Справа №524/11404/25
Провадження №2/524/367/26
17 лютого 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 12848,22 грн, ухвалив таке рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. 27.11.2024 права вимоги за кредитним договором були відступлені ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом становить 12848,22 грн.
В судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечувала. Вказала, що сплатила на рахунок позивача кошти, які мали б бути зараховані на погашення тіла кредиту. Крім того, вважає необґрунтованим розмір, нарахованих відсотків, оскільки сума відсотків перевищує тіло кредиту.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що 11.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» був укладений договір про споживчий кредит №2384334 за умовами якого кредит надавався позичальнику на таких умовах: сума кредиту 7000 грн, строк кредиту 345 днів до 22.07.2025 зі сплатою 3,65% річних протягом першого розрахункового періоду, відповідно до Графіку платежів та 511% річних починаючи з другого розрахункового періоду. Сторони погодили, що розмір відсотків за весь строк кредитування буде ставити 25559,10 грн.
27.11.2024 між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №27112024/1 за умовами якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за договором №2384334.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги коштів в сумі 19848,22 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в сумі 7000 грн; за процентами за користування кредитом в сумі 8648,22 грн та штрафів за порушення грошового зобов'язання в сумі 4200 грн.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов'язань між сторонами, зокрема обов'язку кредитора надати кошти, а позичальника - повернути кошти та сплатити проценти.
Щодо заперечень відповідача з приводу розміру відсотків.
Суд наголошує на тому, що за будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату відсотків, які встановлені в договорі та які відповідачка при його підписанні добровільно погодилася сплатити. Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України. ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», як первісним кредитором, згідно із умовами договору нараховано відсотки за користування кредитом до 27.11.2024, тобто у строки передбачені договором, що є звичайною платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством умовах.
Суд приймає до уваги те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем.
З цих підстав, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача з приводу несправедливих відсотків.
Щодо заперечень відповідача з приводу зарахування сплачених нею коштів на погашення заборгованості за відсотками.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.04.2025 та 29.04.2025 відповідачем було сплачено 5000 грн та 2000 грн, відповідно, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2384334.
Відповідно до наданої позивачем відповіді на виконання вимог ухвали суду, вказані кошти в сумі 7000 грн були враховані позивачем. Вказане також підтверджується і наведеним у позовній заяві розрахунком(19848,22 -7000 = 12848,22 грн).
Суд враховує те, що відповідно до умов договору сторони погодили повернення кредиту із відсотками частинами, відповідно до погодженого сторонами графіку. Такий порядок повернення коштів забезпечував рівномірний розподіл коштів на погашення тіла та процентів.
В свою чергу, суд приймає до уваги те, що відповідач допустила прострочення виконання зобов'язання з повернення коштів в період із 26.08.2024 до 08.04.2025(дата сплати чергових платежів).
Суд наголошує на тому, що черговість зарахування коштів, визначена ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування». Так, відповідно до вказаної статті у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
За наведених обставин суд відзначає, що станом на 10.04.2025 сума простроченого тіла кредиту становила 2100 грн та розмір прострочених відсотків становив 18973,50 грн, відповідно до графіку платежів. В свою чергу, станом на день відступлення права вимоги розмір відсотків, нарахованих первісним кредитором, становив 8648,22 грн.
Враховуючи те, що сума внесених відповідачем коштів була недостатньою для повного погашення простроченої заборгованості за тілом і відсотками, суд вважає обґрунтованими дії позивача щодо зарахування їх на погашення прострочених відсотків.
Суд відзначає, що надані відповідачем квитанції від 12.05.2025 на суму 1078 грн та 13.05.2025 на суму 200 грн, в призначенні платежу містять реквізити іншого договору, а тому не можуть бути враховані судом, як виконання зобов'язань за договором №2384334.
Отже, на переконання суду, вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту в сумі 7000 грн та відсотків в сумі 1648,22 грн.
Разом із тим, суд приймає до уваги положення п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Подібний правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), постанові КЦС ВС від 21.01.2025 № 751/3052/23 (61-17991св23).
Суд враховує те, що спірний кредитний договір було укладено під час дії в Україні воєнного стану і відповідно до умов ЗУ «Про споживче кредитування». Однак, на думку суду, положення ЗУ «Про споживче кредитування» та положення ЦК України не суперечать між собою.
З цих підстав, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 4200 грн.
Суд відзначає, що доводи відповідача про перебування у скрутному матеріальному становищі не спростовують вимоги позивача, однак в свою чергу, за наявності відповідних доказів, можуть бути підставами для розстрочки виконання зобов'язання.
Отже, приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, суд частково задовольняє вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №2384334 в розмірі 8648,22 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2038.15 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 67.31%.
Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1046 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30) заборгованість в розмірі 8648,22 грн та судові витрати в сумі 2038.15 грн.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