Справа № 240/15065/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 лютого 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив:
- винести рішення про визнання протиправними дії державних службовців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- скасувати рішення повідомлення:
від 02.04.2024 №0087601-2410-0625 UA18040190000029215 на суму 6 477,25 грн;
від 02.04.2024 №0087598/2410-0625 НОМЕР_1 на суму 5 979,00 грн;
від 02.04.2024 №0087604/2410-0625 НОМЕР_1 на суму 5 563,73 грн;
- скасувати податкову вимогу №0007727-1302-0630 від 28.06.2024.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог в адміністративній справі №240/15065/24 в частині суми оскаржуваної податкової вимоги.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог відмовлено.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач має у власності 1/5 частину квартири, загальною площею 30,07 кв. м. (06,01 кв. м.), за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину приміщення магазину (пункт прийому склопосуду), загальною площею 199,3 кв. м (99,65 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Житомирської міської ради №293 від 23.07.2014 "Про обстеження технічного стану житлових будинків" визнано нежитлове приміщення загальною площею 199,3 кв.м. по проїзду Зручному, 2/15 таким, що відповідає санітарним, технічним вимогам та придатним для проживання і надати статус житлового.
Контролюючий орган з врахуванням ст.266 ПК України провів нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийняв податкові повідомлення - рішення за податковий (звітний) період (2022), а саме:
- №0634460-2410-0625-UА18040190000029215 від 29.12.2023 на суму 1399,51 грн за частину приміщення магазину (пункт прийому склопосуду), загальною площею 199,3 кв.м (99,65 кв. м.), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- №0634461-2410-0625-UА18040190000029215 від 29.12.2023 на суму 84,38 грн за 1/5 частину квартири, загальною площею 30,07 кв. м. (06,01 кв. м.), за адресою: АДРЕСА_1 .
Як стверджують сторони у справі позивач неодноразово звертався до ГУ ДПС із скаргами на отримані податкові повідомлення-рішення, в тому числі, як свідчать матеріали справи подав заяву 17.03.2024 (вх. №12462/6 від 20.03.2024) в якій повідомив, що не погоджується із розміром визначеного податку, оскільки мінімальний розмір заробітної плати, який враховано контролюючим органом при визначенні суми податкового зобов'язання значно є вищим за розмір мінімальної пенсії. Просив переглянути прийняті податкові повідомлення-рішення.
Під час розгляду скарги позивача від 17.03.2024 встановлено розбіжність між даними контролюючого органу та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (неправильне визначення приналежності приміщення до об'єкту житлової площі), а тому податкові повідомлення-рішення датовані 29.12.2023 скасовані (відкликані).
З урахуванням вимог пп.266.4.1 п.266.4, пп.266.7.1, пп.266.7.3, п.266.7 ст.266 ПК України проведено перерахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний 2022 рік та винесені нові податкові повідомлення-рішення: за об'єкт нерухомого майна №0087601-2410-0625-UА18040190000029215 від 02.04.2024 на суму 6477,25 грн, та за звітний 2023 рік №0087604-2410-0625-UА18040190000029215 на суму 5563,79 грн. Крім того, контролюючим органом встановлено, що платнику не було здійснено нарахування за звітний період 2021 рік, з врахуванням п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, у зв'язку із чим сформовано податкове повідомлення-рішення №0087598-2410-0625-UА18040190000029215 від 02.04.2024 на суму 5979,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті за об'єкт - 1/2 приміщення магазину (пункт прийому склопосуду) загальною площею 199,3 кв.м (99,65 кв.м), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, як пояснила у додаткових поясненнях представник відповідача, позивач подав заяви вх.№20481/6 від 08.05.2024 та №1130/6 від 14.05.2024 про зміну статусу будівлі за адресою: АДРЕСА_2 з нежитлової на житлову, посилаючись на рішення Житомирської міської ради. Втім, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на момент розгляду поданих заяв зміни щодо статусу нерухомого майна (з нежитлової на житлову) не проведено.
