення стану здоров'я в наслідок нанесених відповідачем тілесних ушкоджень пов'язаних із головною біллю, запамороченнями та іншими наслідками є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами. Крім того, позивачка зазначає, що у неї наявне захворювання лімфотичної системи, а саме лімфостаз правої верхньої кінцівки, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста № 56541, який наявний в матеріалах цивільної справи. При вказаному захворюванні, важливо захищати руку з прооперованої сторони від порізів, ран, укусів комах. Необхідно стежити, щоб не виникали запалення ран, для уникнення важких наслідків та після виникнення поранень важливо невідкладно звертатись до лікаря. Викладене підтверджує обґрунтованість вимоги про стягнення із відповідача моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень моральної шкоди та 1 861,60 грн. матеріальної шкоди, яка підтверджується відповідними фіскальним чеками.
15 січня 2026 року підготовче провадження в справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача просив розглянути справу без нього, позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Відповідач просив розглянути справу без нього, заперечував проти позову з підстав зазначених у відзиві.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 29.04.2025 року в справі № 612/307/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
У зазначеному вироку, судом було встановлено, що 29.03.2025, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились на вулиці поблизу території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті неприязних відносин ОСОБА_2 влаштував сварку, під час якої у нього виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , наніс їй один удар металевою частиною штикової лопати по правій руці, а також один удар кулаком правої руки по лівій руці. Своїми умисними діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синця з саднами на його тлі по розгинальній поверхні правого передпліччя на рівні проекції середньої та нижньої третин, який поширюється на тильну поверхню правої кисті; синця по тильній поверхні лівої кисті в області 1-го між пальцевого проміжку, який поширюється в область проекції п'ясної кістки 1-го пальця, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/70-ЛЗ/25 встановлено, що на підставі даних судово-медичної експертизи гр-ки ОСОБА_1 , 1949 року народження, за фактом спричинення тілесних ушкоджень, у неї мають місце синець з саднами на його тлі по розгинальній поверхні правового передпліччя на рівні проекції середньої та нижньої третини який поширюється на тильну поверхню правої кисті, синець по тильній поверхні лівої кисті в області 1-го між пальцевого проміжку який поширюється в області проекції п'ясної кістки 1-го пальця, які утворились від ударної дії тупих предметів, що не відобразили в ушкодженнях свої індивідуальних особливостей, та яким могла бути і лопата, можливо в строк і за обставин вказаних в настановній частині постанови і потерпілою. За степенем тяжкості, це легкі тілесні ушкодження, згідно до пункту 2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.».
На підтвердження спричиненої матеріальної шкоди у сумі 1861 грн 60 коп позивачкою надано копії фіскальних чеків про оплату медикаментів від 04.07.2025 року на суму 475 грн, від 07.04.2025 року на суму 135 грн, від 25.04 на суму 608 грн, від 28.04.2025 року на суму 245 грн 60 коп та на суму 398 грн.
На підтвердження спричинення моральної шкоди позивачкою надано медичну документацію, зокрема довідки лікувального закладу, виписки з медичної карти та призначення лікаря, з яких вбачається факт звернення за медичною допомогою після події 29.03.2025 року, встановлення діагнозу та проходження лікування.
Зазначені документи підтверджують отримання позивачкою тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій відповідача, необхідність лікування та пов'язані з цим моральні страждання.
Відповідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями частини 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно ч.1 ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено,що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди у сумі 1861 грн 60 коп, суд зазначає наступне.
Вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 29.04.2025 року, який набрав законної сили, встановлено факт вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та спричинення позивачці легких тілесних ушкоджень.
Позивачкою на підтвердження понесених витрат на придбання лікарських засобів подано фіскальні чеки на загальну суму 1861 грн 60 коп. Зазначені витрати перебувають у прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, що підтверджуються медичними документами.
Доводи відповідача про відсутність причинного зв'язку та наявність у позивача інших захворювань не спростовують факту понесення витрат саме у зв'язку з лікуванням травм, отриманих 29.03.2026 року та є необґрунтованими.
Також з наданих медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 було призначено лікування у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Надані фіскальні чеки корелюють з періодом лікування та не спростовані належними доказами з боку відповідача.
Посилання відповідача на тривале лікування позивачки до 06.2030 року не спростовує факту завдання їй шкоди 29.03.2025 року, оскільки предметом доказування у даній справі є саме шкода, спричинена кримінальним правопорушенням, а не загальний стан здоров'я позивачки.
З огляду на викладене, позовна вимога в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1861 грн 60 коп є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 200 000 грн, суд зазначає наступне.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, від 27 лютого 2009 року № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивачка, обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача вона зазнала фізичного болю та душевних страждань, пов'язаних із погіршенням стану здоров'я, необхідністю лікування та переживаннями з приводу вчиненого щодо неї кримінального правопорушення.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 05 грудня 2022 в справі № 214/7462/20 у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 23 ЦК України, згідно положень якої моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка та з урахуванням інших обставин, зазначених нею при зверненні до суду, із дотриманням засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн. є справедливою та такою, що відповідає дійсним обставинам справи.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.
Доводи відповідача про відсутність доказів завдання позивачці моральної шкоди, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме вироком відносно відповідача по факту спричинення позивачці легких тілесних ушкоджень, який набрав законної сили та даними медичної документації щодо позивача.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Сам факт заподіяння тілесних ушкоджень свідчить про спричинення фізичного болю та переживань, що не потребує додаткового спеціального доказування.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту понесених судових витрат позивачем зазначені вищі документи надані не були, тому суд приходить до висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у сумі 40 000 грн, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів детального опису виконання адвокатом робіт та витраченого часу, що унеможливлює перевірку співмірності заявленої суми, характеру та складності справи.
Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1 861,60 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня 60 копійок) та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. ( десять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 69 коп..
В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст судового рішення складено 19.02.2026.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя С.П. Масло