11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 345/6274/25 пров. № А/857/3866/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря Єршової Ю.С.,
представника апелянта Щербінського Р.Л.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Гопоненко Р.В. у м.Калуш) у справі № 345/6274/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову №785 від 19.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідачем не вжито всіх можливих заходів для повідомлення його про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначив, що 15.05.2025 о 11 год. 00 хв. на виїзді з с. Станькова Калуського району його зупинили працівники Калуського відділу поліції та спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 примусово доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де уточнили анкетні дані та відправили на ВЛК в м. Івано-Франківськ. Після проходження ВЛК не складали протокол про адміністративне правопорушення чи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, його права не роз'яснювали. Внаслідок чого вищезазначені документи він не підписував, не був з ними ознайомлений та не отримував їх примірники під розпис чи по пошті. В зв'язку з цим він був позбавлений можливості на правовий захист і позбавлений прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а тому просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.12.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив правила військового обліку, чим вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, оскільки в особливий період, будучи військовозобов'язаним, не уточнив свої персональні облікові дані у визначений законом строк, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем здійснено помилкову кваліфікацію адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, оскільки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію кваліфікується за ст. 210-1 КУпАП.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач, в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №785 від 15.05.2025 складеного уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , встановлено, що 15.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції був доставлений ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . При перевірці облікових даних було виявлено, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку як особа, що порушує правила військового обліку. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним під час дії в Україні особливого періоду порушив правила військового обліку, визначені ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 22 Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий, затвердженого постановою КМУ за № 560 від 16.05.2024, а саме: перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-1Х від 11.04.2024 не уточнив свої облікові та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), чим порушив, абз.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 Правил військового обліку додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, також ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 19.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від підпису та отримання протоколу ОСОБА_1 , відмовився в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
19.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_5 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення винесено постанову, згідно якої установлено, що під час опрацювання, матеріалів справи про адміністративне правопорушення шляхом перевірки даних через реєстр АГТІС «Оберіг» та відповідно до матеріалів, які наявні в протоколі за вих. №9/5607, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовозобов'язаним під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку. визначені ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 22 Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий, затвердженого постановою КМУ за № 560 від 16.05.2024, а саме: перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-1Х від 11.04.2024 не уточнив свої облікові та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру падання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності) чим порушив абз. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, та вчинив адміністративне правопорушення яке передбачене ст. 210 КУпАП. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав, пояснивши це тим що не працював інтернет. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34. 35 КУпАП, по справі не встановлено. За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень.
Згідно витягу з картотеки вільних залишків, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , тип картотеки: підлягають призову на військову службу під час мобілізації, порушник ВО з 07.05.2025, згідно даних не уточнив вчасно облікові дані ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зі скріншоту екрану мобільного телефону вбачається, що 20.10.2025, ОСОБА_1 на мобільний телефон прийшло повідомлення від АТ «ПриватБанк» про обмеження доступу до коштів в сумі 37650,00 грн на картці банку, оскільки постановою Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби накладено арешт на кошти.
З скріншоту екрану мобільного телефону застосунку «ДІЯ» вбачається, що відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 79397247.
23.10.2025 ОСОБА_1 подав до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 79397247.
Згідно відповіді від 20.10.2025 Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 направлено копію постанови від 20.10.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79397247.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 79397247 від 20.10.2025 вбачається, що дану постанову винесено при примусовому виконанні постанова № 785 від 19.05.2025, що видав ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно ОСОБА_1 на суму 34000,00 грн.
Вважаючи відсутність вини у своїх діях, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Слід вказати, що строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає стягнення за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №3543-XII, в редакції, чинній з 18.05.2024, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ (далі - Закон №3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно абзацу 4 пункту 1 частини 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-ІХ, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, мали три шляхи для уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме шляхом: прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд констатує, що вказані вище норми є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції, в оскаржуваній постанові зазначено, що «громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовозобов'язаним під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку. визначені ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 22 Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий, затвердженого постановою КМУ за № 560 від 16.05.2024, а саме: перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-1Х від 11.04.2024. Не уточнив свої облікові та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру падання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності) чим порушив абз. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., та вчинив адміністративне правопорушення яке передбачене ст. 210 КУпАП.».
Разом з цим, колегія суддів поділяє доводи апелянта, що відповідачем здійснено помилкову кваліфікацію адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, оскільки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію кваліфікується за ст. 210-1 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови незрозуміла кваліфікація правопорушення здійсненого позивачем, оскільки постанова містить суперечливу інформацію, зокрема назва постанови «постанова № ___ по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення», а закінчення даної частини постанови «Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Це ж правопорушення вчинене в особливий період кваліфікується за ч.3 цієї статті».
Однак, зі змісту оскаржуваної постанови на переконання відповідача, позивач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 210-1 КУпАП, а накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно до змісту оскаржуваної постанови можна встановити, що кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення зобов'язання, передбаченого п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме обов'язку уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної політики.
Відповідальність за вказане вище правопорушення в особливий період передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, однак відповідач застосував щодо позивача ч. 3 ст. 210 КУпАП і протокол про адміністративне правопорушення складено за вчинення адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Таким чином, із наведеного можна дійти висновку, що відповідач неправильно зазначивши правову норму, за якою настає адміністративна відповідальність за обставинами викладеними у постанові за справою про адміністративне правопорушення, а тому наведене свідчить, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення складена щодо позивача не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому наявні підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення із закриттям провадження у справі.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року у справі № 345/6274/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скасувати постанову №785 від 19 травні 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року