про залишення касаційної скарги без руху
18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №380/24277/24
адміністративне провадження №К/990/4711/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до суду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у перерахунку з 01.11.2024 пенсії позивачки та скасувати рішення від 25.10.2024 №913210153579;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області поновити з 01.11.2024 виплату пенсії позивачці у розмірі, призначеному з 29.01.2024.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025, позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення під час перерахунку з 01.11.2024 розміру пенсії позивачки, призначеної відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу",пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу".
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №913210153579 від 25.10.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити позивачці, починаючи з 01.11.2024, перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу", пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу" на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.01.2024 №5/04-31/24 станом на 26.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 02.02.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Львівській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України.
Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема вказує на те, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні постанови, в яких були б викладені висновки Верховного Суду щодо спріних правовідносин.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас, обгрунтовуючи вказану скаржником підставу касаційного оскарження, ГУ ПФУ у Львівській області цитує окремі норми КАС України, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", наводить витяги із Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007 та висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, посилаючись при цьому на те, що Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій та формує єдину практику застосування положень чинного законодавства України, зокрема, вимог Закону №3723-ХІІ та Закону №889-VIII.
Проте скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
Лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду за відсутності зазначення конкретної норми права та мотивованих аргументів неправильного її застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Колегія суддів наголошує, що зазначена скаржником норма права щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Проте, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами у цій справі.
Крім цього, ГУ ПФУ у Львівській області в касаційній скарзі зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проте жодних вмотивованих аргументів та обгрунтованих доводів щодо пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України касаційна скарга не містить.
Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що одночасне посилання скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України) та застосування судом апеляційної інстанції без урахування висновку щодо норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що свідчить про невизначеність відповідача стосовно підстав касаційного оскарження, що, своєю чергою, унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Разом з цим, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху для усунення її недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також зазначення обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін