Справа № 560/6828/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач є засудженим та відбуває покарання в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".
Позивач, вважаючи, що під час проведення 27.03.2025 близько 08:00 год. працівниками Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" обшуку з порушенням норм законодавства, пошкоджено його особисте майно та завдано йому моральну шкоду, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 3 Кримінально - виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КВК України, засуджені зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до ч. 1 ст. 102 КВК України, це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Відповідно до абзаців 1, 3 ч. 3 ст. 107 КВК України, засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Дані обов'язки засуджених також передбачені абзацами 2, 5 п. 3 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5) (далі Правила).
Відповідно до ч. 5 ст. 102 КВК України, засуджені, їхні речі і одяг, а також приміщення та територія колоній підлягають обшуку і огляду. Особистий обшук проводиться особами однієї статі із засудженими. Порядок проведення обшуків і оглядів визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини 1 розділу XXIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань з метою виявлення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, не передбачених переліком, а також грошей, цінних паперів і речей, предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, приготувань до втечі з-під варти, розшуку засуджених, які переховуються, тощо проводяться обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та прилеглій території, а також контрагентських об'єктах, їхніх речей і одягу, транспортних засобів, приміщень, територій житлових та виробничих зон.
Для проведення обшуку засуджені виводяться з жилого приміщення (камери), побутового або іншого приміщення у заздалегідь визначені персоналом установи виконання покарань місця.
Під час проведення обшуку та огляду жилого приміщення (камери), особистих речей та предметів засуджених зобов'язані бути присутніми начальник відділення або особа, яка виконує його обов'язки, старший днювальний гуртожитку, черговий по камері згідно з графіком чергування; побутового або іншого приміщення - особа з числа персоналу установи виконання покарань, відповідальна за приміщення; представник засуджених, які працюють або проживають у цьому приміщенні.
Особи, які проводять обшуки та огляди, зобов'язані бути пильними, вимогливими та дотримуватись заходів безпеки
З матеріалів справи встановлено, що згідно окремого доручення начальника установи №1/ОД-25 від 26 березня 2025 року «Про проведення загального обшуку із залученням групи швидкого реагування державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» з метою виявлення підкопів, інших приготувань для скоєння втечі, наявності заборонених предметів 27 березня 2025 року в період з 08.00 год. до 09.00 год. посадовими особами відповідача проведено загальний обшук, зокрема і камери №36 ізольованого сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, де відбуває міру покарання засуджений ОСОБА_1 .
Перед проведенням загального обшуку даної камери, старшим інспектором відділу нагляду та безпеки ОСОБА_2 , який здійснював спостереження за камерою через відео нагляд, виявлено певну поведінку засудженого, який взяв буханку хліба та пішов з нею в «не в зону дії камери» та через деякий час поставив її на поличку.
Апелянт зазначає, що інспектор Андрій Камінський не помивши рук, узяв хліб позивача та хліб його співкамерника й почав оглядати його ліхтариком, ламати. Попри неодноразові зауваження позивача щодо неприпустимості такої поведінки, хліб після контакту з його немитими руками інспектором ОСОБА_2 був вилучений і не був повернутий. У результаті позивач залишився без хліба до наступного ранку, що є порушенням елементарних побутових прав.
Із письмових пояснень старшого інспектора відділу нагляду та безпеки ОСОБА_3 та роздатчика їжі засудженого ОСОБА_4 , які надані 13.06.2025, судом встановлено, що під час загального обшуку, старший інспектор відділу нагляду та безпеки ОСОБА_2 взяв буханку хліба до рук та розломив на декілька частин. Після того, як заборонених предметів не було виявлено, дану пошкоджену буханку хліба було замінено на іншу. Після запропонування заміни пошкодженого хліба, засуджені камери №36 принципово відмовилися його отримати.
Позивачем на спростування зазначеного жодних належних доказів не надано.
Внаслідок чого суд не бере до уваги твердження апелянта про те, що пошкоджений хліб був вилучений та не повернутий.
Також, позивачем не надано жодного належного доказу того, що під час обшуку працівниками адміністрації не допускалося безпідставне пошкодження білизни, одягу, майна, інвентарю та інших предметів, а також псування продуктів харчування засуджених.
Посилання апелянта на те, що під час проведення обшуку посадовими особами не застосовувалися одноразові рукавички, суд оцінює як необґрунтоване, оскільки кримінально-виконавче законодавство не містить вимоги щодо обов'язкового використання таких засобів під час обшуку приміщень (камер).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обшук, проведений у державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», відповідає вимогам чинного кримінально-виконавчого законодавства та здійснений без порушення прав засуджених, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Окрім того, безпідставним є посилання апелянта на статтю 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, оскільки вона стосується права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, а не порядку проведення обшуку.
Даючи оцінку доводам апелянта в частині зобов'язання відповідача у майбутньому проводити обшуки відповідно до ПВР УВП з дотриманням прав засуджених, то суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення, як таких, що звернені на майбутнє. При цьому, в порядку адміністративного судочинства належать захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє.
Оскільки в межах досліджуваних правовідносин судом не встановлено протиправних дій відповідача відносно позивача, а позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від позовних вимог про визнання протиправними дій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.