Справа № 186/346/24
Провадження № 1-кп/0186/312/26
09 лютого 2026 року Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023046380000086 від 05 вересня 2023 року по обвинуваченню :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганська, громадянина України, освіта середня, розлученого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, так як ризики передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та існують на сьогодні.
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зав'язків, а саме: не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, та враховуючи тяжкість злочину, після повідомлення про підозру, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою спотворення доказової бази по кримінальному провадженню може незаконно впливати на свідків, так знаючи їх адресу проживання, повні анкетні дані, може шляхом вмовлянь, обіцянок чи інших незаконних дій вплинути на них з метою зміни ними показань, які його викривають.
Також, прокурор просить взяти до уваги, що на території України введено воєнний стан через агресію російської федерації проти України, який обмежує можливості виконання правоохоронними органами своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та прохав його задовольнити, так як ризики передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК на теперішній час не зменшилися.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, прохали суд застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 в м.Шахтарське. Захисник свою думку обґрунтувала тим, що ОСОБА_5 вже довгий час перебуває під вартою, та продовження відносно останнього даного запобіжного заходу не доцільно, так як останній має стійкі соціальні зв'язки у місті, а саме проживав зі співмешканкою, а також при звільненні з під варти останньому буде забезпечено працевлаштування.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує те, що у відповідність ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників cудового провадження, суд вважає, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів, згідно ухвали Шахтарського міського суду від 18 грудня 2025 року.
Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 встановлений вищезазначеною ухвалою закінчується 15 лютого 2026 року.
Суд, задовольняючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому враховує, що на даний час ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України на підставі якого обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи термін перебування під вартою, а саме з 11.11.2023 року зменшився, а уникнення ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України можливо забезпечити шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, що забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України в судовому засіданні підтвердження не знайшов, оскільки окрім посилання на наявність зазначеного ризику прокурором не наводиться будь-яких фактичних даних, які свідчили б про існування цього ризику.
Відповідно до приписів ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
В порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України суду не надані докази, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.
Таким чином, вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховує ступінь ризику, який є незначним, та враховує, що ОСОБА_5 має місце проживання на території міста Шахтарське разом зі співмешканкою, за останнім місцем проживання характеризується позитивно, не конфліктує з сусідами, ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України суттєво зменшився та уникнення цього ризику можливо забезпечити шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, що забезпечить запобігання ризику, який суд вважає доведеними, за адресою: АДРЕСА_2 .
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню.
Також вищевказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, не знайшлося, застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Також відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки обвинувачений не працевлаштований, що свідчить про відсутність коштів для внесення застави.
Застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п.п.1,2,3,4,8,9 ч.5 ст.194 КПК України поклавши на нього обв'язки: прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст. ст. 177, 182-183, 194, 196, 199, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 (два) місяці, тобто з 09 лютого 2026 року до 09 квітня 2026 року включно.
Заборонити ОСОБА_5 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 - цілодобово.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до суду;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Зобов'язати ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП у Дніпропетровській області:
- негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_5 ;
- негайно повідомити суд про взяття на облік обвинуваченого ОСОБА_5 ;
- періодично навідувати житло, визначене в ухвалі суду, з метою контролю поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1