18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 500/320/25 пров. № А/857/16108/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Грицюк Р.П. у м. Тернополі) у справі № 500/320/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 17.05.2024 №192150005616, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу до стажу роботи періоди отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_1 від грудня 1982 року з 19.06.2003 по 12.06.2004, з 30.06.2005 по 16.10.2005, з 18.05.2006 по 16.10.2006, з 01.05.2007 по 01.07.2007, з 02.07.2008 по 17.06.2009;
зобов'язати призначити пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із дати звернення із заявою про призначення пенсії - 11.05.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.05.2024 №192150005616 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ні у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 17.05.2024 №192150005616, ні у відзиві на позовну заяву не йдеться про наявність доказів чи обставин, якими відповідач обґрунтовує недостовірність відомостей зазначеної трудової книжки чи долучених довідки і посвідчення учасника бойових дій. Суду не надано відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності позиції щодо відмови у призначенні пенсії.
Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні не надано оцінки достатності, об'єктивності та істинності долучених позивачем документів, зокрема, довідки №994 форми Додатку 6 до Порядку №413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 02.09.2024, про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05.03.2022 по 30.05.2022, з 10.06.2022 по 02.08.2022, з 10.08.2022 по 22.10.2022, 01.11.2022 по 31.12.2022 (арк. справи 14), а також дубліката свідоцтва про народження від 09.06.2015 серії НОМЕР_3 , суд вважав, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.05.2024 №192150005616 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 10.05.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, як військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №359/35961 структурним підрозділом, уповноваженим на її розгляд, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.05.2024 №192150005616 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Відмовляючи у призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виходило з того, що позивачем не долучено документів про участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України за формою, передбаченою Додатком 6 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014.
До страхового стажу позивачу не зараховано періоди отримання допомоги по безробіттю згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від грудня 1982 року з 19.06.2003 по 12.06.2004, з 30.06.2005 по 16.10.2005, з 18.05.2006 по 16.10.2006, з 01.05.2007 по 01.07.2007, з 02.07.2008 по 17.06.2009, оскільки наявні розбіжності щодо номеру свідоцтва про народження.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини третьої статті 24 Закону №1058-IV)
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відтак, з наведеного вище слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати непідтвердженим трудовий стаж позивача
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від грудня 1982 року (арк. справи 22-26) внесені зміни в імені позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », а також у даті народження з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . Вказані зміни посвідчені печаткою Бучацької міської ради.
На підтвердження указаних змін позивачем до позовної заяви долучено копію дубліката свідоцтва про народження від 09.06.2025 серії НОМЕР_3 , з якого слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 20).
З огляду на наведене, суд не вбачає розбіжностей у записах (виправлень) трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від грудня 1982 року з долученою копією дубліката свідоцтва про народження позивача від 09.06.2025 серії НОМЕР_3 .
Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи/навчання з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про роботодавців, реквізити відповідних наказів, посадових осіб, що вчиняли записи, тощо). Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача мають ознаки фальшування, підробки чи недостовірності.
У контексті наведеного суд приходить до висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У свою чергу, суд враховує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки, а вказує лише на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Водночас Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
А тому суд вважає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового (страхового) стажу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте рішення від 17.05.2024 №192150005616, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.05.2024 за №1921150005616 відмову відповідач мотивував відсутністю довідки про безпосередню участь в особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що відповідає Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.
Разом з цим, позивачем до позовної заяви долучено довідку №994 форми Додатку 6 до Порядку №413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887, видану Військовою частиною НОМЕР_2 від 02.09.2024, про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05.03.2022 по 30.05.2022, з 10.06.2022 по 02.08.2022, з 10.08.2022 по 22.10.2022, 01.11.2022 по 31.12.2022 (арк. справи 14).
При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що ні у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 17.05.2024 №192150005616, ні у відзиві на позовну заяву не йдеться про наявність доказів чи обставин, якими відповідач обґрунтовує недостовірність відомостей зазначеної трудової книжки чи долучених довідки і посвідчення учасника бойових дій. Суду не надано відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності позиції щодо відмови у призначенні пенсії.
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.05.2024 не вбачається чи надавалася відповідачем оцінка копії дублікату свідоцтва про народження позивача від 09.06.2025 серії НОМЕР_3 . Очевидним, з огляду на дату довідки Військової частини НОМЕР_2 №994 від 02.09.2024 та рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.05.2024, є не надання оцінки вказаному документу і можливості його перевірки відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу, що належить до дискреційних повноважень органу державної влади.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що в оскаржуваному рішенні не надано оцінки достатності, об'єктивності та істинності долучених позивачем документів, зокрема, довідки №994 форми Додатку 6 до Порядку №413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 02.09.2024, про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05.03.2022 по 30.05.2022, з 10.06.2022 по 02.08.2022, з 10.08.2022 по 22.10.2022, 01.11.2022 по 31.12.2022 (арк. справи 14), а також дубліката свідоцтва про народження від 09.06.2015 серії НОМЕР_3 , а тому, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.05.2024 №192150005616 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Суд першої інстанції такої правильно виснував про дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки копію оскаржуваного рішення ним отримано 26.07.2024, натомість до суду звернувся 22.01.2025, тобто у передбачений законом шестимісячний строк. Відповідач і третя особа на стороні відповідача, маючи можливість надати докази на спростування зазначених тверджень позивача, будь-яких підтверджуючих документів своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про прийняте оскаржуване рішення до суду не надали.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 500/320/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула