Справа № 526/259/26
Провадження № 3/526/130/2026
іменем України
18 лютого 2026 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Черков В.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відп овідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ОСОБА_1 26.01.2026 о 17 годині в м. Гадяч по вул. Вокзальна, 24, керувала транспортним засобом ВАЗ - 21093, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 276030 від 26.01.2026 року).
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надав клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що за рулем автомобіля перебувала інша особа.
За змістом статей 245, 280, 283 КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
Частиною другою статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В постанові ВП ВС від 30.06.2022 року (справа № 9901/159/19) вказано, що у випадку, якщо водій погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та згоден з його результатами, необхідність проведення відповідного огляду в закладах охорони здоров'я відсутня. Натомість за наявності в поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та у випадку незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія повинен бути проведений у закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту виявлення поліцейським відповідних ознак.
Так, зі складеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 26.01.2026 о 17 годині в м. Гадяч по вул. Вокзальна, 24, керувала транспортним засобом ВАЗ - 21093, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В той же час, відеозапис, що долучений до протоколу, не містить факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 . Свідки правопорушення відсутні.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
За матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_1 керувала автомобілем ВАЗ - 21093, номерний знак НОМЕР_1 , тобто здійснювала функцію водія, а тому твердження поліцейського, який складав протокол, ґрунтується на припущеннях, оскільки жодного доказу з цього приводу не надано.
Окремо суд звертає увагу, що на відеозаписі поліцейським повідомляє інша особа про те, що автомобілем керував він.
Зважаючи на наведене, якість формування матеріалів протоколу є дуже важливою складовою справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Саме від якісно складеного протоколу про адміністративні правопорушення працівниками поліції і залежить повне та об'єктивне з'ясування обставин події, встановлення особи правопорушника та притягнення його до відповідальності.
В постанові КАС ВС від 08.07.2020 року (справа № 463/1352/16-а) вказано, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 251 КупАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Інші докази, які б безумовно надали змоги сторонньому спостерігачу безальтернативно визнати, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є склад правопорушення й вона винна в ньому, в порушення ч. 2 ст. 251 КУпАП, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП складений протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд позбавлений можливості забезпечення всебічного, повного й об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного суд вважає, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи, усунення цих недоліків призведе до порушення ст. 6 Конвенції, тому провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, провадженням закрити.
Скарга на постанову суду до Полтавського апеляційного суду може бути подано через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В. Г. Черков