Справа № 462/9796/25
провадження 2-сз/462/38/26
19 лютого 2026 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, -
до суду надійшла заява про повернення судового збору. Вимоги заяви мотивовано тим, що 10 січня 2025 року товариством сплачено судовий збір на рахунок Казначейства України ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101, за такими реквізитами UA41 8999 9803 1310 1206 0000 1395 1. Розмір судового збору становить - 2 422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 10071 від 10 січня 2025 р. Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 10 грудня 2025 року, у справі № 462/9796/25 позовну заяву Товариства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вирішено повернути позивачу. Відтак, просить суд повернути сплачений судовий збір Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у розмірі 2 422,40 гривень.
Згідно п. 2 ч. 1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до переконання про необхідність відмови в задоволенні заяви, з огляду на наступне.
Судом було встановлено, що згідно платіжної інструкції від № 10071 від 10 січня 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, з зазначенням призначення платежу: 101; 43541163; судовий збір, за позовом ТОВ «Юніт Капітал», Залізничний районний суд м. Львова.
В той же час, позовна заява подана до суду 08 грудня 2025 року, тобто практично через рік після проведення оплати по судовому збору. Крім того, згідно відомостей АСДС, протягом 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» неодноразово звертався до суду з позовною заявою.
Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі №613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №907/892/15, від 16.04.2018 у справі №922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі №910/8880/18.
Відтак, при прийнятті рішення, суд виходить із того, що обов'язок доведення належної сплати судового збору покладається на позивача. При цьому, саме по собі подання платіжної інструкції без беззаперечного встановлення її зв'язку з конкретною позовною заявою не може вважатися належним підтвердженням виконання вимог ЦПК.
Наявний в матеріалах справи платіжний документ від 10 січня 2025 року №10071, не містить ідентифікуючих ознак, які б однозначно пов'язували здійснений платіж саме в справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 . Зазначення загального формулювання про сплату судового збору за позовом товариства до відповідного суду не дає можливості встановити, що кошти були сплачені саме за ту позовну заяву, яка є предметом даного провадження, особливо з огляду на значний часовий розрив між датою платежу - 10 січня 2025 року, та датою подання позову - 08 грудня 2025 року.
Крім того, судом враховуються відомості автоматизованої системи документообігу суду, згідно яких позивач неодноразово звертався до суду протягом 2025 року, тоді як відсутність чіткого зв'язку між конкретним платежем та конкретною процесуальною дією -подання позовної заяви до ОСОБА_2 , - виключає можливість дійти до однозначного висновку про те, що подана квитанція не була використана при поданні іншої позовної заяви або в межах іншого провадження.
За таких обставин матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що подана квитанція підтверджує сплату судового збору саме у цій справі, позов у якій подано через значний проміжок часу після здійснення платежу. Відсутність такого підтвердження свідчить про недотримання вимог процесуального закону щодо доказів сплати судового збору, що унеможливлює задоволення заяви про його повернення.
Керуючись ст.7 ЗУ «Про судовий збір», суддя,-
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, - відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя: А.І. Ліуш