19.02.2026 Справа №607/175/26 Провадження №2-а/607/5/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
представника позивача Сабатюк Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, -
Представник позивача адвокат Сабатюк Н.П. в інтересах ОСОБА_1 05.01.2026 звернулась в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, згідно із яким просить визнати протиправною та скасувати постанову №61/2434 від 13.09.2025 (надалі - спірна постанова), винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у розмірі 17000 грн. штрафу, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначила, що стосовно ОСОБА_1 відповідачем винесено спірну постанову за те, що під час звіряння війсьво-облікових даних встановлено, він не з'явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. Вказав, що позивач не був присутній під час винесення спірної постанови про яку дізнався лише 17.12.2025 в Бережанському відділі державної виконавчої служби, після того, як державним виконавцем було заблоковано його банківські рахунки, а тому просить поновити строк на оскарження даної постанови відповідача. Зазначив, що ОСОБА_1 будь-яких повісток, розпоряджень та повідомлень, викликів про потребу своєї явки у ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК не отримував. Також, зазначив, що позивачу не було вручено другий примірник протколу про адмінітсративне правопорушення, його не ознайомлювали із матеріалами адміністративної справи, позивачу не надано копію самої повстки (киклику) до відповідача. Також, сторона позивача вказала, що стосовно ОСОБА_1 відповідачем уже було винесено постанови від 16.09.2025 від 01.10.2025 за не проходження ним ВЛК та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу, які останній сплатив. Відтак, вважає, що відповідачем допущено повторне притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме адміністративне правопорушення, яке ОСОБА_1 не вчиняв. Сторона позивача вважає, що відповідачем, під час винесення спірної постанови неналежним чином з'ясовано усі обставини справи.
Ухвалою судді від 07.01.2026 року у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду, з повідомленням сторін.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Сабатюк Н.П. позовні вимоги підтримала з пістав викладених у позові та просить їх задовольнити. Додатково пояснила, що ОСОБА_1 , як особа, яка перебуває на військовому обліку, раніше медичною комісією не був визнаний обмежено придатним, а тому у нього відсутній обов'язок, передбачений частиною 2 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Представник відповідача в судові засідання повторно не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), шляхом направлення тексту повістки за його місцезнаходженням, що підтверджується наявним у матеріалах справи звітом про таке відправлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, явку свого представника відповідач у судове засідання не забезпечив, що, відповідно до частини 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.
Як вбачається із постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 61/2434 від 13.09.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вказаній постанові зазначено те, що «…що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не з'явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. Відповідно до Закону України від 12.02.2025 про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», пункт 2 установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання цинності цим Законом, зобов'язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний оглдяд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти СБУ - до центрального управління або регіональних органів СБУ, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резерваіста з метою отримання направлення на військово-лікарьску комісію для проходження медичного огляду.
У зв'язку із вказаним, ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VІІ та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог абзацу 5 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та підпунктів 1,2 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку вризовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверодженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022.
Таким чином, Відповідач у спірній постанові вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Зазначена постанова не містить даних про отримання її позивачем, або про відмову останнього у її отриманні, засвідченої підписами свідків.
Також, доказів про те, що позивача належним чином було повідомлено про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення матеріали даної адміністративної справи не містять, відповаідачем таких даних суду не надано.
Судом, із наданих позивачем даних із мобільного застосунку «Резерв+» встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , користується правом на відстрочку на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім цього, вказано, що ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби на підставі висновку ВЛК від 07.10.2021. Дані уточнено вчасно, 25.12.2024.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно ч.1 ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Водночас, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до абз.2 ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частини 2 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 74 вказаного Порядку у редакції чинній на момент винесення спірної постанови, встановлено, що Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
Згідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас слід вказати, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, в супереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суб'єкти владних повноважень у цій справі, який виніс оскаржувану постанову не виконав обов'язок доказування правомірності оскаржуваної постанови, оскільки, суду не надав жодних доказів на підставі яких винесено оскаржувану постанову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Судом із спірної постанови встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК. Проте, Відповідачем на підтверджння правомірності винесення спірної постанови не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували сповіщення позивача та довеження до нього вимоги про явку ОСОБА_1 до відповідача для проходження ним ВЛК.
При цьому, суд констатує, що позивач заперечує факт його належного інформування про необхідність прибуття до відповідача з метою проходження ним ВЛК, а відповідач у свою чергу, належними та допустимими доказами такий факт перед судом не довів.
Крім цього, як уже зазначав вище суд, згідно даних ОСОБА_1 із застосунку «Резерв+», останній 07.10.2021 уже проходив ВЛК та був визнаний придатним до військової служби. Доказів, які б спростовували наведені вище обставини, відповідач суду не надав. Відтак, суд вважає, що за наведених обставин, у ОСОБА_1 не виникало обов'язку, встановленого частиною 2 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності його до військової служби.
Суд констатує, що Відповідачем також не надано доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення за результатами розгляду якої його було притягнуто до відповідальності, відтак, не спростовано твердження позивача про те, що розгляд справи у якій винесено спірну постанову відбувся без його участі, чим відповідачем порушено вимоги ст.268 КУпАП України.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не довів дотримання ним порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутністю в матеріалах справи доказів належного доведення виклику позивача про прибуття до ТЦК для проходження ВЛК у визначений день та годину, а також підстав для самостійного проходження ним ВЛК у строк до 05.06.2025, відтак відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що скоїв адміністративне правопорушення, що є наслідком скасування оскаржуваної постанови № 61/2434 від 13.09.2025, як такої, що не відповідає вимогам КУпАП України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 слід закрити. Крім цього, суд зазначає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі є скасування спірної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Також, суд вважає, що оскільки позивачу стало відомо про існування спірної постанови лише 17.12.2025 із матеріалів виконавчого провадження, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення йому строку на оскарження даної постанови слід задовольнити, поновивши останньому такий строк.
Керуючись статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у даній справі.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, задовольнити чавстково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 61/2434 від 13 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі закрити.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Судове рішення складено 19.02.2026 р.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан