про відмову у відкритті касаційного провадження
18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №380/18311/25
адміністративне провадження № К/990/4785/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді -доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі №№380/18311/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби та періоду, визначеного частиною 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (якою передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, - три роки).
Зобов'язано відповідача здійснити з 14.08.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 24 дні та період, визначений частиною 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (якою передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, - три роки), з урахуванням раніше виплачених сум.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв'язку 02.02.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Львівській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги (та долученого до неї клопотання про відкриття касаційного провадження) на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником не вказано підстави касаційного оскарження відповідно до вимог процесуального закону. Відповідач, цитуючи положення частин 4 та 5 статті 328 КАС України, лише зазначає, що судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що винесені з порушенням вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для цієї справи.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Проте, Верховний Суд, перевіривши зміст касаційної скарги та клопотання про відкриття касаційного провадження, зазначає, що відповідач жодним чином не обґрунтував підстави допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Колегія суддів також враховує висновок, який викладено в постанові Верховного Суду від 08.11.2021 у справі № 580/492/21, відповідно до якого «статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, при вирішенні спору врахував правову позицію, яку викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2018, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №9901/805/18, стосовно того, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідач в касаційній скарзі не обгрунтовує підстави для відступу від наведених висновків Верховного Суду та суд касаційної інстанції не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.
Крім цього, касаційна скарга та клопотання про відкриття касаційного провадження також не містить обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У підсумку Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі №№380/18311/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін