18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/17276/24 пров. № А/857/13734/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Хома О.П. у м. Львові у справі №380/17276/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправним та скасування припису, -
13 серпня 2024 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» звернулося до суду з позовом до відповідача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, в якому просило визнати протиправними та скасувати припис № 8/56/24 від 04.06.2024 «Про припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано визначає будівельні роботи скаржника як реконструкція, а тому висновує, що такі роботи є містобудівними перетвореннями відповідно до пункту 2 Порядку № 345. Водночас, на вищевказаному об'єкті здійснюються будівельні роботи з капітального ремонту громадського будинку №4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові, що підтверджується документацією, яка міститься у матеріалах справи, та що не було спростовано Відповідачем, а також не встановлено іншого (ознак реконструкції) судом першої інстанції. Більше того, у акті візуального обстеження від 25.06.2024, яке було проведено за листом Відповідача від 19.06.2024 №06/15/5621-24, зазначається, що «на земельній ділянці на вул. Грабовського, 11 у м. Львові, на якій згідно Паспорта пам'ятки 2010 р. розміщена господарська будівля №4 облаштований будівельний майданчик, на огорожі якого розміщений паспорт об'єкта будівництва з інформацією про назву будівництва «Капітальний ремонт громадського будинку (будівлі №4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові». Зазначає, що у матеріалах справи не міститься жодних відомостей про те, якими належними та допустимими доказами підтверджується здійснення скаржником саме реконструкції, а не капітального ремонту, окрім як тверджень відповідача. Наголошує, що скаржник не здійснював реконструкції будівлі №4, а проводив, відповідно до отриманих від виконавчих органів Львівської міської ради дозвільних документів ТОВ «Передзвін», саме капітальний ремонт, у зв'язку з чим, стверджує, що конфігурація будівлі №4 не змінилась, геометричні розміри та функціональне призначення будівлі залишилось незмінним. Скаржник звертає увагу, що обов'язок суб'єкта приватного права отримувати погодження таких програм і проектів має бути прямо передбачено саме Законом № 1805-III, а не випливати з повноваження МКСК, передбаченого п. 14 ч. 2 ст. 5 Закону № 1805-III. Відтак, будівельні роботи з капітального ремонту будинку №4 у розпочато виключно після отримання всіх необхідних дозвільних документів, які передбачені чинним законодавством.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законними і обґрунтованими, а апеляційна скарга безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що об'єкт нерухомого майна - будівля № 4, яка знаходиться за адресою вул. Грабовського, будинок 11, м. Львів, загальною площею 581,8 кв.м належить на праві власності ТОВ «Передзвін», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 248107968 від 15.03.2021 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 379906588 від 23.05.2024.
ТзОВ «Передзвін» для капітального ремонту будівлі № 4, яка знаходиться за адресою вул. Грабовського, будинок 11, м. Львів, отримано дозвільні документи та уклало договір з підрядною організацією - позивачем ТОВ БРП «Технобуд».
Проектну документацію «Капітальний ремонт громадського будинку (будівля № 4, літера «А-1» без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського, 11 у м. Львові» розроблено ПП «ВР-ГРУП» на замовлення ТзОВ «Передзвін».
Також ПП «ВР-ГРУП» розроблено історико-архітектурну довідку на будівлю корпусу № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові, згідно з п.2 якої, будівля корпусу № 4 розташована на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові, ox.№ 130026-Н (Постанова Кабінету Міністрів від 10.10.2012 № 929 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»). Досліджувана будівля знаходиться у межах території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» на вул. Грабовського, 11, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1150 від 05.11.2004 «Про визначення меж території та охоронної зони історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» у м. Львові». Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 12.09.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», будівля розташована в межах історичного ареалу м. Львова.
На звернення ТОВ «Передзвін» щодо видачі містобудівних умов та обмежень для об'єкта «Капітальний ремонт громадського будинку (будівля № 4, літера «А-1» без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського, 11 у м.Львові», Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради листом № 2401-вих-115539 від 26.12.2022, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва LC01:1675-4896-0663-3006, повідомило, що згідно з п.27. Реставрація та капітальний ремонт будівель і споруд, затвердженого наказом Мінрегіону від 06.11.2017 № 289 «Про затвердження Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», видача містобудівних умов та обмежень не передбачена.
ТОВ «Віндбуд-Експерт» здійснило експертизу та надало Експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва за робочим проектом «Капітальний ремонт громадського будинку (будівля № 4, літера «А-1» без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського, 11 у м. Львові» № 04-04/7-05.07.23 від 05.07.2023, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ЕХ01:3688-4397-8277-0312.
ТОВ «Передзвін» 12.07.2023 подало до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) № CD01:5151- 4914-1364-03651-07/07/23.
Між ТзОВ «Передзвін» (замовник) та ТОВ «Технобуд» (генеральний підрядник) 07.07.2023 було укладено Договір генерального підряду № 1-07/07/2023 на виконання будівельних робіт щодо «Капітального ремонту громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові».
Відповідно до п.1.1. вказаного Договору генерального підряду замовник доручає, а генеральний підрядник зобов'язується на власний ризик, власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до умов цього Договору виконати будівельні роботи, а саме: «Капітальний ремонт громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м.Львові», згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією.
Як видно із листа департаменту пам'яткоохоронної діяльності МКІП № 06/15/4440-24 від 16.05.2024, на підставі інформації, яка розміщена в загальному доступі у мережі «Інтернет» (https://www.facebook.com/share/p/NZMax9rnQwS8AH3Q/? mibextid=WC7FNe), відповідачу стало відомо, що на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» (ох. № 130026-Н), взятої на облік постановою КМУ від 10.10.2012 №929, по вул. Грабовського, 11 у м. Львові здійснюються активні містобудівні перетворення, що включають демонтаж існуючої будівлі та земляні роботи.
Цим листом МКІП з метою недопущення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини звернулося до Львівської обласної військової адміністрації з проханням терміново провести перевірку дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини за вказаною адресою (з обов'язковим наданням акта обстеження із зазначенням дати проведення обстеження, інформації щодо характеру проведення земляних та будівельних робіт, ПІБ та підписів посадових осіб, які склали акт обстеження, та детальних матеріалів фотофіксації, а також повної інформації щодо замовника й виконавця зазначених робіт у разі наявності інформаційного щита з паспортом будівництва), у разі необхідності вжити у межах компетенції відповідних заходів реагування та за результатами поінформувати МКІП.
Начальником відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини управління охорони об'єктів культурної спадщини департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Харун Г.М. 21.05.2024 та 25.06.2024 проведено візуальне обстеження та здійснено фотофіксацію містобудівної ситуації земельної ділянки за адресою вул.Грабовського, 11, м. Львів, про що складено відповідні акти.
За результатами опрацювання матеріалів, наданих листом Львівської обласної військової адміністрації від 23.05.2024 № 5/5-6014/0/2-24/7-16, зокрема актів візуального обстеження департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації від 21.05.2024 земельної ділянки по вул. Грабовського, 11 у м. Львів, МКІП видано припис від 04.06.2024 № 7/56/24 замовнику робіт - ТОВ «Передзвін» та припис від 04.06.2024 № 8/56/24 підряднику робіт - ТОВ БРП «Технобуд» з вимогою: негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу м. Львів (відповідно до науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів)», затвердженої наказом МКІП від 22.01.2024 № 35), на території буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру», межі якої затверджені Рішенням 38-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 32 СОМ 8В.69 у 2008 році як незначні зміни меж буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» (УКРАЇНА) (С 865 bis) і введені до складу номінаційної документації, а також на території пам'ятки історії, архітектури та містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові (внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929 з ох. № 130026-Н) з порушенням вимог статті 32 Закону, за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.
Позивач вважаючи припис від 04.06.2024 № 8/56/24 протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III), яким встановлено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону №1805-III, культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно з статтею 2 Закону №1805-III за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні; історичні; об'єкти монументального мистецтва; об'єкти архітектури; об'єкти містобудування; об'єкти садово-паркового мистецтва; об'єкти науки і техніки.
Частиною першої статті 3 Закону №1805-III передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до підпунктів 1, 6, 14 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1805-IIІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема:
погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини (пункт 14);
заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об'єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об'єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини (пункт 16);
надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення (пункт 17);
видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них (пункт 18).
Як передбачено ст.6-1 Закону № 1805-ІІІ дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.
Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.
Відповідно до п.18 ч.2 ст.5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 1805-IIІ визначено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Припис є способом термінового реагування на загрозу пам'ятці культури і має на меті припинення робіт усіх суб'єктів, що відповідають за ці роботи, незалежно від ролі (замовник, підрядник, архітектор тощо). Таке тлумачення статті 30 Закону України Закону № 1805-III відповідає меті захисту об'єктів культурної спадщини від загрозливої для них діяльності.
Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення № 885, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6-1 Закону № 1805-IIІ дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що на відповідача покладено обов'язок формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, затвердження меж та режимів використання історичних ареалів, надання дозволів на проведення робіт в історичних ареалах населених місць, а також видання розпоряджень приписів щодо припинення робіт в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом № 1805-IIІ, дозволів або з відхиленням від них.
Стосовно тверджень позивача, що спірний об'єкт не знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова, оскільки такі межі не затверджені належним чином, апеляційний суд зазначає таке.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України № 878 від 26.07.2001 затверджено Список історичних населених місць України.
До вищезазначеного списку занесено місто Львів.
Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.11.2004 № 1150 погоджено межі території та охоронної зони історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» (пам'ятка історії національного значення - «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328», охор. № 130026-Н) на вул. Грабовського, 11.
Рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова» затверджені межі історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова.
Порядок встановлення зон охорони пам'яток, буферних зон об'єктів всесвітньої спадщини, меж історичного ареалу регулюється статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Також постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць від 13.03.2002 № 318 (далі - Порядок № 318, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови. Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а
також установленими зонами охорони пам'яток).
Порядком № 318 передбачено, що відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини (п.4); межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п.5); визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (п.12).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та послідовного висновку про те, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена МКІП як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Здійснення містобудівних перетворень і земляних робіт на території історичного ареалу міста Львова та на території пам'ятки національного значення за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини містить ознаки порушень, зазначених у ст.ст.44, 46 Закону № 1805-III.
За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Мінкультури встановлено, що погоджень проектної документації та дозволів на проведення будь-яких робіт за вказаною адресою Мінкультурою не надавалося.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2023 у справі № 380/13557/21 відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати, зокрема, від 27.07.2022р. у справі № 813/3269/17 та в інших постановах, де цю позицію застосовано, стосовно того, що незатвердження Мінкультури меж історичного ареалу м.Львова у порядку, встановленому ст.32 Закону № 1805-III, свідчить про фактичну відсутність таких меж та нівелює обов'язок суб'єктів містобудування отримувати дозвіл на проведення будівельних робіт в історичній частині міста Львова, та дійшов висновків щодо застосування положень ст.32 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» у сукупності з положеннями ст.32 Закону № 1805-III та п.12 Порядку № 318 у контексті спірних правовідносин у такий спосіб:
межі історичного ареалу міста Львова закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Львова, який входить до складу містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план», затвердженої ухвалою Львівської міськради № 3924 від 30.09.2010р., що була розроблена відповідно до чинного на час її розробки законодавства, а саме Законів України № 2780-XII від 16.11.1992р. «Про основи містобудування», № 1699-III від 20.04.2000р. «Про планування та забудову територій», ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затверджених наказом Держбуду України № 164 від 25.09.1997р.;
оскільки історико-містобудівний опорний план міста Львова, яким визначені, зокрема території, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО та історичний ареал м.Львова, ґрунтується на розробленому інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році історико-архітектурному плані м.Львова, що також покладений в основу рішення Виконкому Львівської міськради № 1311 від 09.12.2005р. «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», то відповідно території, що визначені такими, що входять до меж історичного ареалу міста Львова згідно з цим рішенням виконкому Львівської міськради № 1311, знаходяться у межах історичного ареалу міста Львова або його буферної зони на підставі такого історико-містобудівного опорного плану як складової Генерального плану міста Львова;
з огляду на обов'язковість Генерального плану міста Львова як нормативно-правового акта та з метою забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини на території м.Львова, занесених до Списку історичних населених місць України (затверджений постановою КМ України № 878 від 26.07.2001р. «Про затвердження Списку історичних населених місць України»), а також для збереження історичної забудови у центральній частині міста Львова, внесеної до Списку всесвітньої спадщини відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 05.12.1998р. на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, «Ансамбль історичного центру Львова» (об'єкт № 865), суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися обмежень і вимог, установлених Законом № 1805-III, під час здійснення містобудівної діяльності на території, що належить до історичного ареалу та його буферної зони відповідно до історико-містобудівного опорного плану міста Львова;
незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу м.Львова відповідно до ст.32 Закону № 1805-III не впливає на правовий режим території як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, не виводить її з-під державної охорони (охорони законом);
оскільки за законом правовий статус відповідної території як об'єкта культурної спадщини пов'язаний з фактом її перебування у визначених межах історичного ареалу населеного місця України, наявність або відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи центрального органу виконавчої влади не змінює цього факту.
Колегія суддів встановила, що об'єкт по вул. Грабовського, 11 у м. Львові розташований на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» 1851 - 1854 роки, 1941 - 1944 роки (ox.№ 130026-Н), яка занесена до Реєстру нерухомих пам'яток України постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929.
Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з п.2 історико-архітектурної довідки на будівлю корпусу № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові, яка розроблена ПП «ВР-ГРУП», будівля корпусу № 4 розташована на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові, ox. № 130026-Н. Досліджувана будівля знаходиться у межах території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» на вул. Грабовського, 11, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1150 від 05.11.2004 «Про визначення меж території та охоронної зони історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» у м. Львові». Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 12.09.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», будівля розташована в межах історичного ареалу м. Львова.
Неотримання позивачем такого дозволу перед початком містобудівних перетворень у цій зоні тягне за собою наслідки, застосовані відповідачем в межах наданих йому повноважень шляхом видання оспорюваного у цій справі припису.
Міністерство культури та інформаційної політики України прийняло наказ «Про затвердження науково-проектної документації» від 22.01.2024 № 35, яким затверджено науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів)» (https://mcip.gov.ua/wp-content/uploads/2024/01/35_nakaz.pdf), що визначає межі і режими використання території історичного ареалу та зон охорони пам'яток м. Львова, розроблену підприємством об'єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України, та додатки до нього. У вищезгаданій науково-проектній документації, затвердженій наказом МКІП від 22.01.2024 № 35 (стор.34) були визначені межі охоронної зони комплексу Цитаделі, пам'яток національного та місцевого значення, до якого входить «Ансамбль оборонних споруд «Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328», ох. № 130026-Н) на вул. Грабовського, 11 у м. Львові та режими її використання. Вказано, що визначена охоронна зона знаходиться в межах буферної зони пам'ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Загальновідомою є така обставина, що на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО 30 листопада 1998 року ансамбль історичного центру Львова внесено до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (об'єкт № 865). Межі буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» затверджені Рішенням 38-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 32 СОМ 8В.69 у 2008 році як незначні зміни меж буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» (УКРАЇНА) (С 865 bis) і введені до складу номінаційної документації.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду поділяє висновок суду першої інстанції, що будівля корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, будівельні роботи з капітального ремонту якої здійснює позивач, знаходиться на земельній ділянці у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця, на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення та в межах буферної зони пам'ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Щодо тверджень позивача про правомірність проведення будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові».
Оскаржуваний припис № 8/56/24 від 04.06.2024 містить вимогу негайно припинити проведення будь-яких робі на об'єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові», оскільки такі здійснюються з порушенням вимог статті 32 Закону № 1805-III - за відсутності погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.
Згідно з ч.7 ст.32 Закону № 1805-IIІ на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Проте, як правильно зазначає позивач, пунктом 1 Прикінцевих положень Закону № 1805-II передбачено, що частина сьома статті 32 цього Закону втрачає чинність з 1 січня 2023 року, а отже не є застосовною до правовідносин, що виникли у зв'язку з прийняттям оскаржуваного припису МКІП № 8/56/24 від 04.06.2024.
Апеляційний суд вважає помилковими аргументи відповідача, який, покликаючись на п.114 постанови Верховного Суду у справі № 640/8728/21 від 31.01.2023, вказує, що відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-III будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Суд звертає увагу, що вказаний висновок не є релевантним, оскільки пункт 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-III у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного припису - 04.06.2024, був викладений наступним чином: «До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить 17) надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення».
Водночас, Закон № 1805-III не ототожнює поняття пам'ятки і території пам'ятки: відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону № 1805-III, територія пам'ятки - це територія, історично і топографічно пов'язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам'ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам'ятки. Межі та режими використання території пам'ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам'ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам'яток національного значення.
Суд вже зазначав, що об'єкт по вул. Грабовського, 11 у м. Львові розташований на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» 1851 - 1854 роки, 1941 - 1944 роки (ox.№ 130026-Н), яка занесена до Реєстру нерухомих пам'яток України постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929.
Згідно з наказом МКІП «Про затвердження науково-проектної документації» від 22.01.2024 № 35, яким затверджено науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів)» були визначені межі і режими використання території історичного ареалу та зон охорони пам'яток м. Львова.
Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, апеляційний суд констатує, що будівля корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові не є пам'яткою національного значення, а є розташованою на території такої пам'ятки, надання дозволу не є тотожним погодженню програм та проектів.
Проведення робіт на об'єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові» повинно відповідати охоронному режим використання території пам'ятки, але не самої пам'ятки «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг 328».
Колегія суддів зазначає, що чинним на момент прийняття припису МКІП № 8/56/24 від 04.06.2024 законодавством не передбачено отримання дозволу від МКІП на проведення робіт на території пам'ятки національного значення, проте передбачено погодження МКІП програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, земляних робіт на територіях пам'яток національного значення.
Таким чином, підлягає з'ясуванню, чи є «реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» містобудівними перетвореннями.
Відповідно до п.2 Порядку інформування Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини про наміри здійснити містобудівні перетворення на території об'єкта культурної спадщини, включеного до Списку всесвітньої спадщини, та/або в межах його буферної зони, затв. наказом Міністерства культури України № 345 від 20.04.2018, містобудівні перетворення - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, земляні роботи, ландшафтні перетворення на території об'єкта всесвітньої спадщини та/або в межах його буферної зони.
будівля корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, будівельні роботи з капітального ремонту якої здійснює позивач, знаходиться в межах буферної зони пам'ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Таким чином, суд висновує, що позивач, всупереч вимогам Закону № 1805-IIІ не погодив із МКІП програму та проект містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, яка знаходиться на території пам'ятки національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328», ox.№ 130026-Н (а також у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця).
Також дозвіл на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів, включений до п.58 Додатку «Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.06.2011 № 3392-VI на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Отже, на території пам'ятки національного значення, історичного ареалу населеного місця, занесеного до Списку історичних населених місць України, на території об'єкта всесвітньої спадщини, його буферній зоні встановлено особливий режим регулювання містобудівних перетворень, зокрема, у таких зонах забороняється проведення робіт без отримання погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України.
ТзОВ БРП «Технобуд» не зверталося до Міністерства культури та інформаційної політики України із заявою на отримання дозволу чи погодження програми та проекту містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, земляних робіт на об'єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові».
У відзиві відповідач стверджував, що за результатами перевірки електронної бази даних документообігу МКІП не виявлено документів дозвільно-погоджувального характеру стосовно оприлюднених містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, а також відомостей про здійснення інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо зазначених містобудівних перетворень.
Доказів на спростування наведеної обставини позивач до суду не надав.
Водночас, матеріалами справи підтверджується здійснення містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові.
Так, між ТзОВ «Передзвін» (замовник) та ТзОВ «Технобуд» (генеральний підрядник) 07.07.2023 було укладено Договір генерального підряду № 1-07/07/2023 на виконання будівельних робіт щодо «Капітального ремонту громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові».
Відповідно до п.1.1. вказаного Договору генерального підряду замовник доручає, а генеральний підрядник зобов'язується на власний ризик, власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до умов цього Договору виконати будівельні роботи, а саме: «Капітальний ремонт громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м.Львові», згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією.
Таким чином, здійснення позивачем містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, яка знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця, на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» (ox.№ 130026-Н) та в межах буферної зони пам'ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» за відсутності погодженої з центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини програми та проекту містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень та без відповідного дозволу, містить ознаки порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини 1 статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб'єктом господарської діяльності під час виконання містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, яка знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця, на території пам'ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» (ox.№ 130026-Н) та в межах буферної зони пам'ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру», вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Наведене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 26.03.2021 у справі № 813/2581/17 та від 11.07.2022 у справі № 1.380.2019.006107, який суд в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховує під час розгляду даної справи.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи. суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний припис прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, тому відсутні підстави для визнання такого припису протиправним.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів наголошує на тому, що значний суспільний інтерес у збереженні культурної спадщини визначено в ряді міжнародних документів, зокрема, Генеральною конференцією ООН ухвалено ряд міжнародних актів про охорону культурної та природної спадщини, таких як: Рекомендація щодо міжнародних принципів, які застосовуються під час археологічних розкопок (1956р.), Рекомендація про збереження краси пейзажів і місцевостей (1962р.), Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських або приватних робіт (1968р.), а також Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (1972р.).
У згаданій Рекомендації 1972 року наголошено на тому, що кожен предмет культурної та природної спадщини є унікальним і зникнення будь- якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини у зв'язку з чим, кожну країну на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов'язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачу майбутнім поколінням.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №380/17276/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк