18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №520/7668/25
адміністративне провадження № К/990/4530/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного університету оборони України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.06.2020 по 26.03.2025;
-зобов'язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.06.2020 по 26.03.2025 в сумі 183792,43 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати за період з 18.06.2020 по 26.03.2025;
- зобов'язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 18.06.2020 по 26.03.2025.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.06.2020 по 26.03.2025. Зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.06.2020 по 26.03.2025 в сумі 160000 грн. Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати за період з 18.06.2020 по 26.03.2025. Зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 18.06.2020 по 26.03.2025. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року апеляційну скаргу Національного університету оборони України задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 скасовано в частині зобов'язання Національного університету оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.06.2020 по 26.03.2025 в сумі 160000 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Національного університету оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10000 (десять тисяч) грн. В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 залишено без змін.
26 січня 2026 року засобами поштового зв'язку позивач надіслав до Верхового Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Харківським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції у справі, яка розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а», «б» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що: «у переважній більшості судами апеляційної інстанції (та судами першої інстанції, що відносяться до даних апеляційних судів) при прийнятті рішень враховується правова позиція Верховного Суду у постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19».
Верховний Суд не приймає вказані доводи, оскільки подібне формулювання обставин, передбачених пунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України спростовує наявність обставин для формування єдиної правозастосовчої практики через наявність "правової позиції Верховного Суду".
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що позивач позбавлений можливості спростувати обставини встановлені у рішенні суду першої та апеляційної інстанцій, подавши нову позовну заяву, оскільки при розгляді саме справи №420/21015/23 розглядається питання належної позивачу суми середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні.
Суд відхиляє такі доводи з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не навів та не обґрунтував, які саме встановлені оскарженим судовим рішенням він позбавлений можливості спростувати, при розгляді іншої справи та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що: «сума розміру майнових втрат позивача визначена судом не компенсує втрат понесених позивачем з вини відповідача, в цьому випадку ст. 117 КЗпП не виконує свого призначення щодо захисту майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захисту права працівника на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за 'виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.».
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночним, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Посилання скаржника на те, що визначений судами розмір майнових втрат не компенсує в повному обсязі шкоду, понесену позивачем, фактично зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи та застосуванням норм матеріального права у конкретних правовідносинах. Доводи заявника касаційної скарги не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків для позивача. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур В.М. Соколов