про відмову у відкритті касаційного провадження
18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №200/4535/25
адміністративне провадження № К/990/6141/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л. В.,
суддів: Бевзенка В. М., Стеценка С. Г.
перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного від 28 серпня 2025 року та постанову Перший апеляційний адміністративний суд від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- рішення відповідача від 23 травня 2025 року № 056550005856 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 визнати неправомірним та скасувати;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22 вересня 1989 року по 26 березня 1993 року та період навчання з 1 вересня 1986 року по 23 червня 1989 року та повторно розглянути заяву від 16 травня 2025 року про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 28 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року, позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 23 травня 2025 року № 056550005856 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, у відповідності до пункту 14-6.2. Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періоду навчання з 1 вересня 1986 року по 23 червня 1989 року, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
ГУ ПФУ в Одеській області не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
Верховний Суд дослідив зміст касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 КАС України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз цих приписів дає підстави виснувати, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на оскарження цих судових актів у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Предметом спору у цій справі є дії органу виконавчої влади, яким єпенсійний орган, щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2.
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження ), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, а також посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на встановлену процесуальним законом підставу для касаційного оскарження.
Верховний Суд уяснив доводи касаційної скарги і вважає, що вони не містять приводів та передумов, які би на виконання вимог, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України, уможливлювали відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги, спрямованості, логічності, внутрішньої узгодженості її аргументації випливає, що скаржник фактично просить, щоб касаційний суд дав свою фактичну і юридичну оцінку встановленим у справі обставинам, надав перевагу одним доказам над іншими і ухвалив пропоноване у скарзі нове судове рішення. Інакше кажучи, скаржник просив, аби таким чином суд касаційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, які лімітовані приписами частини другої статті 341 КАС України.
Верховний Суд нагадує, що такого змісту обґрунтування та мотивування касаційної скарги за законом не може визнаватися достатніми підставами для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отож, можна узагальнити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного від 28 серпня 2025 року та постанову Перший апеляційний адміністративний суд від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді-доповідач Л. В. Тацій
Судді В. М. Бевзенко
С. Г. Стеценко