15.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України (далі - ДПС) із скаргою на дії посадових осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зауважив, що звернувся до ГУ ДПС 04.05.2024 із скаргою, однак станом на 15.06.2024 відповіді на таку не отримав. Вважає, що посадовими особами ГУ ДПС порушено вимоги ст.266 ПК України, тобто не надіслано податкові повідомлення-рішення у встановлений строк, а тому він звільняється від сплати такого податку.
У відповідь на скаргу від 15.06.2024 листом №4080/Б/99-00-24-02-03-09 від 12.07.2024 ДПС повідомила позивача про скасування податкових повідомлень-рішень датованих 29.12.2023 з підстав встановлених розбіжностей між даними контролюючого органу та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, повідомлено про формування податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 02.04.2024 за звітні 2021-2023 роки.
У зв'язку із несплатою грошового зобов'язання у розмірі 18 020,04 грн, ГУ ДПС сформована податкова вимога №0007727-1302-0630 від 28.06.2024.
Позивач не погоджуючись із отриманою податковою вимогою звернувся до ГУ ДПС із скаргою від 06.08.2024, у відповідь на яку листом №19511/6/06-30-13-02 від 23.08.2024 йому повідомлено про її формування у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання у розмірі 18 020,04 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 02.04.2024 сформовані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні 2021-2023 роки за об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , а податкову вимогу з підстав несплати у добровільному порядку податкової заборгованості.
Не погодившись з такими рішенням позивач оскаржив їх до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даних спірних правовідносинах відповідачем доведено правомірність нарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2021-2023 роки.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Положеннями ст. 265 ПК України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України врегулюванні питання податку на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки.
Відповідно до п. п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. п.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. п.266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Відповідно до п. п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Проте, відповідно до ст. 45.1 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до ст. 63.5 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 70.1 ПК України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Відповідно до ст. 70.2 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Згідно п.п.266.7.1. ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС у власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти нерухомості:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,07м2 (1/5 частина в праві власності);
- приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 199,3м2 (1/2 частина в праві власності).
На виконання підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу Головним управлінням ДПС у Житомирській області були сформовані та надіслані податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний 2022 рік від 29.12.2023 № 0634460- 2410-0625-UA18040190000029215 на суму 1399,51 грн. та № 0634461-2410- 0625-UA8040190000029215 на суму 84,38 гривень.
Відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов'язання та надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення за податкові (звітні) періоди 2021 та 2022 роки у строк до 31 грудня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, на підставі підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Кодексу податкові повідомлення-рішення від 29.12.2023 №0634460-2410-0625- UA18040190000029215 на суму 1399,51 грн. та №0634461-2410-0625- UA18040190000029215 на суму 84,38 грн ГУ ДПС у Житомирській області були скасовані (відкликані).
Відтак, з урахуванням вимог пп.266.4.1 п.266.4, пп.266.7.1, пп.266.7.3, п.266.7 ст.266
Кодексу було проведено перерахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від
земельної ділянки за звітний 2022 рік та винесено нове податкове повідомлення рішення за об'єкт нерухомого майна №0087601-2410-0625-UA18040190000029215 від 02.04.2024 на суму 6477,25 грн, та сформовано податкове повідомлення рішення за звітний 2023 рік №0087604-2410-0625-UA18040190000029215 від 02.04.2024 на суму 5563,79 грн. (1/2приміщення магазину (пункт прийому склопосуду), загальною площею 199,3 кв.м (99,65 кв.м), за адресою: АДРЕСА_2 ).
Водночас, було встановлено, що платнику не було здійснено нарахування за звітний 2021 рік, з врахуванням п.266.10.3 п.266.10 ст.266 Кодексу сформовано податкове повідомлення-рішення за 2021 рік №0087598-2410-0625-UA18040190000029215 від 02.04.2024 на суму 5979,0 грн. (1/2 приміщення магазину (пункт прийому склопосуду), площею 199,3 кв.м (99,65 кв.м), за адресою АДРЕСА_2 ).
