про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 240/15471/25
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Слободонюк М.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
1) Щодо строку подання апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2025.
Апелянт зазначає, у зв'язку із великою завантаженістю військової частини НОМЕР_1 , яка залучена до участі у веденні бойових дій, виконанням представниками військової частини НОМЕР_1 бойових спеціальних завдань та знаходженням у зв'язку з цим в зоні бойових дій, представник відповідача просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та ознайомившись із наданими ним матеріалами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 25 грудня 2025 року порядку письмового провадження.
Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, враховуючи положення ч. 6 ст. 120 КАС України, є 26.01.2025.
Апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції через систему Електронний суд 16.02.2026. Тобто, із значним пропуском строку на її подання.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Судом враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 згідно яких, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зауважує, що пропуск строку на апеляційне оскарження в даному випадку є досить значним, та виправдовується апелянтом лише обставинами запровадження воєнного стану та участю військової частини у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Так, щодо посилання апелянта на запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану та безпосередню участь військової частини НОМЕР_1 у бойових діях, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та діє дотепер.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується судом при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження (зокрема, у постанові від 04.04.2023 у справі №140/1487/22, у постанові від 30.01.2023 у справі № 280/9223/21, але не виключно).
Необхідно зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Щодо посилань відповідача на обставини безпосередньої участі особового складу військової частини НОМЕР_1 у бойових діях, суд вважає, що наведені доводи мають загальний характер і не містять конкретних відомостей, які б свідчили про об'єктивну неможливість своєчасного вчинення процесуальних дій відповідачем у цій справі.
Суд наголошує, що організація роботи діловодства відповідача є суб'єктивними чинниками та, за відсутності об'єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку.
Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку із наведених мотивів у даному випадку суд не вбачає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу для визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. В свою чергу, доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Тобто, реалізація апелянтом права на звернення до суду з апеляційною скаргою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Враховуючи вищевикладене, суд не вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які зазначені в заяві (клопотанні) відповідача, що свідчить про відсутність підстав для його задоволення.
Частина третя статті 298 КАС України наголошує, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, на виконання приписів зазначеної норми та з метою сприяння відповідачу у реалізації ним своїх процесуальних прав та обов'язків, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати апелянту можливість звернутися із новою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та з наданням доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
2) Щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим відповідно до пункту 2 частини 3 статті 4 Закону 3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 визначений у розмірі 3028 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону 3674-VI).
Судом встановлено, що апелянт оскаржує рішення у справі за позовом з немайновою вимогою, отже розмір ставки судового збору згідно з вищевказаними правовими нормами має становити 1453,44 грн, тобто 150% від (0,4 * 3028 грн) х 0,8.
Проте доказів сплати судового збору у відповідній сумі за подання апеляційної скарги всупереч вимогам ч. 5 ст. 296 КАС України апелянтом не надано.
Отже, зазначений недолік може бути усунутий апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн. з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами:
ОДЕРЖУВАЧ: ГУК у Вінницькій області/м. Вінниця 22030101
Код ЄДРПОУ: 37979858
Банк: Казначейство України (ел.адм.подат.)
Рахунок: UA728999980313171206081002856
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто така апеляційна скарга залишається без руху із встановленням заявнику достатнього строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії відповідної ухвали.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року залишити без руху.
Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги у спосіб:
- подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- надання оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1453,44 грн.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Слободонюк М.В.