Справа № 405/411/26
провадження № 1-кс/405/504/26
16.02.2026 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_5 , яке погоджене з начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 26.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024120000000152 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Липецьк, рф, громадянина рф, посвідка на проживання в Україні № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК України, -
встановив:
до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_5 надійшло клопотання про обрання до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про обрання до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав.
Захисник вказав, що у неї не було конфіденційної розмови з підзахисним та вважає, що ОСОБА_7 не обізнаний про кримінальне переслідування, також відсутні відомості про дійсне його місце проживання та чи живий він взагалі.
Вивчивши клопотання слідчого про обрання до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 26.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024120000000152за підозрою ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.
29.01.2026 слідчим за погодженням з прокурором складено відносно ОСОБА_7 письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, відповідно до якої: громадянин РФ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість загибелі людей, зокрема й цивільного населення, та настання інших тяжких наслідків, розуміючи, що він порушує встановлений ст.ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на недоторканість та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та державного кордону, а також розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Кіровоградської області здійснює господарську діяльність ТОВ «Побузький завод Абразивів» (ЄДРПОУ 24712076), яке є виробником абразивних виробів.
Згідно реєстраційних даних, кінцевим бенефіціарним власником з часткою 100% та керівником ТОВ «Побузький завод Абразивів» (ЄДРПОУ 24712076) є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин рф, який систематично отримує прибуток від господарської діяльності вказаного підприємства.
Так, в період з 12.03.2019 по 01.03.2023 ОСОБА_7 від господарської діяльності ТОВ «Побузький завод Абразивів» (ЄДРПОУ 24712076) отримав на рахунок ФОП ОСОБА_8 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 9 151 993, 00 грн. В подальшому, вказані грошові кошти він перерахував на власні банківські картки та здійснив фінансування Збройних Сил Російської Федерації.
Водночас ОСОБА_7 є власником та керівником ТОВ «Рубин Авто» (рос. - ООО «Рубин Авто», ОГРН: 1237700482524), що надає послуги з лізингу автомобілів на території рф. Прибуток від діяльності вказаного підприємства та податки також спрямовується на фінансування Збройних Сил Російської Федерації.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 листопада 2024 року, ОСОБА_7 , особисто поставив до підрозділів ЗС РФ, які виконують бойові задачі на території України проти сил оборони, транспортні засоби, прилади нічного бачення, антидронові ковдри, маскувальні сіті, генератори, окопні свічі, світильники, будматеріали, запчастини до транспортних засобів, чим здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані умисні протиправні дії ОСОБА_7 призвели до ескалації збройного конфлікту та нарощування військової могутності армії Російської Федерації, що, в свою чергу, нанесло шкоду силам оборони України та обороноздатності Держави, призвело до окупації та ведення активних бойових дій на території України, значних економічних втрат для держави та її громадян, руйнування об'єктів критичної інфраструктури, що впливає на життєдіяльність населення, тобто призвели до інших тяжких наслідків.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30 червня 2025 року, ОСОБА_7 , особисто поставив до підрозділів ЗС РФ, які виконують бойові задачі на території України проти сил оборони, дрони та рації, чим здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані умисні протиправні дії ОСОБА_7 призвели до ескалації збройного конфлікту та нарощування військової могутності армії Російської Федерації, що, в свою чергу, нанесло шкоду силам оборони України та обороноздатності Держави, призвело до окупації та ведення активних бойових дій на території України, значних економічних втрат для держави та її громадян, руйнування об'єктів критичної інфраструктури, що впливає на життєдіяльність населення, тобто призвели до інших тяжких наслідків.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 липня 2025 року, ОСОБА_7 , особисто поставив до підрозділів ЗС РФ, які виконують бойові задачі на території України проти сил оборони, військову амуніцію та дизельне паливо, чим здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані умисні протиправні дії ОСОБА_7 призвели до ескалації збройного конфлікту та нарощування військової могутності армії Російської Федерації, що, в свою чергу, нанесло шкоду силам оборони України та обороноздатності Держави, призвело до окупації та ведення активних бойових дій на території України, значних економічних втрат для держави та її громадян, руйнування об'єктів критичної інфраструктури, що впливає на життєдіяльність населення, тобто призвели до інших тяжких наслідків.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25 вересня 2025 року, ОСОБА_7 , особисто поставив до підрозділів ЗС РФ, які виконують бойові задачі на території України проти сил оборони, шини, автомобільне мастило, транспортні засоби, чим здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Вказані умисні протиправні дії ОСОБА_7 призвели до ескалації збройного конфлікту та нарощування військової могутності армії Російської Федерації, що, в свою чергу, нанесло шкоду силам оборони України та обороноздатності Держави, призвело до окупації та ведення активних бойових дій на території України, значних економічних втрат для держави та її громадян, руйнування об'єктів критичної інфраструктури, що впливає на життєдіяльність населення, тобто призвели до інших тяжких наслідків.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №24 (8216) від 29.01.2026 та на Офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_7 , а також опубліковано повістку про виклик на 02.02.2026, 03.02.2026, 04.02.2026 за зазначеною в повістці адресою для отримання письмового повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного
Жодного разу у призначений час ОСОБА_7 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
З підстав перебування ОСОБА_7 на території держави-агресора - рф та не з'явлення його без поважних причин на виклик слідчого, за умови його належного повідомлення про такий виклик, постановою слідчого від 04.02.2026 ОСОБА_7 оголошено у всеукраїнський та міжнародний розшук.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: відповідь на доручення від 13.01.2025; протоколом огляду від 07.01.2025; протоколом огляду від 06.01.2025; протокол огляду від 05.01.2025; протокол огляду від 08.01.2025; відповідь на доручення від 22.09.2025; відповідь на доручення від 02.05.2025; відповідь на доручення від 02.12.2025; протокол огляду від 02.12.2025; висновок експерта №СЕ-19/112-25/16854-ФП за результатами проведення портретної експертизи, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_7 за ч.4 ст.110-2 КК України.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
-щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_7 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік строком на від восьми до десяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_7 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільговий інститут призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Окрім цього, в газеті Урядовий кур'єр слідчим розміщено оголошення - повістки про виклик до слідчого на 02.02.2026, 03.02.2026, 04.02.2026 для допиту в якості підозрюваного, однак до слідчого не з'явився, причини неявки не повідомив. Крім цього, за матеріалами клопотання, підозрюваний ОСОБА_7 проживає та є громадянином країни агресора, тобто рф;
-щодо ризику передбаченого п. 2 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_7 , вчинено ним як власником підприємств ТОВ «Побузький завод Абразивів», ТОВ «Рубин Авто», а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснити дії щодо знищення, спотворення, приховання доказів у цьому кримінальному провадженні;
-щодо ризику передбаченого п. 5 - кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_7 , вчинено ним в умовах воєнного стану, є багатоепізодним, він не затриманий у встановленому законом порядку, а тому існує достатня вірогідність продовження вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 т. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведено.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від восьми до десяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При обранні відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 є громадянином рф, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відомостей про його стан здоров'я або характеризуючих даних учасниками справи не надано, наявність доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність обрання ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 193-194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
постановив:
клопотання старшого слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_7 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9