Справа № 560/5191/25
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Ухвалою від 09.04.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 14.11.2024 по 28.02.2025 із розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі кожного із них у таких діях та заходах та зобов'язання військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 14.11.2024 по 28.02.2025 із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі кожного з них у таких діях та заходах, із урахуванням раніше вже проведених виплат за цей період.
Також цією ухвалою суд витребував у військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 документи, які слугували підставою для відмови у погодженні рапорту командира відділення радіотехнічної боротьби військової частини НОМЕР_2 від 11.03.202 5№1799.
На виконання ухвали відповідачі вказані документи суду не надали.
Ухвалою від 17.09.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд повторно витребував у військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 документи, які слугували підставою для відмови у погодженні рапорту командира відділення радіотехнічної боротьби військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2025 №1799, витяги із журналів бойових дій щодо позивача стосовно участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в спірний період, інформацію стосовно розміру нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, за оскаржуваний період, та якою саме військовою частиною.
Зазначену ухвалу суду відповідачі отримали 19.09.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа. Проте, станом на 07.11.2025 відповідачі вимоги ухвали не виконали та витребувані документи не надали.
Ухвалою від 07.11.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд повторно витребував у військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_2 документи, які слугували підставою для відмови у погодженні рапорту командира відділення радіотехнічної боротьби військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2025 №1799, витяги із журналів бойових дій щодо позивача стосовно участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в спірний період, інформацію стосовно розміру нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, за оскаржуваний період.
На виконання ухвали суду від 07.11.2025 представник військової частини НОМЕР_1 повідомив, що підставою для відмови у погодженні рапорту командира відділення радіотехнічної боротьби військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2025 №1799 слугував лист роз'яснення військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 №1469/1269 щодо підстав отримання додаткової винагороди, передбаченої абзацом другим пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, який наданий на рапорт від 19.02.2025 №1469/728 начальника штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 , про нарахування та виплат командиру військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди за січень 2025 року в розмірі 100 000,00 гривень - пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань. Зазначив, що витребувані судом витяги із журналів бойових дій щодо позивача стосовно участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в спірний період не можуть бути надані оскільки інформація, яка міститься у журналі бойових дій віднесена до інформації з обмеженим доступом (таємно).
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2025 застосовано до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини 1 статті 145 та частини 1 статті 149 КАС України.
Стягнуто в дохід Державного бюджету України з ОСОБА_2 (місто Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,88015) штраф у сумі 908,40 грн на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що витребувані документи військова частина НОМЕР_1 не надала, чим вчинила дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зловживаючи своїми процесуальними правами та затягує розгляд справи своєю бездіяльністю, яка виражається в не наданні у встановлені процесуальні строки доказів по справі, які необхідні для вирішення справи по суті та прийняття законного та обґрунтованого рішення.
ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що вимоги суду військовою частиною НОМЕР_3 виконані. Представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року в заяві від 12.11.2025 повідомив суд про підстави для відмови у погодженні рапорту командира відділення радіотехнічної боротьби військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2025 №1799, пославшись на лист роз'яснення військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 №1469/1269 щодо підстав отримання додаткової винагороди, передбаченої абзацом другим пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, який було надано на рапорт від 19.02.2025 №1469/728 начальника штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 , про нарахування та виплат командиру військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди за січень 2025 року в розмірі 100 000,00 гривень - пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань. Вказані документи додані до заяви. Інші документи, які слугували підставою для відмови у погодженні рапорту командира відділення радіотехнічної боротьби військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2025 №1799 у відповідача відсутні. Також суду повідомлено про поважні причини неможливості надання витребуваних судом витягів із журналів бойових дій щодо позивача стосовно участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в спірний період, оскільки інформація, яка міститься у журналі бойових дій віднесена до інформації з обмеженим доступом (таємно).
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено про безпідставність притягнення до відповідальності саме командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Частинами шостою та сьомою статті 80 КАС України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до частини восьмої статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Статтею 144 КАС України встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною першою статті 145 КАС України заходами процесуального примусу є:
1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Частиною першою статті 149 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 145 КАС України).
Отже,заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Перелік зазначених заходів визначено у статті 145 КАС України, відповідно до якої заходом процесуального примусу є, зокрема, штраф.
З аналізу положень частини восьмої статті 80, у взаємозв'язку з частиною першою статті 149 КАС України, випливає, що штраф як захід процесуального примусу застосовується, у тому числі, у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання суб'єктом владних повноважень таких доказів без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду першої інстанції від 09.04.2025, 17.09.2025 та 07.11.2025 у відповідачів витребувано конкретні документи, необхідні для повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема документи, які слугували підставою для відмови у погодженні рапорту, витяги із журналів бойових дій щодо позивача, а також інформацію про нарахування та виплату грошового забезпечення і додаткової винагороди за спірний період.
Незважаючи на отримання відповідних ухвал, відповідач у встановлені строки витребувані докази суду не надав у повному обсязі.
Апеляційний суд звертає увагу, що подане представником військової частини повідомлення про підстави відмови у погодженні рапорту та посилання на лист-роз'яснення не може вважатися належним виконанням вимог ухвали суду, оскільки: судом витребовувалися не лише пояснення, а саме документи, які стали підставою для прийняття відповідного рішення; витяги із журналів бойових дій та інші документи, що підтверджують або спростовують участь позивача у відповідних заходах, суду не надані; інформація про розмір нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за оскаржуваний період також у повному обсязі відсутня.
Посилання апелянта на неможливість надання витягів із журналів бойових дій у зв'язку з віднесенням відповідної інформації до такої, що має обмежений доступ, саме по собі не свідчить про належне виконання вимог суду. Відповідач не надав доказів вжиття заходів для подання таких документів у встановленому законом порядку (у тому числі з дотриманням вимог щодо роботи з інформацією з обмеженим доступом) або альтернативних доказів, які б підтверджували відповідні обставини.
При цьому обов'язок повідомити суд про неможливість подання доказів із належним обґрунтуванням та підтвердженням причин покладається саме на особу, у якої такі докази знаходяться. Саме формальне повідомлення без вчинення дій, спрямованих на виконання ухвали суду, не може розцінюватися як належне виконання процесуального обов'язку.
Крім того, апеляційний суд враховує, що витребування доказів здійснювалося судом неодноразово, однак відповідач систематично не забезпечив виконання відповідних ухвал, чим створив перешкоди для своєчасного та ефективного розгляду справи.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях відповідача ознак невиконання процесуальних обов'язків та допущення бездіяльності, що перешкоджає здійсненню судочинства, що відповідно до положень статей 80, 145, 149 КАС України є підставою для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги суду виконані, спростовуються матеріалами справи та не підтверджені належними доказами.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції витребовував відповідні документи саме у відповідача - військової частини НОМЕР_1 як суб'єкта владних повноважень та учасника справи, на якого покладено процесуальний обов'язок щодо подання доказів.
Відповідно, обов'язок виконати ухвали суду про витребування доказів покладається на юридичну особу - військову частину як орган, що володіє запитуваною інформацією та документами, а не на її керівника як фізичну особу.
Командир військової частини діє від імені відповідного органу та забезпечує організацію його діяльності, однак не є самостійним учасником справи у цих правовідносинах.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про необхідність застосування заходу процесуального примусу загалом є обґрунтованим з огляду на невиконання вимог ухвал суду щодо подання витребуваних доказів.
Водночас суд першої інстанції помилково визначив суб'єкта відповідальності, поклавши штраф на командира військової частини, тоді як такий захід підлягав застосуванню саме до відповідача як суб'єкта владних повноважень і належного розпорядника відповідних документів.
Системний аналіз положень статті 149 КАС України свідчить про те, що законодавець, вживаючи формулювання "з відповідної особи", має на увазі саме учасника справи, на якого покладено відповідний процесуальний обов'язок.
Адже конструкція частин першої та другої статті 149 КАС України пов'язує застосування штрафу з невиконанням процесуальних обов'язків, зловживанням процесуальними правами або неподанням витребуваних доказів певною особою. Тобто йдеться про учасника справи, на якого безпосередньо покладено обов'язок вчинити певні дії.
Частина третя цієї статті встановлює спеціальне правило щодо можливості стягнення штрафу з представника учасника справи. Однак така можливість прямо пов'язується з невиконанням процесуальних обов'язків саме представником та потребує врахування конкретних обставин справи. Таким чином, застосування штрафу до представника не є загальним правилом, а становить виняток, який підлягає окремому обґрунтуванню.
У цій справі процесуальні обов'язки щодо подання витребуваних доказів були покладені судом саме на військову частину НОМЕР_1 як відповідача та суб'єкта владних повноважень. Командир військової частини не визначався судом як самостійний учасник справи, а також не був залучений у процесі як її представник у розумінні процесуального закону. Більше того, повідомлення про неможливість виконання ухвали суду подавалося від імені військової частини її представником - помічником командира бригади з правової роботи - начальником юридичної служби, а не командиром як фізичною особою.
Отже, за відсутності встановлених судом обставин, які б свідчили про особисте невиконання процесуальних обов'язків саме представником та про наявність підстав для застосування частини третьої статті 149 КАС України, покладення штрафу на командира військової частини є безпідставним.
Крім того, у разі застосування штрафу не до учасника справи, а до його представника, суд мав би навести мотиви такого рішення із зазначенням конкретних обставин, які зумовлюють персональну відповідальність представника. Оскаржувана ухвала таких мотивів не містить.
За наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що оскаржувана ухвала підлягає зміні в частині визначення суб'єкта відповідальності - шляхом покладення штрафу не на командира, а на військову частину НОМЕР_1 як відповідача у справі, який не виконав вимоги ухвали суду щодо подання витребуваних доказів.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення в частині визначення суб'єкта, на якого накладено штраф, поклавши його не на командира військової частини, а на військову частину як відповідача у справі.
З огляду на те, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та з метою запобігти виникненню будь-яких непорозумінь при її виконанні, колегія суддів вважає за доцільне викласти резолютивну частину ухвали в новій редакції.
З цих підстав суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольняє частково.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року змінити.
Викласти резолютивну частину ухвали в наступній редакції:
«Застосувати до Військової частини НОМЕР_1 захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини 1 статті 149 КАС України.
Стягнути в дохід Державного бюджету України з Військової частини НОМЕР_1 штраф в розмірі 908,40 грн на рахунок Державної судової адміністрації України.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.
Відповідно до вимог частини 5 статті 149 КАС України:
Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржником - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання."
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.