"17" лютого 2026 р. Справа № 363/7306/25
17 лютого 2026 року м. Вишгород
суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 04.10.2025 року серії ЕПР1 № 472829, 04.10.2025 року о 00 год 20 хв у м. Вишгород по вул. Набережна, 22, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, у порушення п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його захисник адвокат Павленко О.В. у судовому засіданні просив проводити розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Захисник ОСОБА_1 адвокат Павленко О.В. у судовому засіданні провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , просив закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також з підстав викладених у поданому ним клопотанні про закриття провадження у справі. Зауважив, що ОСОБА_1 04.10.2025 року о 00 год 20 хв у м. Вишгород по вул. Набережна, 22, транспортним засобом не керував, доказів протилежного працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративного правопорушення не додано.
Також, з метою об'єктивного та всебічного розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 у судове засідання викликався працівник поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 , однак будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи останній у судове засідання не з'явився, що позбавило суд можливості вислухати його пояснення у судовому засіданні.
Суддя, вислухавши пояснення захисника та дослідивши матеріали справи доходить наступного.
Згідно з п. 1.1 ПДР України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція частини першої ст. 130 КУпАП України передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами по справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладі та засобів фото - і відео спостереження та іншими доказами.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Під час розгляду справи у процесі дослідження матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення було додано оптичний диск з відеозаписом, про що зазначено у самому протоколі про адміністративне правопорушення. Переглянувши диск було встановлено, що він містить відео з місця події, а саме спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 та складання на нього адміністративного матеріалу, однак на ньому не зафіксовано керування автомобілем ОСОБА_1 , натомість сам ОСОБА_1 на вказаному відеозаписі (01:29) заперечує факт керування ним транспортним засобом, самого транспортного засобу на відеозаписі також не зафіксовано.
Також в матеріалах справи відсутні докази роз'яснення ОСОБА_1 вимог ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є грубим порушення його законних прав та інтересів як учасника адміністративного провадження.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до змісту ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають, в даному випадку, у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами. Попри це, працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, акту про відсторонення водія від управління транспортним засобом адміністративна справа не містить, що також вказує на недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідно до положень ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що службовими особами Вишгородського РУП ГУНП в Київській області не доведено належними, допустимими та достатніми доказами у їх сукупності, наявності у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, а тому, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 130, 245, 24, 251, 266, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя Д.А. Свєтушкіна