18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 640/8331/22
адміністративне провадження № К/990/22586/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Уханенка С.А., Смоковича М.І.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження адміністративну справу №640/8331/22
за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року (головуючий суддя - Бояринцева М.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року (Головуючий суддя - Черпіцька Л.Т., судді: Пилипенко О.Є. , Собків Я.М.)
І. Суть спору
У червні 2022 року Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 травня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 травня 2022 року ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 травня 2022 року ВП НОМЕР_1 про визначення розміру мінімальних витрат.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач прийняв до примусового виконання виконавчий документ, який не підлягав примусовому виконанню у зв'язку з оскарженням відповідного рішення в судовому порядку та пропуском строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Державною службою експортного контролю України прийнято постанову №42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю від 02 квітня 2021 року, якою постановлено накласти на позивача штраф у розмірі 100% вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі, що становить 5 333 195, 33 грн.
Позивач, не погодившись із такою постановою, оскаржив її шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі №640/10772/21 позов Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування Постанови від 02 квітня 2021 року №42/21 задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби експортного контролю України від 02 квітня 2021 року № 42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
У подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року, та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Державної служби експертного контролю України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №640/10772/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року.
Зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №640/10772/21 до закінчення касаційного провадження.
18 травня 2022 року Державною службою експортного контролю України подано до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву від 18 травня 2022 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю від 02 квітня 2021 року.
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 19 травня 2022 року (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1).
Цього ж дня державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О.В. прийнято постанову про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» виконавчого збору від 19 травня 2022 року ВП НОМЕР_1 (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №2).
Також державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О.В. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 19 травня 2022 року (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).
Не погоджуючись із постановами відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди зазначили, що постанова про застосування штрафу у правовідносинах міжнародної передачі товарів військового призначення та подвійного використання від 02 квітня 2021 року №42/21, у зв'язку із її судовим оскарженням, вступила в законну силу лише 15 лютого 2022 року, а тому строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання слід обчислювати із наступного дня набрання чинності рішенням суду, тобто з 16 лютого 2022 року.
При цьому, суди вказали про відсутність обставин пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки строк необхідно обраховувати з моменту набрання законної сили рішенням , а саме з 16 лютого 2022 року, а не з моменту прийняття постанови про накладення штрафу - 02 квітня 2021 року.
Також суди дійшли висновку, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною, то відсутні підстави для скасування інших постанов, які постановлені на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто вказані вимоги мають похідний характер, які також не підлягають задоволенню.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
26 червня 2023 року від Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову про визнання протиправною та скасування постанови від 19 травня 2022 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з виконання постанови Державної служби експортного контролю України від 02 квітня 2021 року №42/21 про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" штрафу в сумі 5 333 195, 33 грн, визнання протиправною та скасування постанови від 19 травня 2022 року про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_1, визнання протиправною та скасування постанови від 19 травня 2022 року про визначення розміру мінімальних витрат у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Так скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 26 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 року №549-IV, пунктів 6 та 7 частини першої статті 4, частини 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, пунктів 6.1 - 6.2 Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 16 грудня 2013 року №1490, в частині дати набрання законної сили такого виконавчого документа як постанова ДСЕК про накладення штрафу на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та в частині строку пред'явлення такої постанови ДСЕК до примусового виконання.
За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди не встановили дату набрання законної сили постановою ДСЕК від 02 квітня 2021 року, помилково вважаючи, що такою датою є 15 лютого 2022 року у зв'язку із її судовим оскарженням, а також не встановили строк для пред'явлення вказаної постанови як виконавчого документа до виконання, який, на думку позивача, слід обраховувати з моменту, який зазначений у цій постанові, а саме - з 02 квітня 2021 року, тобто з моменту її прийняття. Водночас, судами проігноровано той факт, що по суті мало місце повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, що не допускається у силу положень Закону № 1404-VIII.
Також в обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито державним виконавцем з виконання постанови (ДСЕК) від 02 квітня 2021 № 42/21, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №640/10772/21, яка ухвалена щодо учасника Державної служби експертного контролю України, яка не була та не є стороною в адміністративній справі №640/10772/21, що унеможливлює її виконання.
А тому, на переконання позивача, постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та такою, що не відповідає нормам пункту 2 частини 4 статті 4, статті 12, частині 5 статті 37, статті 39, абз. 2 частини 1 статті 40 Закону № 1404-VIII, а тому підлягає скасуванню.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наявними в справі матеріалами.
VI. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
За правилами частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з пунктом 1 та 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання), пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У той же час положеннями частин 1, 2 статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Діяльність, пов'язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, врегульовано Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" від 20 лютого 2003 року №549-IV (далі - Закон №549-IV).
Накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю регулюються статтею 26 Закону №549-IV.
Так відповідно до вказаної статті Закону штрафи, передбачені статтею 25 цього Закону, від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладаються керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, чи його заступником.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 24 цього Закону, уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, що його виявила, складається протокол, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надається посадовим особам, зазначеним у частині першій цієї статті.
Керівник чи заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, приймає рішення про накладення штрафу протягом десяти днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті.
Рішення керівника чи заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів штрафу за порушення у сфері державного експортного контролю відповідно до цього Закону.
Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови в триденний термін після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів чи надсилається поштою, про що робиться запис у справі. Другий і третій примірники залишаються в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який наклав штраф.
Форми протоколу та постанови затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю.
Штраф підлягає сплаті суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів в п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується державним виконавцем у порядку, визначеному законодавством.
Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення суду.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 грудня 2013 року №1490, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 січня 2014 року за № 101/24878, затверджено Порядок розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку він установлює процедури розгляду Державною службою експортного контролю України (далі - Держекспортконтроль) справ про порушення суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів - юридичними особами (далі - юридичні особи) вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Згідно пункту 1.6. Порядку підготовка справ до розгляду здійснюється уповноваженою наказом Держекспортконтролю посадовою особою відповідального підрозділу Держекспортконтролю (далі - уповноважена особа) із залученням посадових осіб профільного підрозділу.
Рішення про накладення штрафів приймається Головою Держекспортконтролю, його першим заступником або заступником (далі - керівник) відповідно до розподілу обов'язків чи доручення Голови Держекспортконтролю протягом десяти днів з дня одержання матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Пунктами 6.1. і 6.2. Порядку передбачено, що після розгляду справи керівник приймає рішення у справі, яке оформлюється у вигляді постанови про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю (далі - постанова про накладення на юридичну особу штрафу) за формою, наведеною в додатку 4 до цього Порядку, або постанови про закриття провадження у справі про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю (далі - постанова про закриття провадження у справі) за формою, наведеною в додатку 5 до цього Порядку (далі - постанови у справі).
У визначених законодавством випадках постанову про накладення на юридичну особу штрафу може бути видано у формі електронного документа з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Постанови у справі складаються з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
У вступній частині зазначаються: номер постанови, дата та місце розгляду справи, посада, прізвище, ім'я та по батькові керівника, який розглядав справу та виніс постанову, відомості про юридичну особу, щодо якої розглядається справа (повне найменування, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, номери засобів зв'язку).
Описова частина повинна містити виклад обставин справи, установлених під час її розгляду, та посилання на нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено.
У мотивувальній частині наводяться посилання на докази, що підтверджують або спростовують наявність факту порушення.
У резолютивній частині повинно бути зазначено прийняте у справі рішення з посиланням на відповідні статті (пункти) нормативно-правового акта, що передбачає наявність або відсутність відповідальності за вчинені юридичною особою дії. За наявності відповідальності зазначається розмір штрафу, що застосовується до юридичної особи.
Постанови у справі повинні містити посилання на встановлений законодавством порядок їх оскарження, дату набрання ними законної сили та термін їх пред'явлення до примусового виконання. Постанови у справі підписуються керівником, який розглядав справу та виніс постанову, із зазначенням його посади, ініціалів і прізвища та скріплюються печаткою Держекспортконтролю.
Відповідно до пункту 7.7 Порядку постанова про накладення на юридичну особу штрафу, а також постанова про перегляд рішення можуть бути оскаржені до суду в порядку і строки, установлені законодавством.
Пунктом 9.2. Порядку встановлено, що штраф, розмір якого визначено в постанові про накладення на юридичну особу штрафу, повинен бути сплачений юридичною особою в п'ятнадцятиденний строк з дня його накладення.
У разі оскарження постанови про накладення на юридичну особу штрафу, штраф повинен бути сплачений в п'ятнадцятиденний строк з дня винесення рішення, яким підтверджується дія постанови про накладення на юридичну особу штрафу, що оскаржується.
Відповідно до пункту 9.5. Порядку у разі несплати штрафу юридичною особою в строк, визначений пунктом 9.2 цього розділу, штраф стягується державним виконавцем у встановленому законодавством порядку.
VІI. Висновки Верховного Суду
У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спір у цій справі виник у правовідносинах щодо виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері міжнародної передачі товарів, а ключовими питанням, якого стосується касаційна скарга, є момент, з якого постанова про застосування штрафу, у випадку її оскарження в суді, є узгодженою та підлягає примусовому виконанню.
Касаційне провадження у цій справі відкрите, зокрема, на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 26 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 року №549-IV, пунктів 6 та 7 частини першої статті 4, частини 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, пунктів 6.1 - 6.2 Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 16 грудня 2013 року №1490, в частині дати набрання законної сили такого виконавчого документа як постанова ДСЕК про накладення штрафу на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та в частині строку пред'явлення такої постанови ДСЕК до примусового виконання.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Так Суд зазначає, що примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, підлягають судові рішення та в передбачених Законом випадках рішення інших державних органів і посадових осіб, які набрали законної сили, або які належить виконати негайно.
З аналізу частин сьомої та восьмої статті 26 Закону №549-IV випливає, що рішення про накладення штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю набирає законної сили з дати його винесення та підлягає примусовому виконанню на шістнадцятий день, за умови, що його не було оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
У разі оскарження рішення про накладення штрафу, воно вважається неузгодженим і не підлягає примусовому виконанню до прийняття рішення за наслідками розгляду скарги головою Держекспортконтролю та / або до прийняття рішення судом.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 10 липня 2025 року у справі №280/3054/24, які підлягають врахуванню відповідно до частини 3 статті 341 КАС України.
Так, у цій постанові Верховний Суд сформував висновки, виходячи з установленого в КАС України порядку вирішення судом спорів, беручи до уваги вимоги статті 26 Закону №549-IV, постанова про накладення штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю вважається оскарженою в судовому порядку з дня подання позовної заяви (якщо її подано у встановлений законом строк), і є такою, що підлягає примусовому виконанню після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, який у такому випадку необхідно обчислювати з дня, наступного за днем набрання законної сили ухвалою суду про повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, відмови у відкритті чи закриття провадження у справі, або набрання законної сили рішенням суду за наслідками розгляду справи по суті.
Виходячи з установлених обставин цієї справи, і враховуючи положення статті 255 КАС України та статті 26 Закону №549-IV, оскаржувана постанова ДСЕК від 02 квітня 2021 року є такою, що підлягає примусовому виконанню з 16 лютого 2022 року (наступний день після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №640/10772/21).
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (в редакції Закону №2129-ІV від 15 березня 2022 року).
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
З огляду на те, що постанова про накладення штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як Законом №549-IV так і іншими законами України, зокрема Законом № 1404-VIII, Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, та погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваних постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, та похідних постанов про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22, і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
Отже, з огляду на наявність правових підстав на час спірних правовідносин щодо переривання строків пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання на період дії воєнного стану на території України, Суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, а також похідних постанов про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та вважає правомірними мотиви, якими керувалися суди, відмовляючи у задоволенні позову.
Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Положеннями частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів наголошує на тому, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій і якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
Відтак, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
VIIІ. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В. Е. Мацедонська
Судді: С. А. Уханенко
М. І. Смокович