18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №560/6804/25
адміністративне провадження № К/990/5361/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі №560/6804/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", яка виконувала повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії, що оформлене довідкою від 06 грудня 2024 року, про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.
06 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі №560/6804/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року справу №560/6804/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, оскільки на думку відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій у спірних правовідносинах неправильно застосовані приписи Положення про медико-соціальну експертизу (чинного на момент виникнення правовідносин), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки судів, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають фактичним обставинам справи. Все це має значний негативний вплив на діяльність відповідача, як новоутвореного єдиного органу на території держави, покликаного на забезпечення ефективної та прозорої процедури перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями. Тобто, вищеоскаржувані рішення судів викликають недовіру суспільства та формування негативного ставлення до відповідача, як до органу, який повинен сприяти підвищенню авторитету держави у боротьбі та протидії корупції у сфері медико - соціальної експертизи, а також, бути гарантом справедливого та достовірного призначення інвалідності.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Натомість спір у цій справі стосується оцінки правомірності індивідуального рішення щодо конкретної особи та не містить ознак системного або нормативного впливу. Аргументи скаржника мають загальний характер і не містять належної конкретизації того, яким чином саме оскаржувані судові рішення породжують суспільно значущі наслідки або формують ризики загальнодержавного масштабу.
Отже, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність у справі ознак значного суспільного інтересу в процесуальному розумінні.
Підстава «виняткового значення для учасника справи» передбачає існування особливих, індивідуалізованих обставин, які істотно вирізняють спір серед типових категорій справ та зумовлюють необхідність касаційного перегляду для забезпечення єдності правозастосування або усунення правової невизначеності.
Наведені скаржником доводи зводяться переважно до незгоди з правовою оцінкою та встановленими судами фактичними обставинами, а також до посилань на масштаб діяльності установи та кількість подібних справ. Однак обсяг повноважень суб'єкта владних повноважень або потенційна повторюваність аналогічних спорів самі по собі не трансформують конкретну справу в таку, що має виняткове значення у розумінні процесуального закону.
Посилання скаржника на можливий вплив оскаржуваних судових рішень на діяльність установи не підтверджують наявності обставин, які за своїм змістом відповідають критерію виняткового значення справи. Наведені аргументи не свідчать про існування правової проблеми, що має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, підстави, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у цій справі відсутні.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі №560/6804/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов