Справа № 560/14044/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
17 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 06 березня 2025 року про накладення дисциплінарного стягнення рішенням дисциплінарної комісії (протокол № 15 від 06.03.2025) державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Зобов'язати адміністрацію державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» вилучити з матеріалів особової справи ОСОБА_1 матеріали дисциплінарного провадження про накладене на позивача 06 березня 2025 року дисциплінарне стягнення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач відбуває покарання у Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".
В період з 15.02 2025 по 16.02 2025 засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 4 розділу П Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме вивішував свої особисті речі для просушування, чим завішував спальні місця, що заважало проводити відеомоніторинг за поведінкою засуджених камери №24 сектору для утримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі співробітникам відеомоніторингу.
Даний факт підтверджується рапортами начальника відділу нагляду і безпеки державної установи Іващенка Д. від 25.02.2025, начальника відділення Русина О. від 28.02.2025, вказівкою Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №1452/2 2-2025 від 18.02 2025 та матеріалами службового розслідування по даному факту.
На підставі вчинених дій на позивача накладено дисциплінарне стягнення щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та винесено постанову від 06 березня 2025 року про накладення дисциплінарного стягнення рішенням дисциплінарної комісії (протокол № 15 від 06.03.2025).
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими регламентує Кримінально-виконавче законодавство України.
Відповідно до ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Згідно зі ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Відповідно до статті 5 КВК України, кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Відповідно до ст.9 КВК України, засуджені зобов'язані:
виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації;
ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;
з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до ч.1 ст.102 КВК України, це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених, постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків, реалізацію їхніх прав і законних інтересів, безпеку засуджених і персоналу, роздільне тримання різних категорій засуджених, різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Відповідно до абзаців 1, 3 ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колони, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.
Такі обов'язки засуджених також передбачені абзацами 2, 5 п.3 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5) (далі - Правила).
Відповідно до ст.132 КВК України, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Згідно статті 131-1 КВК України, персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до п. 16 ст. 134 КВК України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обгрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис.
Відповідно до пункту 4 розділу II Правил передбачено, що засудженим забороняється, зокрема: завішувати чи змінювати без дозволу адміністрації установи виконання покарань спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях.
Суд встановив, що в період з 15.02 2025 по 16.02 2025 засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 4 розділу П Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме вивішував свої особисті речі для просушування, чим завішував спальні місця, що заважало проводити відеомоніторинг за поведінкою засуджених камери №24 сектору для утримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі співробітникам відеомоніторингу, що підтверджується рапортами начальника відділу нагляду і безпеки державної установи Іващенка Д. від 25.02.2025, начальника відділення ОСОБА_2 від 28.02.2025, вказівкою Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №1452/2 2-2025 від 18.02 2025 та матеріалами службового розслідування по даному факту.
За матеріалами службового розслідування по недолікам, виявленим під час моніторингу відеоінформації в установі згідно вказівки №1452/2 2-2025 від 18.02.2025 встановлено, що в діях персоналу державної установи дисциплінарного проступку не вбачається. Оскільки, нагляд за поведінкою з боку засуджених в камерах здійснюється молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки установи через оглядове вікно, зокрема і в камері №24 ізольованого сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, де було виявлено вивішування засудженими своїх особистих речей для просушування Однак, перешкод для здійснення нагляду за їх поведінкою через оглядове вікно не було.
Натомість, дистанційний відеомоніторинг по відеокамерам спостереження в житлових приміщеннях на секторі довічного позбавлення волі здійснюється безпосередньо співробітниками відділу оперативного чергування, відеомоніторингу, збору та узагальнення оперативної інформації Управління з питань забезпечення режиму Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Внаслідок чого, було виявлено порушення з боку засуджених, а саме завішування спальних місць одягом та затуляння сторонніми предметами, чим заважають проводити відеомоніторинг за їх поведінкою.
В ході проведеної службової перевірки встановлено, що засуджений ОСОБА_1 , який утримується в камері №24 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, вивішував свої особисті речі для просушування, чим завішував спальні місця, що заважало проводити відеомоніторинг за поведінкою засуджених камери №24 Своїми діями порушив пункт 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
В ході бесіди виховного характеру свою вину засуджений ОСОБА_1 не визнав, письмове пояснення не надав, про що було складено акт.
Причиною даного правопорушення є особиста недисциплінованість засудженого ОСОБА_1 , небажання виконувати законні вимоги представників адміністрації, а також небажання ним виконувати обов'язки, покладені на нього кримінально-виконавчим законодавством України.
У відповідності до ч. 4 ст. 135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
28.02.2025 позивач був повідомлений про місце та час засідання дисциплінарної комісії, яка призначена на 15 год 00 хв. 06.03.2025, та надано можливість звернення за отриманням правничої допомоги до суб'єктів надання такої допомоги, зокрема надано бланк звернення до Північного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги, також надана можливість повідомити своїх близьких та рідних, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_1 від 28.02.2025.
Згідно ч. 15 ст. 134 КВК України при накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту накладення стягнення, забезпечує засудженому можливість у встановленому порядку в обраний ним спосіб повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Суд звертає увагу, що позивач правом на правову допомогу не скористався. Заява про перенесення засідання дисциплінарної комісії з метою залучення адвоката від засудженого ОСОБА_1 на адресу адміністрації не надходила. Представниками установи, не порушуючи вимоги чинного законодавства, було вжито всіх вичерпних заходів з метою реалізації права засудженого на правовий захист.
Відповідно до ч. 5 ст 135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
На підставі положень та норм кримінально-виконавчого законодавства та враховуючи те, що в межах своєї компетенції представниками установи було вжито всіх вичерпних заходів з метою реалізації права засудженого на юридичний захист, а саме була надана можливість для звернення по залученню власного адвоката для засудженого ОСОБА_1 , про що свідчить зазначена вище розписка засудженого від 28.02.2025.
Відповідно до ч.1 ст.134 КВК України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.
06.03.2025 на засіданні дисциплінарної комісії державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (протокол №18 від 06.03 2025) начальник сектора - начальник відділення соціально-психологічної служби сектора для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі в присутності засудженого доповів інформацію, в якій зазначив суть дисциплінарного проступку причини, обставини і мотиви вчинення даного порушення, ставлення засудженого ОСОБА_1 до вчиненого проступку. Також, на засіданні дисциплінарної комісії було заслухано пояснення даного засудженого.
Заслухавши думку всіх присутніх осіб, дисциплінарна комісія установи прийняла рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 за правопорушення, вчинене в період з 15.02.2025 по 16.02.2025, а саме порушення пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (завішування свого спального місця), у вигляді «попередження про притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі повторного правопорушення» - одноголосно.
Згідно рішення дисциплінарної комісії державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (постанова про накладення дисциплінарного стягнення від 06.03.2025), засудженому ОСОБА_1 оголошено «попередження про притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі повторного правопорушенням.
Суд зазначає, що враховуючи викладене, дисциплінарне стягнення на засудженого ОСОБА_1 накладене відповідно до вимог чинного законодавства та при цьому, персоналом установи доведено наявність у діях даного засудженого усіх ознак дисциплінарного проступку.
Окрім іншого, не відповідає дійсності твердження позивача щодо термінів накладення дисциплінарного стягнення Згідно наказу Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №365/5 «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України», а саме ч. 1 розділу V даного Порядку службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.
В даному випадку, було призначено проведення службового розслідування (наказ №ІІ9/ОД від 24.02 2025), за результатами якого виявлено порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, а також вказано провести перевірку по виявлених фактах щодо порушення засудженими пункту 4 розділу 11 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Висновок за службовим розслідуванням складено 25.02.2025, тому, термінів проведення службового розслідування та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності порушено не було.
Суд зазначає, що Порядок та умови відбування засудженим ОСОБА_1 кримінального покарання у вигляді довічного позбавлення волі в державній установі «Замкова виправна колонія (№58)» відповідають вимогам чинного законодавства.
Жодних протиправних дій по відношенню до засудженого ОСОБА_1 в державній установі «Замкова виправна колонія (№58)» допущено не було.
З огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова від 06 березня 2025 року про накладення дисциплінарного стягнення рішенням дисциплінарної комісії (протокол № 15 від 06.03.2025) державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності винесена правомірно, та при цьому позивач не надав доказів протилежного.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.