18.02.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/5/26
Справа № 940/234/21
18 лютого 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
(в режимі відеоконференції)
представника потерпілого ОСОБА_6
(в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження № 12019110300000103 від 13.04.2019 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тетієва Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, кінцевий бенефіціарний власник та засновник ФГ «Анна-Агро-Плюс», невійськовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_4 , будучи кінцевим бенефіціарним власником та засновником Фермерського господарства «Анна-Агро-Плюс» (скорочена назва ФГ «Анна-Агро-Плюс», код ЄРДПОУ 39225597, юридична адреса: Київська область, м. Тетіїв, вул. Центральна, 142А), маючи умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, переконав директора ТОВ «Агріголд» (код ЄРДПОУ 39654672, юридична адреса: Вінницька область, смт. Оратів, пров. Жовтневий, 5) ОСОБА_8 у доцільності укладення із ФГ «Анна-Агро-Плюс» договору поставки товару (засобів захисту рослин, насіння, міндобрива та мікродобрива), переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у не встановлений досудовим розслідуванням час, схилив ОСОБА_9 до укладення із ТОВ «Агріголд» в особі директора ОСОБА_8 договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018 щодо поставки (передання у власність) ФГ «Анна-Агро-Плюс» окремими партіями товару (засобів захисту рослин, насіння, міндобрива та мікродобрива), наперед не маючи наміру здійснювати оплату за поставку вказаних товарів.
Відповідно до умов договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018 року, між ТОВ «Агріголд» та ФГ «Анна-Агро-Плюс» в терміни, визначені договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
Відповідно до п.п. 2, 3 та 4 Договору найменування, асортимент, ціна, вартість продукції, строк поставки та умови оплати визначаються в Додатках до вищезазначеного договору.
Відповідно до Додатку № 01 від 07.05.2018 року до договору, поставці підлягали наступні товари: Регулятор росту рослин «Вимпел2», Інсектицид Фаскорд КЕ, к.е., Мікродобриво «Оракул мультикомплекс», Фунгіцид ТИТУЛ ДУО, ККР.
Відповідно до пункту 2 Додатку № 01 від 07.05.2018 року до договору, загальна ціна товару за даним додатком складає - 217979,52 грн. (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят дві копійки).
Відповідно до пункту 3 Додатку № 01 від 07.05.2018 року до договору оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості товару до 17.08.2018 року.
Відповідно до Додатку № 02 від 21.05.2018 року до договору поставці підлягали наступні товари: Гербіцид Прімадонна, СЕ; Гербіцид КАССІУС, в.р.п.; Регулятор росту рослин «Вимпел2»; залп.
Відповідно до пункту 2 Додатку № 02 від 21.05.2018 року до договору загальна ціна товару за даним додатком складає - 64712,34 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот дванадцять гривень тридцять чотири копійки).
Відповідно до пункту 3 Додатку № 02 від 21.05.2018 року до договору оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості товару до 17.08.2018 року.
Відповідно до Додатку № 03 від 01.06.2018 року до договору поставці підлягали наступні товари: Регулятор росту рослин «Випмел2»; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс»; Мікродобриво «Оракул колофермин бору».
Відповідно до пункту 2 Додатку № 03 від 01.06.2018 року до договору загальна ціна товару за даним додатком складає - 61840,44 грн. (шістдесят одну тисячу вісімсот сорок гривень сорок чотири копійки).
Відповідно до пункту 3 Додатку № 03 від 01.06.2018 року до договору оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості товару до 17.08.2018 року.
Відповідно до Додатку № 04 від 15.06.2018 року до договору поставці підлягали наступні товари: Таффін 320 КС (2*10л); Регулятор росту «Вимпел2»; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс»; Амістар Екстра 280 SC; Актуал; Регулятор росту рослин «Вимпел2».
Відповідно до пункту 2 Додатку № 04 від 15.06.2018 року до договору загальна ціна товару за даним додатком складає- 183327,60 грн. (сто вісімдесят три тисячі триста двадцять сім гривень шістдесят копійок).
Відповідно до пункту 3 Додатку № 04 від 15.06.2018 року до договору оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості товару до 17.08.2018 року.
Відповідно до видаткових накладних №№ 312, 313, 314, 315 від 14 серпня 2018 року, оформлених від імені директора ФГ «Анна-Агро-Плюс» ОСОБА_9 , покупцем ФГ «Анна-Агро-Плюс» отримано товарів за договором поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018 року на загальну суму 527859,90 грн., які у подальшому вивезено та реалізовано представниками ФГ «Анна-Агро-Плюс», зокрема ОСОБА_4 , якими він розпорядився на власний розсуд.
Однак, ФГ «Анна-Агро-Плюс», у строки визначені договором поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018 року, а саме до 17.08.2018 року, не перерахувало ТОВ «Агріголд» кошти за вищевказану продукцію, таким чином завдавши потерпілому збитків на загальну суму 527859 грн. 90 коп.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, не визнав та пояснив суду, що почав займатись сільським господарством приблизно з 2012 року, згодом познайомився з місцевим фермером ОСОБА_10 , який був власником СФГ «Надросся», і у якого в оренді перебувало близько 200 га земель пайовиків.
При цьому, сам ОСОБА_10 занедбав господарство, людям не платились гроші за паї, були проблеми з іншими суб'єктами, внаслідок чого частину земель було втрачено. Однак у ОСОБА_10 в СФГ «Надросся» були землі та сільськогосподарська техніка, приміщення та інші засоби для ведення бізнесу. В подальшому ОСОБА_10 з власної ініціативи фактично повністю передав СФГ «Надросся» в управління ОСОБА_4 , віддав ключі від приміщень, техніку, представив ОСОБА_4 пайовикам та самоусунувся від справ. ОСОБА_4 за декілька років відновив роботу СФГ «Надросся», почав сіяти, збирати урожай, виплатив пайові людям, займався пошуком нових паїв. Тому, з метою розвитку свого бізнесу ОСОБА_4 нові договори з людьми вирішив укладати не на СФГ «Надросся», а створив ФГ «Анна-Агро-Плюс», де директором була його дружина ОСОБА_9 . Справи загалом йшли непогано, був прибуток, з якого виплачувались людям гроші за паї.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Агріголд» обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що у 2017 році в с. Погреби він кропив зерно на полі і до нього на автомобілі Рено під'їхала раніше невідома особа на ім'я ОСОБА_11 , який представився менеджером ТОВ «Агріголд» і запропонував співпрацю в частині поставки препаратів для захисту рослин, на що згодом ОСОБА_4 погодився, бо дійсно планував сіяти нову культуру нут. Володимир при цьому запевнив ОСОБА_4 , що може домовитись поставити препарати з умовою оплати за них аж після збору урожаю. Потім, після посадки нуту, навесні 2018 року ОСОБА_4 поїхав в м. Оратів Вінницької області, а саме в офіс ТОВ «Агріголд», де познайомився з іншим представником вказаної компанії, далі підписали два договори, один з СФГ «Надросся», а інший з ФГ «Анна-Агро-Плюс», але з умовою оплати за товар саме після збору урожаю, хоча самих письмових умов договорів ОСОБА_4 не читав. Також ОСОБА_4 повідомив, що дійсно у дружини як керівника ФГ «Анна-Агро-Плюс» він підписував договір із ТОВ «Агріголд» на поставку добив і загалом було отримано декілька партій засобів рослин, які були внесені в землю у 2018 році. Потім несподівано пішли дощі, висаджена культура нут почала гнити, бо любить сонце і зерно всередині зіпсувалось, що стало зрозуміло лише після збору урожаю, який виявився набагато меншим та зіпсованим. Відтак, ФГ «Анна-Агро-Плюс» не змогло розрахуватись за препарати вчасно з ТОВ «Агріголд». При цьому, коштами та рахунками ФГ «Анна-Агро-Плюс» займалась виключно дружина ОСОБА_9 , а довіреності, видані 14.08.2018, на представництво інтересів від імені ФГ «Анна-Агро-Плюс» на ОСОБА_4 , були з обмеженими повноваженнями, а саме щодо отримання товару від ТОВ «Агріголд». А нотаріально засвідчена довіреність ОСОБА_9 від 03.04.2019 була видана пізніше за укладений договір поставки, та яку вона оформила у нотаріуса самостійно.
У подальшому в ОСОБА_4 відбувалось спілкування з представниками ТОВ «Агріголд», у тому числі з їхнім директором про можливі шляхи погашення боргу. ОСОБА_4 пропонував варіант посіяти на наступний рік культури спільно і щоб вони дали ще грошей під це і представники ТОВ «Агріголд» навіть виїздили на огляд земель, але потім почали вимагати переоформити землі, які були в оренді у ФГ «Анна-Агро-Плюс» на ТОВ «Агріголд», але ОСОБА_4 відмовився, бо земля належала фізичним особам-пайовикам.
Потім ТОВ «Агріголд» подали до суду, заблокували рахунки, що унеможливило роботу фермерського господарства, позбавило можливості взяти кредит і взагалі мати відносини з іншими потенційними інвесторами, внаслідок чого відносини зіпсувались, бо ТОВ «Агріголд» хотіло саме в рахунок боргу забрати землю. Відсутність будь-якого майна та коштів у ФГ «Анна-Агро-Плюс» обвинувачений пояснив тим, що землі були повернені пайовикам, а кошти були відсутні і ними займалась дружина ОСОБА_9 , тому станом на дату арешту майна приватним виконавцем в інтересах ТОВ «Агріголд» ніяких активів вже не було, але це не через умисні дії, а так співпало.
В останньому слові обвинувачений ОСОБА_4 також зазначив, що має попередні домовленості з інвесторами щодо відновлення роботи ФГ «Анна-Агро-Плюс», планує взяти в оренду нові паї на посівну у 2026 році та з отриманого прибутку повністю розрахуватись з ТОВ «Агріголд».
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав доводи підзахисного, зазначивши, що усі видаткові накладні, надані як докази на підтвердження вини ОСОБА_4 , в графі отримувач, підписано директором ФГ «Анна-Агро-Плюс» ОСОБА_9 . Крім того, із вказаних видаткових накладних та довіреностей, товар було відпущено в один день, що суперечить показам свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які вказували, що товар отримував обвинувачений ОСОБА_13 , та для отримання приїжджав декілька разів. Разом з цим, отримання товару ОСОБА_4 , підтверджує сам обвинувачений ОСОБА_14 . Однак, наявність видаткових накладних та довіреностей, датованих 14 серпня 2018 року, за 3 дні до дати оплати та після того, як товар було вже отримано та використано, свідчить про відсутність наміру у ОСОБА_4 на заволодіння майном шляхом обману, оскільки товар вже було отримано без будь-яких документів, що надавало йому можливість заперечувати сам факт його отримання. Проте, після отримання товару, ОСОБА_13 разом із ОСОБА_9 приїхали в м. Оратів до ТОВ «Агріголд» та підписали всі необхідні документи, що свідчило про отримання ФГ «Анна-Агро-Плюс» товару та взяття на себе зобов?язань по сплаті за отриманий товар. Таким чином, на думку захисника, на момент отримання товару в обвинуваченого ОСОБА_15 був відсутній умисел на отримання товару з несплатою за нього, тобто відсутня суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Також захисник звертає увагу на те, що усі договори поставки укладені 07.05.2018 року, майже за рік до надання довіреності від 03.04.2019, якою ОСОБА_9 уповноважила ОСОБА_15 представляти її інтереси, як голови ФГ «Анна-Агро-Плюс», однак жодним чином не зобов'язувала здійснювати вказані повноваження. Водночас зазначив, що ОСОБА_13 на дату укладення договору поставки та отримання товару жодного відношення до ФГ «Анна-Агро-Плюс» не мав та будь-яких рішень щодо здійснення оплати за поставлений товар приймати не міг. Більш того, допитаний в судовому засіданні директор ТОВ «Агріголд» ОСОБА_8 вказав, що особисто ОСОБА_13 приїжджав на підприємство та пропонував різні методи розрахунку за вказаним договором поставки. Схожі покази надав також свідок ОСОБА_12 .
Захисник вважає, що вказані дії ОСОБА_4 також свідчать про бажання ним знайти порозуміння з постачальником та вирішити питання погашення заборгованості, що в свою чергу нівелює ствердження сторони обвинувачення про намір ОСОБА_15 вчинити шахрайство ще на стадії укладення договору та отримання продукції.
З урахуванням викладеного, на думку захисника, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях ОСОБА_15 є склад кримінального правопорушення, в якому його обвинувачує прокурор, тому ОСОБА_13 підлягає виправданню за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 3 ст. 190 КК України.
Прокурор підтримав пред'явлене ОСОБА_4 державне обвинувачення у суді у повному обсязі. У судових дебатах прокурор просив суд звернути увагу на ту обставину, що якщо ОСОБА_4 ніякого відношення до ФГ «Анна-Агро-Плюс» не має, то чому він домовлявся про придбання хімікатів для підприємства, чому він їх забирав. Питання, чи взагалі він їх вносив, чому не вжив заходів для повернення коштів. Водночас обвинувачений, попри встановлені обставини все одно відмовляється, навіть натепер, від повернення грошей ТОВ «Агріголд», мотивуючи свою позицію надуманими приводами, що винен не він, а ТОВ «Агріголд».
Разом з тим, прокурор зазначив, що, проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_4 , надані в суді, слід дійти висновку, що посада директора ФГ «Анна-Агро-Плюс», яку обіймає ОСОБА_9 , носить формальний характер, оскільки усі питання щодо договірних відносин з ТОВ «Агріголд» реалізовував лише ОСОБА_4 , а ОСОБА_9 , окрім підписів, ніяким чином не брала участі у цих відносинах. У своїх показаннях ОСОБА_4 говорить від свого імені як власник (я і дружина одна сім?я) підприємства, але при цьому не бажає нести відповідальність за свої дії, повідомляючи, що директором є його дружина. Також, про те, що господарством керував саме ОСОБА_4 слід прийти до висновку й проаналізувавши показання ОСОБА_9 . Крім того, ОСОБА_4 вказує, що у 2018 році року дійсно отримав від невідомих осіб «нут», який посіяв на орендованих ФГ «Анна-Агро-Плюс» землях та дійсно отримав хімічні засоби для вирощування «нуту», консультувався з ТОВ «Агріголд».
При цьому, прокурор зазначає, що сторона захисту, реалізуючи свої права, не спромоглася надати до суду жодних доказів (документів) щодо договірних відносини, які виникли у ОСОБА_4 або ОСОБА_9 чи ФГ «Анна-Агро-Плюс» з невідомими особами з приводу вирощування «нуту», що також ставить під сумнів його доброчесність та відсутність умислу на шахрайські дії. Про добросовісність ОСОБА_4 могли б свідчити намагання якимось чином вирішити питання щодо відшкодування завданих збитків, натомість його поведінка на початку активних дій щодо отримання хімікатів та байдуже ставлення до наслідків вчинення шахрайства в комплексі вказують на наявність саме умислу на вчинення шахрайства, реалізованого обвинуваченим. Підтвердженням цьому є показання свідків, зокрема, в першу чергу, ОСОБА_10 , який повідомив, що ОСОБА_4 мав можливість повернути гроші ТОВ «Агріголд» і перепон ОСОБА_4 у цьому не було, а також показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які повідомили, що намагалися знайти вихід із ситуації, яка склалася, однак з боку ОСОБА_4 таке бажання було відсутнє.
За таких обставин, прокурор вважає, що вина ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду.
Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо невизнання своєї вини, після всебічного з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, безпосередньо дослідивши докази, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, підтверджується наступними доказами.
Так, допитаний у судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «Агріголд» ОСОБА_6 підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті, та вказав, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України правильно та знайшли своє підтвердження у ході розгляду кримінального провадження.
Представник потерпілого зазначив, що, ОСОБА_4 , діючи від імені ФГ «Анна-Агро-Плюс», керівником, якого є його дружина, у 2018 році не мав жодних документів, пов'язаних з ФГ «Анна-Агро-Плюс», а юридично оформив їх лише у квітні 2019 році, що лише підтверджує його вину. Відтак, спочатку усно, а потім отримавши довіреність, у подальшому ОСОБА_4 був уповноважений діяти від імені ФГ «Анна-Агро-Плюс» та на підставі договору поставки, чотирьох додатків до договору поставки отримував від ТОВ «Агріголд» добрива, мікродобрива, насіння та засоби захисту рослин. Таким чином, ОСОБА_4 з травня по червень 2018 року по документах отримав засобів захисту рослин на загальну суму 527859,90 грн. При цьому, на думку представника потерпілого, на момент отримання засобів захисту рослин, ОСОБА_4 мав на меті не проводити розрахунок за вказану продукцію, та якими розпорядився на власний розсуд, заподівши тим самим шкоду ТОВ «Агріголд».
Також представник потерпілого зазначив, що з метою невиконання рішення Господарського суду Київської області, з ініціативи ОСОБА_4 було припинено діяльність ФГ «Анна-Агро-Плюс». У подальшому, продовжуючи свою господарську діяльність у СФГ «Надросся», ОСОБА_4 мав прибуток, зокрема за 2019 рік - 2816929,00 грн, однак жодних коштів так і не повернув ТОВ «Агріголд».
Крім того, представник потерпілого просив взяти до уваги, що на теперішній час у провадженні Менського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Водночас, враховуючи поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , який з лютого 2021 року протягом трьох років не з'являвся до суду та відповідно не можливо було провести підготовче судове засідання, також те, що ОСОБА_4 не визнає свою вину у вчиненому, не покаявся, не став на шлях виправлення, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, тому, представник потерпілого вважає, що міра покарання, яку запропонував прокурор, із застосуванням ст. 75 КК України, не відповідає положенням ст. 65 КК України, тим більше враховуючи, що жодних коштів в добровільному порядку ОСОБА_4 не сплатив ТОВ «Агріголд».
З огляду на зазначене, представник потерпілого просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що є власником СФГ «Надросся» і приблизно в 2012 році він познайомився із ОСОБА_4 , який запропонував ОСОБА_10 передати вказане підприємство йому в повне управління разом з усіма активами та паями, яких було більше 200 га. При цьому ОСОБА_4 пообіцяв сплачувати оренду по 6000,00 доларів в рік, але фактично за весь час нічого не платив. Домовленості ОСОБА_10 з ОСОБА_4 були усними. Також свідок ОСОБА_10 повідомив, що за роки управління ОСОБА_4 СФГ «Надросся», ОСОБА_10 замість отримання прибутку, був змушений неодноразово допомагати ОСОБА_4 з різних питань обробки полів, збору урожаю. ОСОБА_4 постійно повідомляв, що є якісь проблеми і прибуток буде пізніше, при цьому ОСОБА_4 , вочевидь, отримував прибуток, але кудись дівав кошти.
У 2019 році ОСОБА_10 дізнався, що у 2018 році ОСОБА_4 без погодження з ОСОБА_10 , взяв письмове доручення на представництво інтересів СФГ «Надросся», яке підписав за свідка ОСОБА_10 бухгалтер господарства без його відома. На підставі вказаного доручення ОСОБА_4 уклав договір від імені СФГ «Надросся» з ТОВ «Агріголд» і отримав начебто для СФГ «Надросся» від «ТОВ Агріголд» засоби захисту рослин, які використав на власні потреби, але гроші в сумі близько 300000,00 гривень за вказану продукцію сплачені не були і ТОВ «Агріголд» стягнуло кошти за рахунок активів, які належали ОСОБА_10 , тобто з СФГ «Надросся». Після цього відносини з ОСОБА_4 повністю зіпсувались, хоча спочатку він обіцяв ОСОБА_10 , що все йому компенсує за всі роки, а це більше 3 млн гривень, але зрештою так нічого і не повернув. До правоохоронних органів свідок ОСОБА_10 не звертався і з ОСОБА_4 не спілкується з 2019 року. Чи вносив ОСОБА_4 добрива на поля, які отримав від ТОВ «Агріголд», ОСОБА_10 не знає, як і те, куди він витратив кошти, які заробив протягом усіх років.
Щодо діяльності ФГ «Анна-Агро-Плюс», свідок ОСОБА_10 також повідомив, що всіма питаннями займався тільки ОСОБА_4 , а дружина ОСОБА_9 була лише номінально керівником.
Також свідок повідомив, що ОСОБА_4 мав прибутки за всі роки діяльності, бо в нього було 250 га землі в управлінні, а також надані свідком ОСОБА_10 4 трактори МТЗ- 82, а також Т-150, дискова та інше майно. При цьому, в ході розмов ОСОБА_4 виправдовував неможливість погашення боргів різними обставинами, у тому числі особистими та пов'язаними з медичними проблемами, на що, зі слів ОСОБА_4 , потрібні були великі кошти. Щодо неврожаю на землях, якими управляв ОСОБА_4 , то свідок ОСОБА_10 запевнив, що до 2018 року таких випадків не пам'ятає, оскільки завжди був якийсь урожай, з якого можна було отримати прибуток.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що працює з 2017 року на посаді консультанта ТОВ «Агріголд». З ОСОБА_4 познайомився у 2018 році, коли той вперше приїхав в м. Оратів як успішний фермер, який казав, що має техніку, засіяні поля і попросив допомогти йому добривами та засобами захисту рослин, показував якісь документи по своїй компанії ФГ «Анна-Агро-Плюс», а також ще по одній - СФГ «Надросся», але копій ніяких не робили, бо відносини будувались на довірі. ТОВ «Агріголд» погодились на поставку засобів, потім уклали договір, зокрема з ФГ «Анна-Агро-Плюс», поставили препарати партіями, які ОСОБА_4 сам забирав зі складу, коли приїздив на автомобілі з причепом. Проте, коли прийшов час розрахунку, ФГ «Анна-Агро-Плюс» не сплатило нічого. ОСОБА_4 , як контактна особа ФГ «Анна-Агро-Плюс», запевняв, що погасить борг з урожаю пшениці в серпні, а потім поступово взагалі почав ухилятись від конкретики і до кінця 2018 року нічого не погасив. На початку 2019 року з ОСОБА_4 обговорювали схему спільної посівної на наступний рік з метою розподілу прибутку, але він, обіцяючи надати документи на землю, так їх і не надав, оскільки їх не було, це видно є реєстрів, а з часом фактично відкрито заявив, що не мав наміру розраховуватись ще на момент отримання препаратів. ТОВ «Агріголд» було змушене спочатку подати в суд на дві компанії, інтереси яких представляв ОСОБА_4 , а саме СФГ «Надросся» та ФГ «Анна-Агро-Плюс». Після суду по СФГ «Надросся» борг було закрито реальним власником компанії ОСОБА_10 , хоч і через приватного виконавця, а по ФГ «Анна-Агро-Плюс» виявилось, що ніяких активів нема і усе заздалегідь було переписано на інших осіб. Зустрічі та розмови з ОСОБА_4 ні до чого не призвели і зрештою він сказав, що може по 2 гривні в тиждень давати «на хліб», у тому числі висловлювався у нецензурній формі. В подальшому ОСОБА_4 почав уникати зустрічей, ховався, перестав відповідати на дзвінки.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він є директором ТОВ «Агріголд», яке займається реалізацією засобів для захисту рослин. У 2018 році ОСОБА_4 звернувся до їхньої компанії через спільного знайомого, як власник ФГ «Анна-Агро-Плюс» і як представник ще однієї компанії, а саме СФГ «Надросся». По документам щодо ФГ «Анна-Агро-Плюс» фігурувала його дружина, але розмови, зустрічі та домовленості були лише з ОСОБА_4 . Зі сторони ТОВ «Агріголд» питаннями займався ОСОБА_12 . У травні 2018 року був укладений договір, згідно якого ТОВ «Агріголд» поставили ФГ «Анна-Агро-Плюс» препарати захисту рослин на суму 527859,90 гривень з умовою наступної оплати, проте, у визначені договором строки оплата не відбулась. Натомість, ОСОБА_4 спочатку обіцяв, що розрахується, як збере урожай пшениці, але не розрахувався. Через якийсь час казав, що розрахується, коли збере уже урожай кукурудзи, проте знову не розрахувався. Пізніше запевняв, що сплатить за поставлені препарати після збору нуту, однак і після його збору нічого не повернув, оскільки з його слів урожай був поганий. У 2018 році він так нічого і не сплатив. Приблизно в лютому 2019 року ОСОБА_4 запропонував, як спосіб повернення коштів, їхній компанії самій обробити на наступний рік його поля, посіяти та зібрати урожай своїми силами та засобами і розподілити прибуток з врахуванням боргу. Для цього у лютому 2019 представники ТОВ «Агріголд» виїжджали на якесь поле разом з ОСОБА_4 , тому що надіялись хоч на якийсь варіант повернення коштів, оскільки в ФГ «Анна-Агро-Плюс», як виявилось активів не було.
У подальшому ОСОБА_4 також в ході розмов пропонував як варіант надати йому грошима один мільйон гривень, щоб він міг розрахуватись, але йому звісно ніхто грошей не надав, а навпаки ТОВ «Агріголд» було вимушене звернулось до суду, як по СФГ «Надросся», так і по ФГ «Анна-Агро-Плюс». По СФГ «Надросся» все було погашено реальним власником господарства ОСОБА_10 , хоч і через приватного виконавця, а по ФГ «Анна-Агро-Плюс» борг так і залишився. Крім того, коли ОСОБА_4 дізнався про суд, він відкрито казав, що не збирається нічого повертати, проте це не було новиною, оскільки ОСОБА_4 з самого початку не мав наміру нічого оплачувати.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 і з 2014 року була засновником та керівником ФГ «Анна-Агро-Плюс», проте питаннями діяльності господарства займався саме її чоловік ОСОБА_4 . Діяльність господарства здійснювалась на орендованих землях у пайовиків, вирощували пшеницю, а також у 2019 році садили культуру нут. Також свідок повідомила, що у 2019 році за ініціативою ТОВ «Агріголд» був укладений договір на поставку засобів захисту рослин, але деталей та умов не пам'ятає. Гроші мали бути повернені після збору урожаю нуту. Договір підписувала вона як директор, але в деталі відносин не вникала, оскільки перебувала у декретній відпустці, а справами опікувався саме чоловік ОСОБА_4 . Культура нут у 2019 році не вродила і впала на нього ціна, внаслідок чого зібраний урожай повністю був переданий компанії, яка надавала культуру нут для посадки, бо посадковий матеріал був наданий на таких умовах. Урожай пшениці фактично пішов на оплату пайовикам, а тому для погашення коштів для ТОВ «Агріголд» коштів зовсім не залишилось. Чоловік ОСОБА_4 пропонував представникам ТОВ «Агріголд» спільно обробляти землі на наступний рік, щоб отримати прибуток та повернути усі кошти, але вони відмовились і звернулись до суду, але деталей судів свідок не пам'ятає. В подальшому паї, які перебували в оренді у ФГ «Анна-Агро-Плюс»були повернені пайовикам. На даний час ФГ «Анна-Агро-Плюс»діяльності не здійснює, будь-які активи відсутні.
Крім того, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю інших доказів, а саме:
-повідомленням про вчинення посадовими особами ФГ «Анна-Агро-Плюс»та СФГ «Надросся» злочину за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, яке підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» ОСОБА_8 (а. с. 2-4 т. № ІІІ);
-договором поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріголд», в особі директора ОСОБА_8 , та Фермерським господарством «Анна-Агро-Плюс», в особі ОСОБА_9 , за умовами якого в термін, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. Відповідно до п. п. 2, 3 та 4 договору найменування, асортимент, ціна, вартість продукції, строк поставки та умови оплати визначаються в додатках до зазначеного договору;
-додатком № 01 від 07.05.2018 до договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018, згідно з яким поставці підлягають товари в наступному асортименті: Регулятор росту рослин «Вимпел2», 10л; Інсектицид Фаскорд КЕ, к.е.; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс», 10 л; Фунгіцид ТИТУЛ ДУО, ККР. Загальна ціна товару за даним додатком складає - 217979,52 грн. Покупець сплачує постачальнику 100 % вартості товару до 17.08.2018 року (а. с. 8 т. № ІІІ);
-додатком № 02 від 21.05.2018 до договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018, згідно з яким поставці підлягають товари в наступному асортименті: Гербіцид Прімадонна, СЕ; Гербіцид КАССІУС, в.р.п.; Регулятор росту рослин «Вимпел2», 10 л; Залп, 5 л. Загальна ціна товару за даним додатком складає - 64712,34 грн. Покупець сплачує постачальнику 100 % вартості товару до 17.08.2018 року (а. с. 9 т. № ІІІ);
-додатком № 03 від 01.06.2018 до договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018, згідно з яким поставці підлягають товари в наступному асортименті: Регулятор росту рослин «Вимпел2», 10 л; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс», 10 л; Мікродобриво «Оракул колофермин бору», 10 л. Загальна ціна товару за даним додатком складає - 61840,44 грн. Покупець сплачує постачальнику 100 % вартості товару до 17.08.2018 року (а. с. 10 т. № ІІІ);
- додатком № 04 від 15.06.2018 до договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018, згідно з яким поставці підлягають товари в наступному асортименті: Таффін 320 КС (2*10л); Регулятор росту «Вимпел2», 10л; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс», 10 л; Амістар Екстра 280 SC к.с., 5 л; Актуал, 5 л; Регулятор росту рослин «Вимпел2», 1л. Загальна ціна товару за даним додатком складає - 183327,60 грн. Покупець сплачує постачальнику 100 % вартості товару до 17.08.2018 року (а. с. 11 т. № ІІІ);
- видатковою накладною № 312 від 14 серпня 2018 року, згідно з якою покупцем ФГ «Анна-Агро-Плюс» отримано від постачальника ТОВ «Агріголд» товарів за договором № 07-05- 1/2018 від 07.05.2018 на суму 217979,52 грн (а. с. 12 т. № ІІІ);
- видатковою накладною № 313 від 14 серпня 2018 року, згідно з якою покупцем ФГ «Анна-Агро-Плюс» отримано від постачальника ТОВ «Агріголд» товарів за договором № 07-05- 1/2018 від 07.05.2018 на суму 64712,34 грн (а. с. 13 т. № ІІІ);
-видатковою накладною № 315 від 14 серпня 2018 року, згідно з якою покупцем ФГ «Анна-Агро-Плюс» отримано від постачальника ТОВ «Агріголд» товарів за договором № 07-05- 1/2018 від 07.05.2018 на суму 183327,60 грн (а. с. 14 т. № ІІІ);
- видатковою накладною № 314 від 14 серпня 2018 року, згідно з якою покупцем ФГ «Анна-Агро-Плюс» отримано від постачальника ТОВ «Агріголд» товарів за договором № 07-05- 1/2018 від 07.05.2018 на суму 61840,44 грн (а. с. 15 т. № ІІІ);
- довіреністю № 1/2 від 14 серпня 2018 року, виданою Фермерським господарством «Анна-Агро-Плюс» ОСОБА_9 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» цінностей, які належить отримати: Таффін 320 КС (2*10л); Регулятор росту «Вимпел2», 10л; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс», 10 л; Амістар Екстра 280 SC к.с., 5 л; Актуал, 5 л; Регулятор росту рослин «Вимпел2», 1л (а. с. 19 т. № ІІІ);
- довіреністю № 1/3 від 14 серпня 2018 року, виданою Фермерським господарством «Анна-Агро-Плюс» ОСОБА_9 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» цінностей, які належить отримати: Регулятор росту рослин «Вимпел2», 10 л; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс», 10 л; Мікродобриво «Оракул колофермин бору», 10 л (а. с. 18 т. № ІІІ);
- довіреністю № 1/4 від 14 серпня 2018 року, виданою Фермерським господарством «Анна-Агро-Плюс» ОСОБА_9 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» цінностей, які належить отримати: Гербіцид Прімадонна, СЕ; Гербіцид КАССІУС, в.р.п.; Регулятор росту рослин «Вимпел2», 10 л; Залп, 5 л (а. с. 17 т. № ІІІ);
- довіреністю № 1/5 від 14 серпня 2018 року, виданою Фермерським господарством «Анна-Агро-Плюс» ОСОБА_9 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» цінностей, які належить отримати: Регулятор росту рослин «Вимпел2», 10л; Інсектицид Фаскорд КЕ, к.е.; Мікродобриво «Оракул мультикомплекс», 10 л; Фунгіцид ТИТУЛ ДУО, ККР (а. с. 16 т. № ІІІ);
- рішенням Господарського суду Київської області від 03 липня 2019 року у справі № 911/884/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» до Фермерського господарства «Анна-Агро-Плюс» про стягнення 663431 грн. 86 коп., згідно з яким за договором поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018 стягнуто з Фермерського господарства «Анна-Агро-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» борг в сумі 527859,90 грн (а. с. 20-21 т. № ІІІ);
- відповіддю Головного управління ДПС у Київській області Державної податкової служби № 15045/9/10-3633-01 від 14.05.2020, згідно з якою ФГ «Анна-Агро-Плюс» (податковий номер 39225597) відповідно до даних ІТС «Податковий блок» перебуває на обліку в Білоцерківському управлінні ГУ ДПС у Київській області як платник за основним місцем обліку, в розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника, який подається до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника становить: 2018 рік - 620680 гривень, в податкових деклараціях з податку на додану вартість дохід від господарської діяльності становить: 2019 рік - 23520 гривень (а. с. 22-23 т. № ІІІ);
- відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими засновником та керівником Фермерського господарства «Анна-Агро-Плюс» є ОСОБА_9 (а. с. 123-126 т. № VII);
- відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими засновником та керівником Фермерського господарства «Анна-Агро-Плюс» є ОСОБА_4 (а. с. 24-28, 70-73 т. № ІІІ, а. с. 127-131т. № VII);
- довіреністю від 03.04.2019, посвідченою державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_16 , зареєстровано в реєстрі за № 1-715, згідно з якою ОСОБА_9 уповноважує ОСОБА_4 представляти її інтереси, як голови Фермерського господарства «Анна-Агро-Плюс» (а. с. 29-30, 31 т. № ІІІ);
- наказом Господарського суду Київської області про примусове виконання рішення від 12.08.20219 р. про стягнення з Фермерського господарства «Анна-Агро-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріголд» боргу в сумі 527859,90 грн, 135571,96 грн, 9552,00 грн судового збору (а. с. 43 т. № ІІІ);
- матеріалами виконавчого провадження № 59945126 щодо примусового виконання наказу № 911/884/19, виданого 12.08.2019 Господарським судом Київської області (а. с. 45-92 т. № ІІІ).
Оцінюючи вищезазначені докази, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.
Зокрема, кримінальне процесуальне законодавство не закріплює чітких стандартів доказування, проте із положень чинного КПК України прослідковується їх зміст.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (постанова Верховного Суду від 02.12.2022 у справі №758/1780/17).
Судовою практикою ЄСПЛ передбачено, що «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною правовою позицією ЄСПЛ, «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 701/613/16-к зазначено, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі №754/17019/17).
Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту щодо достовірності і допустимості доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин, які аргументовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).
З врахуванням вказаних вище критеріїв, суд перш за все критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 , у тому числі надані ним в останньому слові, в частині його намірів повністю розрахуватись з ТОВ «Агріголд», а також щодо часткового виконання ним зобов'язань за договором поставки №07-05-1/2018 від 07.05.2018, як реального підтвердження дійсного наміру відшкодувати завдану потерпілому шкоду.
Так, в ході надання показань обвинувачений ОСОБА_4 вказував, що начебто оплатив близько 1 тисячі гривень із загальної суми боргу в розмірі 527859,90 грн. Суд такі доводи обвинуваченого вважає надуманими, оскільки, по-перше, матеріали провадження не містять будь-яких доказів на підтвердження відшкодування обвинуваченим зазначеної ним у показаннях тисячі гривень, а по-друге, з дати укладення договору поставки 07.05.2018 і до теперішнього часу минуло майже 8 років і за цей час, без сумнівів, обвинувачений навіть за умови здійснення ним особисто чи від імені належного йому ФГ «Анна-Агро-Плюс» іншими особами, періодичних платежів орієнтовно у розмірі прожиткового мінімуму, завдана ТОВ «Агріголд» шкода була б відшкодована фактично у повному обсязі. Не спростовує вказаних висновків і зазначення обвинуваченим ОСОБА_4 в останньому слові про намір відшкодувати шкоду у 2026 році за рахунок поновлення дільності ФГ «Анна-Агро-Плюс», оскільки вказані твердження нічим не обґрунтовані.
Крім того, не заслуговують на увагу і твердження обвинуваченого ОСОБА_4 щодо неможливості виконання зобов'язань за договором у 2018-2019 роках саме через блокування рахунків ФГ «Анна-Агро-Плюс», оскільки строк оплати за договором настав у серпні 2018 року, а матеріали кримінального провадження містять відомості про те, що станом на дату арешту рахунків на них були відсутні будь-які грошові кошти, а відтак факт вжиття ТОВ «Агріголд» заходів щодо примусового стягнення заборгованості не може бути реальною причиною для невиконання зобов'язань.
Також неспроможними є твердження сторони захисту як на обставину, яка перешкоджала виконанню зобов'язань, поганий врожай культури нуту у 2018 році, під вирощування якої начебто були внесені отримані від ТОВ «Агріголд» добрива, оскільки свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що ОСОБА_4 після настання строку оплати за договором спочатку обіцяв представникам ТОВ «Агріголд» повернути кошти після збору урожаю пшениці у 2018, потім обіцяв повернути кошти після збору урожаю кукурудзи у серпні 2018, а лише потім намагався виправдати неможливість виконання зобов'язань із поганим урожаєм культури нуту у цьому ж році.
Більш того, обвинувачений ОСОБА_4 у своїх показаннях неодноразово підтвердив, що урожай, у тому числі нуту, фактично усе ж був зібраний, хоч і в менших масштабах та гіршої якості.
При цьому, суд вкотре наголошує, що за умовами договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018, повний розрахунок мав бути здійснений саме не пізніше 17.08.2018, тобто до збору урожаю, у тому числі нуту, у зв'язку з чим версія обвинуваченого про дійсні наміри розрахуватись з ТОВ «Агріголд» за поставлену продукцію саме після збору урожаю є надуманою і свідчить не лише про обізнаність обвинуваченого ОСОБА_4 станом на дату отримання поставлених товарів про неможливість у подальшому виконати взяті на себе зобов'язання, але і підтверджує наявність в останнього саме корисливого мотиву.
Також непереконливими є доводи обвинуваченого щодо відсутності в його діях шахрайства з огляду на добровільне підписання ним певних документів щодо поставки пізніше дати їх складення, з огляду на таке.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник сформували лінію захисту, згідно якої якби ОСОБА_17 мав намір не виконувати взяті від імені ФГ «Анна-Агро-Плюс» зобов'язання, то за жодних умов не підписував би вказані документи заднім числом, бо у такому разі ТОВ «Агріголд» не змогли б довести факт поставки товарів.
Суд зазначає, що відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов'язання не виконувати. Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов'язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство (постанова Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №755/10138/16-к).
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 у справі № 5-250кс16, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб'єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Наявність між обвинуваченим та потерпілим певних цивільно-правових чи інших подібних правовідносин, які були закріплені у певному правочині, сама по собі не виключає можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності усіх необхідних елементів складу цього злочину. В окремих випадках такі відносини цілком можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
Відтак, суд наголошує, що матеріалами кримінального провадження, зібраними стороною обвинувачення і дослідженими в ході судового розгляду доведено, що укладення договору поставки № 07-05-1/2018 від 07.05.2018 та подальше підписання від імені ФГ «Анна-Агро-Плюс» додатків до договору, видаткових накладних, було вчинене саме з метою надання протиправним діям ОСОБА_4 ознак законних господарсько-правових відносин, оскільки ОСОБА_4 вочевидь знав, що ФГ «Анна-Агро-Плюс» у вказаний строк (17.08.2018) не зможе виконати зобов'язання.
Про вказане свідчить також обраний спосіб отримання товару, а саме декількома партіями без будь-якої попередньої оплати та з подальшим, за твердженням обвинуваченого, підписанням відповідних документів через значний проміжок часу, проте без відтермінування визначеної в договорі дати розрахунку за товар. Якби обвинувачений ОСОБА_4 дійсно мав намір реально чи хоча б частково виконати зобов'язання за договором поставки, то діючи на підставі довіреності, виданої ФГ «Анна-Агро-Плюс» від 14 серпня 2018 та отримавши для підписання у ТОВ «Агріголд» документи, тобто вже після повного отримання усіх партій засобів захисту рослин, і знаючи про неможливість виконати взяті зобов'язання у строк, визначений договором, а саме не пізніше 17.08.2018, тобто протягом 3 наступних днів (бо за його ж позицією документи він брав на підписання не раніше дати видачі йому довіреності, виданої 14.08.2018), то ОСОБА_4 міг би про це відкрито повідомити представникам ТОВ «Агріголд» при підписанні, або принаймні спробувати письмово скоригувати визначену сторонами дату розрахунку за товар, проте цього не зробив, оскільки начебто документи не читав.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 також свідчать саме про наявність у нього стійкого умислу як на час досягнення домовленостей щодо укладення договору поставки, так і через декілька місяців, при підписанні підтверджуючих документів за договором, не виконувати зобов'язань за жодних обставин.
Крім того, відповідно до ст. 190 КК України, як шахрайство, кваліфікується діяння, спрямоване на заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього (п. 17 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009).
З огляду на викладене, продовжуючи аналіз доказів, суд бере також до уваги, що особа при вчиненні кримінального правопорушення, зокрема шахрайства шляхом обману, вочевидь, діє саме активно і завжди намагається ускладнити викриття її протиправної діяльності, завуальовує свої дійсні наміри та застосовує для цього найрізноманітніші засоби.
При цьому, шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб, а тому визначення розміру завданої шкоди є однією з ознак об'єктивної сторони вказаного складу злочину.
Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним, як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження.
З огляду на це, у цьому кримінальному провадженні, суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразились у різноманітних намаганнях переконати представників ТОВ «Агріголд» в об'єктивній неможливості виконати зобов'язання через непередбачувані обставини, такі як неврожай, погана погода чи блокування коштів, подальші зустрічі з ними взимку на земельних ділянках без надання будь-яких підтверджуючих документів щодо вказаних активів, пропозиції щодо спільного використання земель для посадки нових культур з подальшим розподілом прибутку, а також пропозиція надати йому ще 1 мільйон гривень в борг, є саме завуальованою формою злочинного наміру не лише заволодіти майном ТОВ «Агріголд», а й надавши своїм протиправним діях характеру господарсько-правових відносин, створити ситуацію, за якої завдана ТОВ «Агріголд» майнова шкода ніколи не буде відшкодована, оскільки ОСОБА_4 усвідомлював, що ФГ «Анна-Агро-Плюс» не має жодних ліквідних активів, а відтак обвинувачений діяв шляхом обману.
Крім того, без сумнівів, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, характеризується прямим умислом.
Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
У постанові від 02.12.2020 у справі № 299/2937/16 Верховний Суд зауважив, що визначальним фактором при кваліфікації діянь є спрямованість умислу особи, її суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій.
Під спрямованістю умислу розуміється мобілізація інтелектуально-вольових зусиль винного на вчинення діяння, що посягає на конкретний об'єкт, здійснюється обраним винуватим способом та заподіює конкретні наслідки.
При цьому, для кваліфікації безпосереднє і вкрай важливе значення має встановлення виду умислу за ступенем конкретизації в свідомості суб'єкта злочину, передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків, до яких відносять визначений, альтернативний і невизначений умисел.
На відміну від визначеного умислу, де особа має конкретне, точне уявлення про індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає можливість настання конкретних суспільно небезпечних наслідків, при альтернативному або невизначеному умислі свідомість винного охоплює можливість настання двох або більше конкретно визначених наслідків (альтернативний), або широкого спектру негативних наслідків в межах одного виду шкоди чи різних її видів, що, хоча і охоплюються передбаченням винного, але індивідуально не визначені в його свідомості (невизначений).
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілою особою, що передували події. Визначальним при цьому є і суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій (постанова ВСУ від 14.11.2013 в справі № 5-46кс13, з урахуванням того, що підтримав означену позицію ККС ВС в постановах від 03.07. 2018 у справі №179/276/16-к, від 04.07.2018 у справі №628/4025/13-к, від 08.05.2018 у справі №755/6384/15-к).
