18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №400/8948/25
адміністративне провадження № К/990/6738/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі №400/8948/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 29 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року з розрахунку базового місяця січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі №400/8948/25. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто апелянту.
16 лютого 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі №400/8948/25. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року апеляційна скарга була залишена без руху та апелянту надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки про доставку електронного листа ухвала отримана апелянтом 13 січня 2026 року о 18:30 год.
21 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції від представника апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат на оплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції ознайомився з доводами даного клопотання, дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити та повернути апеляційну скаргу, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»
Згідно статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Можливості відстрочення суб'єкту владних повноважень (юридичній особі) сплати судового збору, частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачає.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат на оплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Особливості фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 є звичайними умовами його діяльності, які відомі наперед, та не можуть бути використані як підстава для відступу від загального обов'язку сплати судового збору у строки, визначені законом. Фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок коштів Державного бюджету не є виключною обставиною, яка надає переваги порівняно з іншими учасниками справи, оскільки такий підхід суперечив би принципу рівності сторін. Апелянт має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене його фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно та у повному обсязі.
Разом з тим, доводи апелянта не мають безсумнівних відомостей про час та обсяг очікуваних надходжень на його рахунок, які будуть призначені для сплати судового збору, та жодним чином не підтверджують можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми достатні та необхідні правові підстави для відстрочення апелянту сплати судового збору у цій справі.
Частина друга статті 169 КАС України передбачає, що строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З урахуванням того, що апелянт був належним чином повідомлений про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги та наслідки невиконання ухвали суду, у наданий строк, недоліки не усунув, суд дійшов висновку, що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути скаржнику.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, зважаючи на те, що скаржником не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити, апеляційну скаргу - повернути скаржнику.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
При цьому, Суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі №400/8948/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко