Справа № 184/2582/24
Номер провадження 1-кп/184/41/26
19 лютого 2026 року
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши в режимі відео конференції матеріали клопотання прокурора Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12024041360000524, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2024 року відносно:
¦ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниця, громадянки України, не працюючої, має на утриманні 5 малолітніх дітей, зареєстрована по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , раніше судимої,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_4 , захисник - ОСОБА_6 , -
В провадженні Покровського міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12024041360000524 від 04.12.2024 року.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що заявлені раніше ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне не зменшились та запобігти яким шляхом застосування більш м'яких, аніж тримання під вартою запобіжних заходів, неможливо.
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання та просить суд його задовольнити.
Обвинувачена та її захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили суд відмовити в його задоволенні.
Розглянувши вказане клопотання, заслухавши учасників процесу та дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Відповідно до ч.2 вказаної статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_4 25.12.2025 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 20.02.2026 року.
Ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
З контексту ст. 177 КПК України випливає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України.
Повторно оцінюючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить з того, що відповідно до практики ЕСПЛ, тяжкість можливого покарання згідно рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. Крім того, оцінка ризику ухилення від суду має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками (справа «Бекчиєв проти Молдови»). Оцінка ризику повторного скоєння правопорушення має здійснюватись, зокрема, з встановлених обставин справи щодо біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Клоот проти Бельгії).
Вивченням особистості ОСОБА_4 встановлено, що остання ніде не працює, не одружена, має на утриманні п'ять малолітніх дітей, яких залишила та покинула місце свого проживання, інших будь-яких соціальних чинників, які б стримували її у місті Покров Дніпропетровської області також обвинувачена не має.
Тому, є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від слідства та суду, а також уникнення покарання за тяжкий злочин ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Слід зазначити про те, що обвинувачена перебувала у розшуку та була затримана на підставі ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу.
Зазначена обставина вказує на існування обґрунтованого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України - переховуватися від суду.
Обвинувачена ОСОБА_4 раніше неодноразово вчиняла кримінальні правопорушення, за які вона засуджена до покарання у виді громадських робіт та апробаційного нагляду, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала і знову продовжує вчиняти корисливі злочини. Крім того, ОСОБА_4 на час вчинення інкримінованих їй злочинів вже перебувала під запобіжним заходом у вигляді особистого зобов'язання за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що свідчить про її схильність до неправомірної поведінки у суспільстві.
Наведене вказує, що існує обґрунтований ризик, передбачений п. 5 ч. 1
ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, при вирішенні питання продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про продовження існування та не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років; обвинувачена в повній мірі розуміє невідворотність покарання у виді позбавлення волі.
Застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконанню обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що зазначені обставини підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України.
Разом з тим, в силу вимог ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій заставу в розмірі, встановленому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, що буде достатнім для виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов'язків, із покладанням на останньої, у разі внесення застави, процесуальних обов'язків, передбачених п. 1,2,3 ч.5 ст.193 КПК України.
Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок Покровського міського суду Дніпропетровської області має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться обвинувачена.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, вище вказана уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Покровський міський суд Дніпропетровської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена ОСОБА_4 зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави. Таким чином, виходячи з положень КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать про наявність зазначених ризиків, а також те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно продовжити ще на 60 днів до 19 квітня 2026 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 314, 315, 316, 369-372 КПК України, суд - П О С Т А Н О В И В :
Клопотання прокурора Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 22.01.2026 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024041360000524, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2024 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 діб, з 19 лютого 2026 року до 19 квітня 2026 року включно з утриманням останньої в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4».
В задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України з дотриманням п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України ОСОБА_4 встановити заставу в вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, які необхідно внести до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з під варти звільнити.
У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; прибувати до прокурора, суду за першою вимогою; не спілкуватися із свідками, потерпілим по цьому кримінальному провадженню.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз'яснити обвинуваченій, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явилася за викликом до прокурора або суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору, направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4».
На ухвалу може бути подана скарга в Дніпровський апеляційний суд протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченою, яка тримається під вартою в цей же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1