З огляду на викладене, суд протягом усього судового розгляду вказаного кримінального провадження детально з'ясовував саме суб'єктивне ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до своїх дій та особливо до їх наслідків і дійшов переконливого висновку, що версія сторони захисту загалом і обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема щодо причин неоплати за товар, окрім іншого базується на двох взаємовиключних твердженнях.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово наголошував, що саме він, а не свідок ОСОБА_9 , яка є його дружиною, займався усіма без винятку питаннями діяльності ФГ «Анна-Агро-Плюс» і мав намір виконати усі зобов'язання, якби була найменша можливість.
При цьому, обвинувачений неодноразово покликався і на те, що борг належить не йому, а саме ФГ «Анна-Агро-Плюс» і саме накладений арешт на рахунки ФГ «Анна-Агро-Плюс» унеможливив виконання зобов'язань, при тому, що згідно зібраних стороною обвинувачення доказів, на рахунках вказаного господарства станом на дату накладення арешту, фактично ніяких коштів не було, як і будь-яких інших ліквідних активів. В останньому ж слові обвинувачений знову фактично визнав себе відповідальним за борг перед ТОВ «Агріголд», оскільки повідомив, що має намір його погасити. Така позиція обвинуваченого містить внутрішні протиріччя, а тому судом сприймається критично і підтверджує наявність в його діях умислу.
Продовжуючи аналіз доказів, суд виходить з того, що для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення встановлено саме стандарт «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.
У цьому кримінальному провадженні, на переконання суду, немає переконливих доказів на підтвердження якогось іншого розуміння (пояснення) причин, за яких ФГ «Анна-Агро-Плюс» не було здійснено бодай часткової оплати за договором поставки, крім як внаслідок умисних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразились у заволодінні майном ТОВ «Агріголд» шляхом обману.
Зрештою, надані стороною захисту витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад засновників не спростовують висновків суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений неодноразово наголошував, що в ході спілкування з представниками ТОВ «Агріголд» він себе позиціонував не лише як представник, а саме як власник ФГ «Анна-Агро-Плюс», і саме з ним проводились усі перемовини щодо вартості, умов, виду, кількості, строків поставки продукції, ціни та умов розрахунку. Свідки також підтвердили, що саме обвинувачений ОСОБА_4 був у їхньому сприйнятті єдиною особою, яка реально асоціювалась з ФГ «Анна-Агро-Плюс».
Крім того, сторона захисту протягом судового розгляду також неодноразово звертала увагу на те, що засоби захисту рослин, отримані від ТОВ « Агріголд», начебто були реально внесені як добрива у процесі вирощування культур і саме це свідчить про відсутність умислу в обвинуваченого ОСОБА_4 на вчинення шахрайства.
Водночас, суд вважає такі доводи сторони захисту неспроможними, оскільки матеріали провадження не містять будь-яких відомостей, які б підтверджували факт внесення добрив.
Більш того, суд надаючи оцінку такій позиції сторони захисту констатує, що для кваліфікації протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 190 КК України загалом не має значення, яким чином він розпорядився отриманим від ТОВ «Агріголд» майном, а саме засобами захисту рослин, та чи вносив він їх реально чи кудись реалізував, а вирішальним є момент переходу вказаної продукції у володіння обвинуваченого з можливістю реального розпорядження ним вказаним майном.
Іншими словами, навіть за умови наявності переконливих доказів внесення вказаних добрив на поля, які оброблялись ФГ «Анна-Агро-Плюс» ОСОБА_4 , такі обставини не спростовують факту незаконного заволодіння ОСОБА_4 вказаним майном шляхом обману.
Крім того, показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , надані у судовому засіданні, є переконливими, чіткими і послідовними, узгоджуються із іншими письмовими доказами.
Інші доводи сторони захисту фактично є модифікацією основних трьох версій сторони захисту про неможливість розрахунку з ТОВ «Агріголд» через поганий урожай нуту, блокування рахунків ФГ «Анна-Агро-Плюс» та відсутність прямих договірних зобов'язань у ОСОБА_4 , як фізичної особи, перед ТОВ «Агріголд», яким суд надав оцінку вище.
Насамкінець, суд окремо наголошує на тому, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , як представників ТОВ «Агріголд» співпадають у тому, що їхні відносини будувались в першу чергу на принципах чесності та довіри, бо стосувались такої надважливої для держави та суспільства загалом сфери, як фермерство. Це ж саме підтвердив і свідок ОСОБА_10 .
Відтак, суд підкреслює особливу суспільну небезпеку від наслідків вчинення кримінальних правопорушень в сфері, що пов'язана з діяльністю в першу чергу невеликих фермерських господарств, оскільки такі правопорушення підривають саму основу взаємодовіри та чесності, на якій побудований вказаний сегмент бізнесу в Україні.
Тому, суд завершує оцінку доказів у вказаному кримінальному провадженні покликанням на ІІІ титул «De dolo malo» (Про злий намір) 4 книги ОСОБА_18 , за змістом якого «засуджується зловмисність людей, які шкодять іншим будь-яким лукавством: підступність перших не повинна приносити їм користі, а простота інших не повинна завдавати їм шкоди».
За таких обставин, здійснена судом правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого ОСОБА_4 , дає суду підстави поза розумним сумнівом стверджувати про наявність у діях обвинуваченого ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах в редакції вказаної норми, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення (2018 рік), оскільки до ст. 190 КК України було внесено низку змін, внаслідок яких ч. 3 ст. 190 КК України, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_4 , після набрання чинності Законом України № 3233-IX від 13.07.2023 стала ч. 4 ст. 190 КК України.
Відтак, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного рішення.
ІV. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання
Суд остаточно визначає кваліфікацію, яка повинна надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на висунуте обвинувачення, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах (в редакції ч. 3 ст. 190 КК України, яка діяла до набрання чинності Законом України № 3233-IX від 13.07.2023).
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу винного, який одружений, зі слів має на утриманні двох дітей, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, є особою з інвалідністю третьої групи.
Водночас суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі статті 66 КК України, суд не встановив.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі статті 67 КК України, суд не встановив.
Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, розмір завданих збитків, які не відшкодовані потерпілому, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, бо саме таке покарання за видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам призначення покарання та сприятиме досягненню цілей покарання.
При цьому, під час судового розгляду судом не встановлено підстав для застосування ст. 75 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, завдану потерпілій стороні шкоду не відшкодував, хоча і заявив в останньому слові про такий намір. Більш того, звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням суперечило б принципу справедливості покарання і не відповідало його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 349, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України № 3233-IX від 13.07.2023) та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавленняволі строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_19