Справа № 401/311/26
Провадження № 2-а/401/14/26
18 лютого 2026 р. м. Світловодськ
Суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Макарова Ю.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, приєднання матеріалів та об?єднання справи за його позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У провадженні Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває вказана адміністративна справа.
18 лютого 2026 року через електронний кабінет в електронній системі "Електронний суд" позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони інспекторам з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виносити постанови щодо застосування дії дорожнього знаку 3.34 на спірній ділянці дороги (зліва від напрямку руху) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 401/311/26. Крім того, просить суд приєднати до матеріалів справи № 401/311/26 постанови: від 12 лютого 2026 року серія 2КІ № 0007072026, від 16 лютого 2026 року серія 2КІ № 0003329203, від 17 лютого 2026 року серія 2КІ № 0003803960 та об'єднати зазначені вимоги в одне провадження.
Заяву обґрунтовано тим, що після відкриття провадження у даній справі інспекторами з паркування винесено декілька постанов стосовно належного йому транспортного засобу з тих самих підстав, що, на його думку, свідчить про систематичність порушення його прав, призводить до накопичення штрафів, ускладнює ефективний судовий захист та може спричинити примусове виконання і додаткові фінансові витрати. Крім того, позивач просить приєднати до матеріалів справи постанови від 12.02.2026, 16.02.2026 та 17.02.2026, винесені тим самим органом щодо того самого транспортного засобу та з однакових фактичних підстав, а також об'єднати пов'язані вимоги в одне провадження, посилаючись на їх взаємний зв'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Так, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, приєднання матеріалів та об?єднання справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
У постанові від 25 березня 2020 року у справі № 240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови № 2КІ0003595293 від 22 січня 2026 року, про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони інспекторам з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виносити постанови щодо застосування дії дорожнього знаку 3.34 на спірній ділянці дороги (зліва від напрямку руху) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 401/311/26.
Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, що є передбаченою ч. 2 ст. 150 КАС України підставою для забезпечення позову.
Суд зазначає, що сама ж лише незгода позивача з діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Так, обраний позивачем захід забезпечення позову, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, водночас, зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову, судом не встановлено, а позивачем не доведено існування жодної з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАСУ, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач у заяві.
Посилання позивача на ймовірну загрозу ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь позивача по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності або протиправності дій відповідача, які оскаржуються, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечуються принципи змагальності та рівності учасників справи.
Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у заяві про забезпечення позову, приєднання матеріалів та об?єднання справи позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, чи ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав, а також інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно із ч. 2 ст. 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КАС України, об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Суд зазначає, що окрім викладених у заяві посилань на наявність зв'язку між даними позовними вимогами, позивач не надав жодного доказу на підтвердження такого твердження.
На підставі викладеного та з урахуванням вимог ст. 172 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для об'єднання позовних вимог в одне провадження.
Згідно із ч. 7 ст. 172 КАС України про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, приєднання матеріалів та об?єднання справи.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 172, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, приєднання матеріалів та об?єднання справи за його позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Ю.І. Макарова