17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 200/2309/25
провадження № К/990/40316/25
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Коваленко Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Кравчука В.М., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В. від 04 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 березня 2025 року № 914260880125 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 29 червня 2024 року на підставі довідки Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року № 03-30/604/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 березня 2025 року № 914260880125 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 29 червня 2024 року на підставі довідки Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року № 03-30/604/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні, яке набрало законної сили, була встановлена протиправність видачі довідки, на підставі якої позивачу було призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 29 червня 2024 року (з часу його призначення) на підставі оновленої довідки Донецького окружного адміністративного суду 17 грудня 2024 року № 03-30/604/24 з сумою суддівської винагороди, що відповідає приписам Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Законом про бюджет на 2021 рік (як і на 2022, 2023 та 2024 роки) встановлено прожитковий мінімум для деяких категорій працездатних осіб:
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
6. Отже, окремими приписами законів України про Державний бюджет України на 2021- 2024 роки з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
7. Наведені приписи вказаних законів України про Державний бюджет України на 2021- 2024 роки є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року, та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1950/0/15-24 позивача звільнено у відставку з посади судді Донецького окружного адміністративного суду.
10. Донецький окружний адміністративний суд видав позивачу довідку від 02 липня 2024 року № 03-30/291/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Для визначення базового розміру посадового окладу судді був застосований показник прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн.
11. На підставі довідки Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року № 03-30/291/24 органом Пенсійного фонду України позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці
12. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 200/5084/24 була встановлена протиправність дій Донецького окружного адміністративного суду, за наслідком яких була видана довідка від 02 липня 2024 року № 03- 30/291/24, також було зобов'язано суд видати нову довідку.
13. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 200/5084/24 Донецький окружний адміністративний суд видав довідку від 17 грудня 2024 року № 03-30/604/24, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного утримання суддям у відставці, станом на 28 червня 2024 року становить164874,6 грн.
14. 20 березня 2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок призначеного йому довічного утримання на підставі наведеної довідки.
15. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 березня 2025 року № 914260880125 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Відмова обґрунтована тим, що статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн, тобто на рівні 2021 року. З цього відповідач зробив висновок, що зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01 січня 2021 року, не відбулося, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 грудня 2024 року № 03-30/604/24.
16. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 березня 2025 року № 914260880125 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що спір стосується механізму індексації суддівської винагороди і довічного грошового утримання суддів у відставці та безпосередньо впливає на права значної групи осіб - суддів і суддів у відставці - щодо збереження реальної вартості належних їм виплат від інфляційного знецінення. Незалежність судової влади є публічним благом і конституційною вимогою. Її реальність забезпечується не лише процесуальними гарантіями, а й стабільними, достатніми та передбачуваними фінансовими гарантіями, включно з довічним грошовим утриманням суддів у відставці. Щорічне "замороження" індексації через закони про Державний бюджет створює залежність судової влади від рішень законодавчої влади в частині визначення реальної вартості суддівської винагороди та утримання, що суперечить принципу поділу влади й підважує інституційну незалежність. Отже, предмет спору має значення для всього суспільства.
18. На переконання скаржника, щорічна зміна державою правил індексації через закони про державний бюджет фактично створює механізм маніпулювання гарантіями незалежності суддів. Така практика не відповідає принципу верховенства права, підриває стабільність судової системи та негативно впливає на довіру суспільства.
19. Крім того, позивач зазначає, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 200/5084/24 вже створило остаточні юридичні наслідки, які не можуть бути поставлені під сумнів. Відмова органу Пенсійного фонду України в перерахунку фактично позбавила рішення практичного ефекту, перетворивши право позивача на ілюзорне.
20. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не подало.
21. Спір у цій справі виник із правовідносин, пов'язаних з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, і ключовим питанням в рамках спірних правовідносин у цій справі є наявність правових підстав для здійснення такого перерахунку у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року та, відповідно, який саме показник прожиткового мінімуму підлягає застосуванню при визначенні базового розміру посадового окладу судді для цілей перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у 2024 році.
22. Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів установила, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами та у постанові від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24 дійшов висновку, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", та, відповідно, про те, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже, відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці.
23. Водночас у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, яка була ухвалена у справі, правовідносини в яких подібні до тих, що склалися у справі № 520/32171/24 та у справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов протилежного висновку та зазначив, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу № 580/2522/24, дійшла висновку про протиправність відмови пенсійного органу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.
24. З огляду на наявність протилежних правових позицій Верховного Суду в цій категорії спорів колегія суддів, розглядаючи цю касаційну скаргу, зобов'язана буде відступити від одного з указаних правових висновків, у зв'язку з чим Верховний Суд зазначає таке.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
27. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
28. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
29. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
30. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
31. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
32. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
33. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
34. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
35. Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
36. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
37. Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
38. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).
39. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".
40. Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
41. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
42. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
43. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
44. Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
45. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум".
46. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
47. Зазначеною нормою Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
48. Статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
49. Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
50. Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
51. Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
52. Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
53. Судова палата наголошує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
54. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
55. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.
57. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24.
58. Отже, Верховний Суд констатує, що Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, відмовляючи позивачеві як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
59. При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04.04.2025 у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.
60. Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
61. Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справ з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
62. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантної та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
63. Встановлюючи обов'язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
64. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
65. У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
66. Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
67. Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.
68. Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
69. Крім того, постановою від 12 вересня 2025 року № 19 Пленум Верховного Суду, керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50- 52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні для цілей визначення посадового окладу судді.
70. Звертаючись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні, для цілей визначення посадового окладу судді Пленум Верховного Суду виходив з того, що наявні підстави стверджувати, що суддівська винагорода (та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) відповідно до Конституції і законів України, міжнародних актів є складовими статусу судді; є гарантією здійснення судочинства незалежним, неупередженим, безстороннім і справедливим судом; поширюється на усіх суддів; такі гарантії є однаковими і не залежать від жодних умов (віку, стажу, посади, юрисдикції суду тощо). Тобто матеріальне забезпечення суддів (суддів у відставці) захищено від зменшення або скасування.
Гарантії незалежності суддів (в частині матеріального забезпечення) повинні бути забезпечені не як матеріальне забезпечення людини, а як особи, що займає посаду судді і здійснює судочинство та є представником судової влади, і при цьому має гарантію такого забезпечення незалежно від впливу як інших складових державної влади, так і інших представників судової влади (голови суду, інших суддів, органів, що відповідають за формування судової влади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо).
Приймаючи Закон України "Про Державний бюджет на 2025 рік" в частині, що визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн, законодавець фактично встановив інший (менший) розмір винагороди судді, тим самим звузив гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини першої статті 126 Конституції України.
71. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
72. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:
у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах установить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
74. Ураховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства
України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року скасувати.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Головуюча суддя Н.В. Коваленко
Судді А.І. Рибачук А.А. Єзеров
А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко
В.М. Кравчук Л.В. Тацій
О.П. Стародуб В.М. Шарапа
Я.О. Берназюк В.М. Бевзенко
С.М. Чиркін