Справа № 305/4451/25
Номер провадження 1-кп/305/493/25
18.02.2026 року.Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке 08.05.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120250711400000203 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
У провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 08.05.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120250711400000203 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в якому призначено судовий розгляд.
Прокурор Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 16.02.2026 подала до суду клопотання щодо ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати здійсненню правосуддя іншим чином, а також він може вчинити інші кримінальні правопорушення. Зазначила, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, належить до тяжких злочинів, санкцією статті за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності та підозрювався у вчиненні корисливих злочинів, зокрема крадіжки. Так, 28.11.2014 стосовно нього скеровано до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014070140000288 від 09.04.2014 за ч. 3 ст. 185 КК України, провадження у якому наразі зупинено, у зв?язку з розшуком одного з обвинувачених. Окрім наведеного, вироком Рахівського районного суду від 27.02.2020 ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 296 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік. З огляду викладеного, є ризик того, що ОСОБА_4 під час судового розгляду може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює, що в разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення його буде засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Вказаний ризик обґрунтовується також тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке розглядається судом, зупинялося у зв'язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_4 , що також свідчить про можливий намір ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Також, що ОСОБА_4 не має достатніх міцних соціальних зв'язків, його дружина ОСОБА_5 також обвинувачується у спільному вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України, та як встановлено в ході досудового розслідування наразі не проживає за адресою реєстрації наявні ризики, що, будучи на волі, він зможе безперешкодно покинути місце свого проживання з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Окрім цього, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на обвинувачену ОСОБА_5 , потерпілу, свідків, шляхом вмовляння, підкупу чи погрози з метою можливої зміни вже даних ними під час досудового розслідування показів у кримінальному провадженні на його користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи його характеристику та інформацію про притягнення раніше до кримінальної відповідальності, обґрунтовується, також, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення. На думку сторони обвинувачення, ОСОБА_4 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого. За таких умов, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, буде доцільним продовжити стосовно ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Від адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання про заміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання чи домашній арешт у нічний час доби. Клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 06.05.2025, близько 22:00 години, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, з корисних мотивів та з умислом на незаконне заволодіння транспортним засобом-мотоциклом марки «ГЕОН-Х- РОАД'з транзитним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , спільно прибули до дворогосподарства АДРЕСА_1 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, шляхом вибиття дерев'яних дверей, що вели на задній двір дворогосподарства, ОСОБА_4 проник на його територію та незаконно заволодів зазначеним мотоциклом, який був припаркований під господарським приміщенням. Відповідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи від 02.07.2025, ринкова вартість викраденого мотоцикла становить 32 707 гривень. Дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.289 КК України. Після затримання ОСОБА_4 , 30.10.2025 за клопотанням слідчого СВ Рахівського РВ ГУ НП в Закарпатській області, що було погоджено з процесуальним прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчим суддею Рахівського районного суду клопотання було задоволено, ОСОБА_4 взято під варту строком на 60 діб, та визначено грошову заставу у розмірі 89 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень, який, в ході розгляду кримінального провадження було продовжено на два місяці (60 діб). За своїм матеріальним станом ОСОБА_4 не в змозі внести визначену йому судом суму застави, так як ні він, ні його мати такими коштами не володіють, така сума для його сім'ї є не підйомною. Ризики, які наведенні у ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на даний час є неактуальними та спростовуються тим, що він тривалий час перебуває під вартою, у кримінальному провадженні допитано потерпілу та свідків, а також самих обвинувачених, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії дослідження письмових доказів, розгляд даного кримінального провадження може затягнутися на невизначений час, оскільки у його розгляді приймають участь адвокати, в тому числі і із числа, що проживають за межами Закарпатської області. Перебуваючи у місцях ув'язнення, ОСОБА_4 захворів на цукровий діабет 2 типу, його перебування у місцях ізоляції від суспільства унеможливлює належне обстеження та отримання медичної допомоги поза лікувальними закладами, сам обвинувачений проживає з матір'ю-інвалідом, яка також потребує стороннього догляду, інших членів сім'ї (братів, сестер), які б могли доглядати за мамою-інвалідом у нього не має, тому адвокат вважає, що обвинуваченому слід змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на іншу міру запобіжного заходу, такі як домашній арешт у нічний час доби чи особисте зобов'язання. Ризики, які наведені у поданні слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області спростовуються тим фактом, що ОСОБА_4 не може впливати на потерпілу, свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки такі вже були допитні в судових засіданнях, а посилання прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України є надуманими та необґрунтованими, оскільки у кримінальному провадженні виконано всі слідчі дії та проведено допити сторін кримінального провадження в судових засіданнях. На сьогоднішній день, на думку захисту, відпала необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та є всі підстави для заміни йому такого на будь який інший запобіжний захід. За таких обставин вважає, що є всі підстави у суду змінити ОСОБА_4 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання чи домашній арешт в нічний час доби, надавши, таким чином, обвинуваченому можливість відвідувати медичні заклади за місцем свого проживання та лікування хвороб, якими захворів.
Прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. Разом з тим, просила відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про заміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, зазначила, що не вбачає підстав для зміни.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_7 заперечували щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого та просять відмовити у задоволенні клопотання, адже ризики, наведені прокурором, не підтверджені. Просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи домашній арешт у нічний час доби.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 вважає, що ОСОБА_4 слід продовжити строк тримання під вартою, вважає ризики, що наведені прокурором, підтверджені.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно зі статтею 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України прокурор повинен довести, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Фактично суддя повинен встановити, чи є запропонований запобіжний захід (тримання під вартою) пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав обвинуваченого та дотримання принципу верховенства права.
Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор обґрунтовуючи необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , вказує на наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, не має достатніх міцних соціальних зв'язків, зможе безперешкодно покинути місце свого проживання з метою ухилення від кримінальної відповідальності; може незаконно впливати на обвинувачену, потерпілу, свідків, шляхом вмовляння, підкупу чи погрози з метою можливої зміни вже даних ними під час досудового розслідування показів у кримінальному провадженні на його користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, дослідженими у ході розгляду клопотання матеріалами доводиться обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зазначені обставини, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими стороною обвинувачення матеріалами кримінального провадження, дають підстави вважати, що повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно з яким «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором суд вважає обґрунтованими. Зокрема, суд враховує можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює, що у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, також будучи підозрюваним, він переховувався від органу досудового розслідування, що безумовно вказує на його схильність та бажання уникнути покарання.
При цьому, суд зауважує, що ризик не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, суд не погоджується з ризиком, зазначеним прокурором стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу, свідків, шляхом вмовляння, підкупу чи погрози з метою можливої зміни вже даних ними під час досудового розслідування показів у кримінальному провадженні на його користь, оскільки у кримінальному провадженні допитано потерпілу та свідків, а також самих обвинувачених, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії дослідження письмових доказів.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тривання під вартою щодо обвинуваченого, судом вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків та суд встановив, що оскільки ОСОБА_4 захворів на цукровий діабет 2 типу, його перебування у місцях ізоляції від суспільства унеможливлює належне обстеження та отримання медичної допомоги поза лікувальними закладами, при цьому відповідальність за стан здоров'я в період тримання під вартою покладається на адміністрацію закладу, в якому особа утримується,сам обвинувачений проживає з матір'ю-інвалідом, яка також потребує стороннього догляду, інших членів сім'ї (братів, сестер), які б могли доглядати за мамою-інвалідом у нього не має, тому виходячи з принципу гуманності слід обрати ОСОБА_4 запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт з покладенням на нього певних процесуальних обов'язків, що зможе забезпечити виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.
На думку суду, інші більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , оскільки обвинувачений має незначні соціальні зв'язки, адже він не має постійного місця роботи, може виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку з обранням відносно обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, і доведеністю стороною обвинувачення наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, а також не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, знаходитись цілодобово за місцем свого проживання.
Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 392 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_10 про заміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю,починаючи з 18.02.2026 до 17.04.2026.
Покласти на до обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки :
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не залишати місце постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу суду;
3) знаходитись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово;
4) повідомляти суд про зміну місця проживання.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що у разі невиконання зазначених обов'язків, до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Строк дії ухвали до 17 квітня 2026 року.
Копію ухвали направити для виконання Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за місцем проживання обвинуваченого відповідно до ст. 181 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала суду відповідно до ст. 392 КПК України оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1