Справа № 525/322/25 Номер провадження 33/814/164/26Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
09 лютого 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарем судового засідання Писаренко К.С., з участю адвоката Смірнова С.І. - захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Смірнова С.І. - захисника в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм КП «Великобагачанський житлосервіс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків визначених ст. 38 КУпАП.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою, 16.03.2025 о 01 год. 24 хв. по вул. Леоніда Каденюка, 45 в селищі Велика Багачка гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Renault Megane» днз НОМЕР_2 не виконав законну вимогу поліцейського про зупинення транспортного засобу, подану працівниками поліції за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, та спеціального звукового сигналу, чим порушив п. п. 2.4, 8.9 б Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
16.03.2025 о 01 год. 24 хв. по вул. Леоніда Каденюка, 45 в селищі Велика Багачка гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Renault Megane» днз НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушена координація рухів, від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся адвокат Смірнов С.І. - захисник в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити стягнення за ч. 1 ст.130 КУпАП та застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік. В решті постанову Великобагачанського районного суду від 30.07.2025 залишити без змін.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевим судом безпідставно проігноровано повне визнання своєї вини ОСОБА_1 та його щире розкаяння, яке не було лише формальним та необґрунтовано не враховано посилання захисника на застосування усталеної практики Європейського Суду з прав людини та можливість застосування аналогії права при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Вказує, що з урахуванням особи правопорушника, який до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП притягується вперше, обставини, які могли б бути визнані судом як такі, що обтяжують його відповідальність, у справі відсутні; його протиправні дії не завдали будь-якої шкоди іншим особам, а також не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам; свою вину визнав повністю та розкаявся у вчиненому, що можна визнати як обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , останній працює водієм КП «Великобагачанський житлосервіс», робота є його єдиним джерелом доходів, самостійно виховує малолітнього сина, у зв'язку з чим вважає можливим призначити основне стягнення ОСОБА_1 , нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувавши аналогію права з КК України.
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки апеляційна скарга була подана 12.08.2025, тобто в межах десятиденного строку, однак 20.08.2025 Полтавським апеляційним судом була винесена постанова про повернення апеляційної скарги, у зв'язку з ненаданням захисником документів, що підтверджують його повноваження, у зв'язку з чим апеляційна скарга подається повторно.
Заслухавши виступ захисника Смірнова С.І. на підтримку поданої апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
При розгляді клопотання про поновлення пропущеного строку встановлено, що захисник Смірнов С.І. був присутній під час проголошення постанови 30.07.2025 та звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою 11.08.2025, тобто в межах 10-ти днів з дня оголошення постанови, з врахуванням вихідних днів.
Однак, вказана апеляційна скарга була повернута постановою апеляційного суду від 20.08.2025 з підстав не надання адвокатом Смірновим С.І. належних доказів на підтвердження повноважень захисника Москаленка В.Є.
Після цього, 01.09.2025 адвокат Смірнов С.І. повторно звернувся із апеляційною скаргою на вказане судове рішення із наданням підтверджень своїх повноважень, тобто в межах 10-ти днів із дня повернення апеляційної скарги, та просив поновити строк на оскарження постанови за наведених вище підстав.
За таких обставин, вважаю причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції поважною, а тому клопотання захисника Смірнова С.І. підлягає задоволенню.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідальність також настає за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП в разі невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто невиконання законних вимог поліцейського про зупинення транспортного засобу, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Таких висновків суд дійшов на підставі сукупних та взаємоузгоджених між собою доказів: протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 272798 від 16.03.2025, серії ЕПР1 № 274075 від 17.03.2025, направлення до КП «МЛІЛ» ММР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.03.2025; копії постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2025 серії ЕНА № 4279458 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відеозаписів події, які у своїй сукупності повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення зазначених правопорушень ОСОБА_1 та його захисником не оспорюється, однак сторона захисту вважає, що судом не в повній мірі взято до уваги дані про особу ОСОБА_1 , з врахуванням яких, та із застосуванням аналогії права, до останнього можливо не застосовувати адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Однак, таке прохання не може бути задоволено з огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 КУпАП Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Крім того, ст. 22 КУпАП передбачена можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.
Однак згідно із Приміткою до вказаної статті, не можуть бути визнані малозначними правопорушення, передбачені частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.
Тобто законодавцем чітко визначено правопорушення, які несуть підвищену суспільну небезпечність та не можуть бути визнані малозначними за будь-яких обставин.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Розділу XI Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX, суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом:
1) аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;
2) аналогію права - шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.
Аналогія закону або аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, притягнення особи до юридичної відповідальності (ч. 4 ст. 65 Закону).
Враховуючи, що в даному випадку відсутні будь-які правові прогалини, що стосуються даної справи, та які б не регулювалися положеннями КУпАП, а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік для водіїв є безальтернативною, підстав для накладення іншого стягнення, ніж передбачено чинним законодавством, не вбачається.
З огляду на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена в установленому законом порядку та ніким не оспорюється, а рішення суду першої інстанції є законним та належним чином мотивованим, у задоволенні апеляційних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Клопотання адвоката Смірнова С.І. - захисника в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу адвоката Смірнова С.І. - захисника в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Н.М. Харлан