18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №420/19928/25
адміністративне провадження № К/990/4353/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Олександра Вадимовича на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №420/19928/25 за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства оборони України» Центр оцінювання функціонального стану особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства оборони України» Центр оцінювання функціонального стану особи, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи №3946 від 31 січня 2025 року, прийнятого Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про не встановлення групи інвалідності та відсутність підстав визнання особи з інвалідністю ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити з 31 березня 2025 року пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи, внести дані через електронну систему охорони здоров'я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення другої групи інвалідності безстроково ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Пенсійний фонд України внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності довічно ОСОБА_2 ;
- визнати рішення Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Міністерства охорони здоров'я України від 30 червня 2020 року про встановлення другої групи інвалідності безстроково ОСОБА_2 дійсним і таким, що має юридичну силу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі у якості іншого відповідача Пенсійний фонд України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи №3946 від 31 січня 2025 року, прийняте Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про не встановлення групи інвалідності та відсутність підстав визнання особи з інвалідністю ОСОБА_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити з 31 березня 2025 року пенсійні виплати за другою групою інвалідності ОСОБА_2 .
Зобов'язано Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану особи внести дані через електронну систему охорони здоров'я в Централізований банк даних з проблем інвалідності, про встановлення другої групи інвалідності безстроково ОСОБА_2 .
Зобов'язано Пенсійний фонд України внести дані у реєстр застрахованих осіб (РЗО) - функціональну підсистему Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про присвоєння статусу пенсіонера по інвалідності довічно ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №420/19928/25 щодо задоволення позовних вимог.
Викладено мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №420/19928/25 щодо задоволення позовних вимог в редакції мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №420/19928/25 залишено без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року стягнуто з керівника Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. Зазначено, що, ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
29 січня 2026 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Олександра Вадимовича на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №420/19928/25.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 144 КАС України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до частини другої статті 144 КАС України заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Пунктом 5 частини першої статті 44 КАС України встановлено, що заходами процесуального примусу є штраф.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Частиною четвертою статті 149 КАС України встановлено, що ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.
Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.
Частиною другою статті 292 КАС України встановленою, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Наведені приписи процесуального закону дають підстави вважати, що: під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції може постановити ухвалу про накладення штрафу (як заходу процесуального примусу) за правилами статті 149 КАС України й така ухвала підлягає оскарженню до суду вищої інстанції. Отже, ухвала апеляційного суду про накладення штрафу за правилами статті 149 КАС України може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду вищої інстанції, тобто до Верховного Суду.
Враховуючи зазначене, оскаржувана ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №420/19928/25 про стягнення штрафу, яка постановлена на підставі статті 149 КАС України, може оскаржуватися в апеляційному порядку до Верховного Суду, який діятиме як суд апеляційної інстанції. Іншими словами, Верховний Суд може переглядати за правилами апеляційного провадження ухвалу про застосування заходів процесуального примусу, яку постановив П'ятий апеляційний адміністративний суд у цій справі.
При цьому, форма і зміст апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України.
Водночас, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №420/19928/25 про стягнення штрафу, а не з апеляційною скаргою, як це передбачено частиною другою статті 292 КАС України.
Отже, представником ОСОБА_1 - адвокатом Довженком Олександром Вадимовичем подано касаційну скаргу на рішення суду, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Слід звернути увагу на ухвалу Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі №420/30227/24, у якій колегія суддів закрила касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Склярського Павла Миколайовича на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі №420/30227/24, якою стягнуто з представника ОСОБА_3 - адвоката Склярського П.М. в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056 грн. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056 грн. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Олександра Вадимовича на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №420/19928/25 за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства оборони України» Центр оцінювання функціонального стану особи, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська