Справа № 420/30611/24
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., розглянувши заяву Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідачів спеціаліста відділу дозвільно-декларативних процедур Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Стоматової Олени Миколаївни, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнати протиправною та нечинною норму «Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (нова редакція)», визнання протиправним та скасування рішення про відмову переведення дачного будинку у жилий будинок,
Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Не погодившись зі судовим рішенням, відповідач та позивач подали апеляційні скарги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Шидловський В.Б., Курко О.П.
09 лютого 2026 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
13 лютого 2026 року відповідачем подано заяву про відвід суддів, яка обґрунтована тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №420/30611/24 (у складі колегії суддів Боровицького О.А., Шидловського В.Б., Курка О.П.) ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду судом першої інстанції. Предметом апеляційного перегляду була саме ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 про закриття провадження у справі №420/30611/23 в частині позовних вимог, якими ОСОБА_1 ініційовано компетенційний спір.
Таким чином, вказаною колегією суддів при вирішенні процесуального питання щодо наявності або відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог зроблені висновки по суті спору, виходячи зі змісту позовних вимог та їх підстав, зокрема про те, що:
- управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не є тим органом, який може прийняти рішення про переведення дачних і садових будинків у житлові будинки;
- таке рішення має прийматися на пленарному засіданні сесії;
- положення є нормативно-правовим актом;
- справа мала розглядатися в порядку ст.ст. 264, 265 КАС України.
Наведені обставини свідчать про те, що суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів Боровицького О.А., Шидловського В.Б., Курка О.П. вже надав висновки по суті спору у своїй постанові від 02.04.2025 у справі №420/30611/24.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року визнано необґрунтованою заяву Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про відвід головуючого судді Боровицького О. А., Шидловського В.Б. та Курка О.П.. Справу №420/30611/24 передано для вирішення питання про відвід суддів, що визначається у порядку, встановленому ст. 31 КАС України.
Автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями від 17 лютого 2026 року, суддею для вирішення питання про відвід визначено суддю Моніча Б.С.
Згідно із ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про відвід суддів, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Колегія суддів зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Суд звертає увагу й на приписи пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) якими визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
При цьому, доводи стосовно незгоди з процесуальним рішенням суддів та наведеним у ньому мотивуванням й висновками самі собою не можуть бути самостійною підставою для відводу суддів, якщо вони не пов'язані з існуванням об'єктивних обставин, які можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ'єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.
Такий підхід до оцінки безсторонності суддів Верховний Суд продемонстрував в ухвалі від 18 листопада 2022 року у справі № 0440/6728/18.
Висновок про те, що аргументи стосовно незгоди особи з судовим рішенням не є беззаперечним доказом виникнення сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів, міститься в ухвалах Верховного Суду, зокрема, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22 та інших.
Суд, надавши оцінку доводам заявника, доходить до переконання, що такі не доводять наявності обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи, і які б викликали сумнів у їх неупередженості або об'єктивності, а також інших підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаними суддями та викликали необхідність їх відводу.
Щодо посилання заявника, як на підставу для відводу колегії суддів, що цією колегією суддів вже викладена позиція по суті спірних правовідносин та їм надана оцінка в судовому рішенні, а саме у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №420/30611/24, колегія суддів зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи № 420/30611/24, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року про закриття провадження в частині позовних вимог та направлено справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
В даному випадку, законодавець підкреслив, що формулювання "у новому її розгляді" охоплює будь-який новий розгляд справи, незалежно від того, чи було її направлено на новий розгляд, чи для продовження розгляду.
У цьому контексті неможливість участі судді у подальшому розгляді справи закон пов'язує саме зі скасуванням постанови або ухвали суду апеляційної інстанції з ухваленням рішення, наслідком якого є новий розгляд справи.
Натомість встановлені частиною другою статті 37 КАС України обмеження не поширюються на випадки, коли суд апеляційної інстанції раніше здійснював перегляд окремої процесуальної ухвали у справі та вирішував виключно питання процесуального характеру, а постанова апеляційного суду за результатами такого перегляду не була скасована у встановленому законом порядку, і в подальшому до суду апеляційної інстанції надійшли апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене за результатами розгляду справи по суті.
В даному випадку апеляційний суд раніше не здійснював вирішення спору по суті, оскільки предметом апеляційного перегляду було виключно процесуальне питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. За результатами такого перегляду ухвалу суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, який у подальшому і ухвалив рішення по суті заявлених позовних вимог.
При цьому постанова суду апеляційної інстанції від 02.04.2025 у справі не скасована у встановленому законом порядку, а відтак відсутні підстави вважати, що має місце «новий розгляд» справи після скасування судового рішення апеляційного суду у розумінні частини другої статті 37 КАС України.
Отже, подальший розгляд апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції є самостійною стадією апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а не новим розглядом тієї ж справи після скасування судового рішення апеляційної інстанції.
Сам по собі факт участі суддів у розгляді апеляційної скарги на процесуальну ухвалу в межах цієї ж справи не свідчить про їх упередженість та не може бути підставою для відводу, оскільки під час такого перегляду судді не вирішували спір по суті, не встановлювали остаточних прав та обов'язків сторін, не надавали правової оцінки доказам у межах вирішення позовних вимог по суті.
Висловлені у постанові апеляційного суду правові висновки щодо належності способу захисту, процесуального порядку розгляду справи або компетенції органів публічної влади є складовою мотивувальної частини судового рішення, ухваленого в межах перевірки законності процесуальної ухвали, та не можуть розцінюватися як вирішення спору по суті або як прояв сформованої позиції суду щодо кінцевого результату розгляду справи.
З урахуванням наведеного, доводи заявника фактично зводяться до незгоди із прийнятим суддями процесуальним рішенням про відкриття апеляційного провадження у справі.
Подана заява про відвід не містить обґрунтованих доводів та належних доказів, які б об'єктивно свідчили про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості суддів Боровицького О.А., Шидловського В.Б. та Курка О.П.
При цьому об'єктивних даних, які б свідчили про наявність обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, їх пряму чи опосередковану заінтересованість у результаті розгляду справи або інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, заявником не наведено та матеріалами справи не підтверджено.
За відсутності належного правового обґрунтування та доказів, передбачених статтями 36, 37 КАС України, заява про відвід є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
У задоволенні заяви Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про відвід головуючого судді Боровицького О. А., Шидловського В.Б. та Курка О.П. по справі №420/30611/24 відмовити.
Справу №420/30611/24 передати до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду для передачі її попередньо визначеній колегії суддів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Моніч Б.С.