Справа № 127/35284/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Волошин С.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
17 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
представника позивача: Бахура О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 БУПП в Хмельницькій області, старшого лейтенанта поліції Кльоца Сергія Григоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу №1 роти №1 БУПП в Хмельницькій області, старшого лейтенанта поліції Кльоца Сергія Григоровича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6054215 (вочевидь описка, в дійсності оскаржувана постанова має №6054214) від 31.10.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 07.01.2026 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що інспектор Кльоц Сергій Григорович є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні пред'явлених до нього позовних вимог, без встановлення фактичних обставин справи та без формування відповідних висновків по суті позовних вимог, оскільки наведене суд здійснює, виключно при належному складі учасників справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами скарги зазначає, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.
Вважає, що суд зобов'язаний був замінити неналежного відповідача по справі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Відповідач в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.10.2025 інспектором взводу №1 роти №1 БУПП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Кльоцем Сергієм Григоровичем винесено постанову серії ЕНА №6054214 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Зі змісту постанови вбачається, що 31.10.2025 на автодорозі М-30 «Стрий-Ізварине», 282 км., в населеному пункті с. Прибузьке, інспектором патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam (серійний номер ТС 0008383) виявлено порушення Правил дорожнього руху України (ПДР) водієм транспортного засобу BMW 740 д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , який рухався зі швидкістю 83 км/год, при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті, при цьому перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху на 33 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, після чого на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено поліцейським. За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись положеннями статей 33, 284 КУпАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 грн., шляхом винесення постанови. Водію було оголошено постанову, порядок сплати штрафу та строки її оскарження, запропоновано отримати примірник постанови під підпис.
При цьому, суд звертав увагу на те, що, як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до інспектора взводу №1 роти №1 БУПП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Кльоца Сергія Григоровича.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до ч. 1 статті 8 Закону №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають право накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, стороною позивача відповідачем у справі зазначено ОСОБА_2 , тобто інспектора взводу №1 роти №1 БУПП в Хмельницькій області, який виносив оскаржувану позивачем постанову.
При цьому, розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що належним відповідачем в даній категорії справ повинен бути суб'єкт владних повноважень, а саме орган, який таке стягнення застосував (виніс постанову).
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, згідно з яким, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред'явленого до неналежного відповідача, зроблено також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.
У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно частиною третьою статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Як вірно звертає увагу суд першої інстанції, при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади.
Отже, ОСОБА_2 не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, тобто належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.
Відповідно до ч. 3,7 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Як вірно зауважує суд першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 не просив залучити до участі у справі другого (належного) відповідача.
Не просила про заміну відповідача/залучення співвідповідача і сторона позивача, попри те, що позивач користується правовою допомогою аж двох професійних адвокатів, які представляють його інтереси у цій справі - Корченюка Р.В. та Бахура О.В.
На підставі наведеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що інспектор Кльоц Сергій Григорович є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні пред'явлених до нього позовних вимог, без встановлення фактичних обставин справи та без формування відповідних висновків по суті позовних вимог, оскільки наведене суд здійснює, виключно при належному складі учасників справи.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При цьому, також роз'яснив, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача, а тому його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушено.
Доводи апеляційної скарги, що суд зобов'язаний був замінити неналежного відповідача по справі, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно із ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.