іменем України
18 лютого 2026 рокуСправа №451/2161/25
Провадження № 2/451/134/26
Радехівський районний суд Львівської області
в складі головуючого судді Магонь О. З.
секретаря судового засідання Федорук І. Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №451/2161/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Стислий виклад позиції учасників справи
31 грудня 2025 року представник Горна Вероніка Іванівна в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 у сумі 14310 (чотирнадцять тисяч триста десять) гривень.
Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (надалі - «Позичальник») 10.04.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №10.04.2025-100002682. Відповідно до умов цього договору Позичальнику надано кредит у сумі 4500(чотири тисячі п'ятсот) гривень строком на 189 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 15.10.2025. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 7% від суми Кредиту та дорівнює 315,00 гривень. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з Графіком платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - «Комісія за обслуговування», «Комісія») - 315,00 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,89% (денна процентна ставка) = (7560/4500)/189 х 100%. Неустойка: 67,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за цим договором виконано в повному обсязі. Між тим ОСОБА_1 свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим, станом на 31.12.2025, утворилась заборгованість в сумі 14310,00 грн, що складається зі: заборгованості за тілом кредиту в сумі 4500,00 грн, за процентами в сумі 6615,00 грн, комісії (пов'язаної з наданням кредиту) в сумі 315,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 630,00 грн, неустойки у сумі 2250,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Комісія є пов'язаною з наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 10.04.2025 підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, ним підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти в сумі 4500,00 грн, а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором. Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Позичальник ОСОБА_1 під час укладення Кредитного договору №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Із цих підстав, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 у сумі 14310 (чотирнадцять тисяч триста десять) гривень(а.с.1-8).
Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Суд своєю ухвалою від 5 січня 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання (а.с.34-35).
У позовній заяві представник позивача Горна В. І. просила провести розгляд цивільної справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр» (а.с.1-8).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалася представник позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак 18.02.2026 подав суду письмові пояснення у справі №451/2161/25, у яких зазначив, що ОСОБА_2 як представник позивача ТОВ «Споживчий центр» подала позовну заяву про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у сумі 14310 грн. Повідомляє суд, що є військовослужбовцем, що став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (ця обставина підтверджується п. 17.1.10. витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2025 та п. 12 свідоцтва про хворобу №142), а тому просить при вирішенні спору врахувати норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі - Закон). Відповідно до ст. 3 цього Закону його дія поширюється зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Зазначає, що зі змісту п. 15 ст. 14 Закону видно, що військовослужбовцям, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Вказує, що кредит брав на придбання товарів для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (п. 3.2. кредитного договору). Визнає позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в частині сплати тіла кредиту у сумі 4500 грн, а також просить суд в частині вимог ТОВ «Споживчий центр» щодо сплати процентів, комісії, додаткової комісії та неустойки відмовити. Крім того, просить розгляд справи проводити без його участі, складу суду довіряє (а.с.46).
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Установлені судом фактичні обставини справи
10.04.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір №10.04.2025-100002682, шляхом подання відповідачем Заявки та Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 10.04.2025, відповіді позичальника про прийняття Пропозиції, які підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при її ідентифікації на сайті (а.с.13-19).
Сума кредиту становить 4500(чотири тисячі п'ятсот) гривень; строк на який надається кредит - 189 днівз дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 15.10.2025, що видно з відповіді позичальника про прийняття Пропозиції, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 10.04.2025(а.с.17-18).
Згідно з листом №115-2411 від 24.11.2025, виданим ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до укладеного між останнім та позивачем договором на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.04.2025 о 21:03:29 на суму 4500(чотири тисячі п'ятсот) гривень, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua - 707419462, призначення платежу: Видача за договором кредиту №10.04.2025-100002682(а.с.20,22-26).
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 становить 14310,00 грн, з яких: 4500,00 грн - основний борг, 6615,00 грн - проценти, 315,00 грн - комісія за надання, 630,00 грн - комісія за обслуговування, 2250,00 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 10.04.2025 по 15.10.2025 (а.с.21).
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Позиція суду
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.
На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 в електронній формі.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст. 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне) виконання.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.
Належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Кредитним договором №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 відповідач не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість за Кредитним договором №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 в частині тіла кредиту в сумі 4500(чотири тисячі п'ятсот) гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо посилання у письмових поясненнях у справі №451/2161/25 від 18.02.2026 на те, що на ОСОБА_1 , як на військовослужбовця, що став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 6615,00 грн, комісію за надання у сумі 315,00 грн, комісію за обслуговування у сумі 630,00 грн та неустойку в сумі 2250,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 10.04.2025 по 15.10.2025.
Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із матеріалів справи установлено, що Кредитний договір №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення. Проценти та неустойка нараховані протягом 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в державі (особливого періоду).
Разом з тим, при розрахунку заборгованості за кредитом позивач не врахував ряд правових норм. Зокрема, Цивільного кодексу України,Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 18 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитним договором №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 визначена комісія за надання кредиту в сумі 315,00 грн та комісія за обслуговування в сумі 630,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання фінансових послуг.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором.
Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.
Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб'єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Із урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Ураховуючи зазначене вище, умови Кредитного договору №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025 щодо сплати комісії, пов'язаної з наданням кредиту, та комісії, пов'язаної з обслуговуванням, є нікчемними.
Із огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач неправомірно визначив в цьому кредитному договорі сплату позичальником комісії за надання кредиту в сумі 315,00 грн та комісії за обслуговування у сумі 630,00 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідач на підтвердження своїх аргументів щодо наявності у нього права на отримання пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надав витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/77/В від 05.02.2025, свідоцтво про хворобу №142 від 04.10.2024, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №3 від 23.08.2023 та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №330 від 28.10.2024, з яких видно, що солдат ОСОБА_1 звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 21 жовтня 2024 року №34-РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , у нього захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, та 05.02.2025 отримав ІІ групу інвалідності (а.с.48-49,50-51,52,53).
Суд установив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Таким чином, на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» як на військовослужбовця, який став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Із огляду на викладене, нарахування відповідачу процентів за користування кредитом,комісії за надання, комісії за обслуговування та неустойки є необґрунтованим.
Отож, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 6615,00 грн, комісії за надання у сумі 315,00 грн, комісії за обслуговування у сумі 630,00 грн та неустойки в сумі 2250,00 грн задоволенню не підлягають.
Виходячи з аналізу наведених норм Закону та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як видно з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок відповідно до платіжної інструкції №СЦ00057097 від 26.11.2025 (а.с.9).
У п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору.
Згідно з долученою до матеріалів справи копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/77/В від 05.02.2025 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.48-49).
Ураховуючи те, що відповідач від сплати судового збору звільнений, суд дійшов висновку про те, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 761 (сімсот шістдесяти одної) гривні 76 (сімдесяти шести) копійок необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 11, 203, 205, 207, 512, 514, 517, 526, 536, 549, 610, 612, 629, 638, 639, 652, 1049, 1054, 1055 ЦК України; ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд
ухвалив:
задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833; адреса: вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ, 01032; р/р НОМЕР_4 , МФО: 305299) заборгованість за Кредитним договором №10.04.2025-100002682 від 10.04.2025в сумі 4500(чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Компенсувати за рахунок держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833; адреса: вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ, 01032; р/р НОМЕР_4 , МФО: 305299) у сумі 761 (сімсот шістдесяти одної) гривні 76 (сімдесяти шести) копійок.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяМагонь О. З.
Рішення суду виготовлене 18.02.2026.