Єдиний унікальний № 371/1711/25
Номер провадження № 2/371/536/26
"18" лютого 2026 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кириленко М.О.
за участю секретаря судового засідання Петренко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У жовтні 2025 року на розгляд до Миронівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: 17.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №00-9859621 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 825, 00 грн, та позичальнику перераховано суму в розмірі 5 500, 00 грн. 20.01.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право вимоги за кредитним договором №00-9859621 від 17.07.2024. Однак, відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9859621 від 17.07.2024 у розмірі 13 183, 50 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн та судові витрати у розмірі 2 422, 40 грн.
Ухвалою суду від 22.10.2025 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про витребування доказів.
Ухвалами суду від 25.11.2025, 17.12.2025, 13.01.2026 розгляд справи відкладено, виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній», окрім цього виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. Причина неявки суду не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала.
Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 17.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9859621 (а.с. 26-30).
Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.3. вказаного Договору Клієнту надається кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах передбачених Договором. Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 5 500, 00 гривень. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів. Дата повернення кредиту - 12 липня 2025 року.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 63186, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» (а.с. 18).
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту від 17.07.2024 (а.с. 19-20).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 20.01.2025 у ОСОБА_1 перед ТОВ «Макс Кредит» виникла заборгованість за кредитом, що складає 13 183, 50 грн, з яких: 5 500, 00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 6 858, 50 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами, 825 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями (а.с. 43).
20.01.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс (а.с. 48-50).
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 13 183, 50 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 та платіжною інструкцією (а.с. 45, 44зв.).
Згідно Виписки з особового рахунка за Договором кредитної лінії №00-9859621 від 17.07.2024 ОСОБА_1 станом на 01.10.2025 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» у розмірі 13 183, 50 грн, яка складається з 6 325, 00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6 858, 50 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 42).
На виконання ухвали суду від 22.10.2025, Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват банк» надав інформацію, з якої встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 . Крім того, підтверджено інформацію щодо зарахування грошових коштів на вищевказаний банківський рахунок у сумі 5 500, 00 грн, за вказаний проміжок часу в ухвалі. Фінансовим номером ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на момент здійснення вищевказаної операції було визначено номер телефону НОМЕР_4 . Номер телефону НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Крім того, факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитом підтверджується копією виписки за період 17.07.2024-22.07.2024.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Отже, на підтвердження існування договірних відносин між сторонами у справі було надано Договір кредитної лінії №00-9859621 від 17.07.2024, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, вищевказаний договір свідчить про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Судом встановлено, що ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «ФК «Ейс», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Всупереч умовам договору позики, відповідач не виконала свого зобов'язання та не здійснювала платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів.
Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання по погашенню заборгованості за Договором кредитної лінії №00-9859621 від 17.07.2024, внаслідок чого кредитна заборгованість становить 13 183, 50 грн, тому дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем було надано суду докази понесення таких витрат у розмірі 7 000, 00 грн, а саме: Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», Додаткова угода №25770856033 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, за змістом якого сторони погодили, що сума витрат, за надання послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 становить 7 000, 00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 40-41, 39, 38, 34).
Враховуючи наведене слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» -задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956 кредитну заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9859621 від 17.07.2024 у розмірі 13 183, 50 (тринадцять тисяч сто вісімдесят три гривні п'ятдесят копійок) гривень, понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 422, 40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень та 7 000, 00 (сім тисяч) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.О. Кириленко