18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 420/15987/25
адміністративне провадження № К/990/4979/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 420/15987/25 за позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Одеса" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 420/15987/25.
Суд наголошує на тому, що відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, установлено, що вона повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року (провадження № К/990/55667/25).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій повторно касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд вже звертав увагу скаржника, в ухвалі від 12 січня 2026 року, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач повинен обов'язково вказати: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанову Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга)
Водночас вдруге поданій касаційній скарзі скаржник не зазначає конкретної норми матеріального права, яку, на його переконання, суди попередніх інстанцій застосували неправильно, у взаємозв'язку з відповідним висновком Верховного Суду щодо застосування цієї ж норми, а також не наведено обґрунтування подібності правовідносин у справі, що переглядається, та у справі, у якій такий висновок був сформульований, як того вимагає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Подана вдруге касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Водночас у касаційній скарзі відсутні належні та допустимі посилання, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо підстав касаційного оскарження.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Посилання ж на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є формальним, оскільки касаційна скарга не містить конкретизації, у чому саме полягає порушення судами норм процесуального права, які саме докази не були досліджені, або які обставини встановлені на підставі недопустимих доказів, а також яким чином такі порушення вплинули на правильність ухвалених судових рішень.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 420/15987/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін