Справа № 600/365/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління пенсійного фонду в Чернівецькій області, які оформлені, відповідно, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 15.11.2024 за №43006/03-16 та листами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 22.11.2024 за №2400-1706-8/47496 і від 17.12.2024 за №5246-5088-26/8-2400/24 щодо відмови ОСОБА_1 в переході на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII та зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII з 06.11.2024 (з часу звернення з заявою про призначення такої пенсії).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі протиправно відмовили позивачу у призначенні пенсії (переведенні на пенсію) за віком як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII. При цьому, позивач наголошував, що станом на 01.05.2016 він перебував на посаді державного службовця, а відтак за ним зберігається право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" при наявності достатнього страхового стажу.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 №43006/03-16, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у сумі 605,60 грн.
У задоволенні іншої частин позову відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є отримувачем пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу".
Згідно принципу екстериторіальності вказана заява позивача була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 15.11.2024 №43006/03-16 відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу", оскільки у позивача відсутній необхідний стаж, який дає право на пенсію державного службовця. При цьому, у рішенні зазначено, що стаж позивача, що дає право на призначення пенсії державного службовця, складає 7 років 7 місяців 13 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листами від 22.11.2024 №2400-1706-8/47496 та від 17.12.2024 №5246-5088/В-26/8-2400/24 інформувало позивача про прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 №43006/03-16.
Вважаючи свої права порушеними в частині відмови у його переведенні на пенсію державного службовця, позивач звернувся до суду з позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки станом на 01.05.2016 (на момент набрання чинності Законом №889-VIII) позивач працював на посаді державного службовця Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат, а його стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становив більше 10 років, позивач має безумовне право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірне рішення є правомірним, оскільки стаж позивача, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" складає 7 років 7 місяців 13 днів. Окрім того, вказує, що ст. 90 Закону №899 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що набув чинності 01.05.2016.
За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону №889-VIII державний службовець має право на відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.
Нормами ст. 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням".
Законом №889-VIII від 10.12.2015 передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій осіб відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим законом 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено умови пенсійного забезпечення державних службовців, починаючи з 01 травня 2016 р. затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок № 622).
Відповідно до п. 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону.
Нормами п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII зазначено, що Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 посади інших працівників центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, з 22.03.2005 по 23.05.2012 (7 років 2 місяці 1 день) позивач працював на різних посадах державної служби в Чернівецькій обласній державній адміністрації, що не заперечувалося пенсійним органом.
При цьому, факт віднесення зайнятих позивачем посад до посад державної служби підтверджується розпорядженнями Чернівецької обласної державної адміністрації про присвоєння позивачу відповідних рангів державного службовця, які містяться в матеріалах справи.
З 18.04.2013 - 31.10.2016 (3 роки 6 місяців 13 днів) позивач працював на посаді головного спеціаліста Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат, яка згідно положень розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 відносилась до посад державної служби.
З 01.11.2016 у зв'язку із введенням в дію Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII позивачу змінено статус та переведено на посаду провідного фахівця Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач займав посади державної служби в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (з 14.11.2017 - 05.03.2021) та у Регіональному відділенні Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях з 09.03.2021 - 30.11.2023.
Надаючи оцінку спірному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 за №43006/03-16 з огляду на відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, колегія суддів зазначає наступне.
01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
До досягнення віку, встановленого першим реченням ч. 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці, визначені цією статтею.
Таким чином, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 (зразкова справа № 822/524/18).
Крім того, згідно положень пунктів 1- 3 Порядку №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Як зазначалося вище, відповідно до абз.2 розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 посади інших працівників центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що з 22.03.2005 по 23.05.2012 (7 років 2 місяці 1 день) позивач працював на різних посадах державної служби в Чернівецькій обласній державній адміністрації, що не заперечувалося пенсійним органом.
З 18.04.2013 - 31.10.2016 (3 роки 6 місяців 13 днів) позивач працював на посаді головного спеціаліста Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 відносилась до посад державної служби.
Наведені обставини відповідачами не заперечувались.
Таким чином, оскільки станом на 01.05.2016 (на момент набрання чинності Законом №889-VIII) позивач працював на посаді державного службовця Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат, а його стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становив більше 10 років, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII та наявність підстав для зобов'язання перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Одночасно колегія суддів зазначає, що не переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, оскільки позивач рішення суду не оскаржував, а лише перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для врахування нових довідок під час переведення позивача на пенсію відповідно до норм Закону України «Про державну службу», колегія суддів зазначає, що предметом цього позову, а також апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції є виключно питання наявності у позивача права на переведення на пенсію за віком за зазначеним законом, з огляду на те, що територіальний орган Пенсійного фонду України такого права за позивачем не визнав.
Щодо аргументів відповідача, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, колегія суддів зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
При цьому зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції, не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.