Справа № 462/902/26
Іменем України
19 лютого 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, згідно протоколу проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 124 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 , 26.01.2026 року близько 12 год. 15 хв. на вулиці П'ясецького, 15 у місті Львові, керуючи транспортним засобом марки «Daff XF» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Schmitz SKО», д.н.з. НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив з автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 1.5, 2.3.б, 13.1. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, при якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, до участі у справі захисника не залучив.
Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, враховуючи те, що діючим КУпАП передбачені стислі строки розгляду справи, суд, у відповідності до положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести судове засідання за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до п. 1.5. ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Пунктом 2.3.б. ПДР України встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 13.1. ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до вимог п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
У відповідності до ст. ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франці проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Розглянувши представлені матеріали, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575802 від 26.01.2026 року, схему ДТП від 26.01.2026 року, пояснення від 26.01.2026 року, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Проаналізувавши зазначені документи, суд дійшов висновку про їх відповідність критеріям належності і допустимості.
В свою чергу доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, судді не надано.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суддя враховує: характер вчиненого ним правопорушення, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП, відсутністю обставин, які обтяжують відповідальність та доходить висновку про обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 124, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ухвалив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Постигач О. Б.