Податкові повідомлення-рішення були направлені за місцем податкової адреси платника та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримані платником 14.04.2024 року.
Згодом, платником було подано ще дві заяви (вх. ГУ ДПС №20481/6 від 08.05.2024 та вх. ГУ ДПС №1130/6 від 14.05.2024) про зміну статусу будівлі за адресою м. Житомир, проїзд; Зручний, буд.2/15 з нежитлової на житлову відповідно до копії витягу з рішенню Виконавчого комітету Житомирської міської ради.
Обчислення податку контролюючим органом відбувається на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, проте до заяви (вх.. ГУ ДПС №1130/6 від 14.05.2024) платником не надано оригіналів чи копій документи підтверджуючих право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 як житлового.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, на момент надання неодноразових відповідей на заяви (скарги, звернення) платника змін щодо статусу нерухомого майна (з нежитлового на житлове) за адресою АДРЕСА_2 в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно не проведено, отже підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.
Як стверджує апелянт, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога складені неуповноваженими посадовими особами контролюючого органу, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів із такими доводами позивача не погоджується та вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з п.20.4 ст.20 ПК України керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам апарату такого органу, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, законодавством про державну службу та іншими законами.
Перелік делегованих повноважень визначається положенням про центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, та положеннями про територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Керівники територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначаються на посади та звільняються з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відповідно до законодавства про державну службу без погодження з головами місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до п.п.2.2.14.5, 2.2.14.6 положення про Житомирський відділ податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Житомирській області функцією основними завданнями відділу є забезпечення контролю за своєчасністю подання податкової звітності, нарахування та сплати податків, зборів, платежів, в тому числі нарахування сум податку на майно з фізичних осіб (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю) та проведення звірки даних за письмовою заявою платника податку на майно з фізичних осіб (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю).
Згідно з наказом "Про делегування повноважень" №111 від 22.03.2023 ОСОБА_9 - заступника начальника Житомирського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС уповноважено правом підпису для виконання певних функцій, передбачених ПК України. У тому числі, Світлані Блохіній надано право на винесення податкових повідомлень-рішень про визначення штрафів (фінансових) санкцій за результатами камеральних перевірок, передбачених: п.54.3 ст.54 ПК України "Визначення сум податкових та грошових зобов'язань", ст.124 ПК України "Порушення правил сплати (перерахування) грошових зобов'язань " та п.266.7 ст.266 ПК України "Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки".
Як встановлено судом першої інстанції, повноваження Труніна Ярослав Миколайовича - начальника Житомирського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС підтверджуються наказом №88 від 21.02.2023 "Про делегування повноважень". На підставі такого наказу, ОСОБА_2 уповноважено правом підпису для виконання певних функцій, передбачених ПК України, законодавством питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством з інших питань, зокрема на право прийняття податкових повідомлень-рішень: п.54.3 ст.54 ПК України "Визначення сум податкових та грошових зобов'язань", ст.124 ПК України "Порушення правил сплати (перерахування) грошових зобов'язань " та п.266.7 ст.266 ПК України "Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки".
Згідно з наказом "Про делегування повноважень" №403 від 01.09.2022 уповноважено правом підпису для виконання певних функцій, передбачених ПК України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладені на контролюючі органи посадових осіб ГУ ДПС, в тому числі на Хітрича Ігоря - начальника відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС. Зокрема Ігоря Хітрича уповноважено на право підписання податкових вимог (п.59.1 ст.59 ПК України), повідомлень про проведення перевірки стану збереження майна платників податків, яке перебуває у податковій заставі (п.91.3 ст.91 ПК України, наказ Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №584 "Про затвердження Порядку проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за №858/30726), довідок про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (п.п.191.1.3 п.191.1 ст.191 ПК України, наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2018 №733 "Про затвердження Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.09.2018 за №1102/32554.
Отже твердження позивача на те, що податкові повідомлення-рішення від 02.04.2024 №0087601-2410-0625 UA18040190000029215 на суму 6 477,25 грн, від 02.04.2024 №0087598/2410-0625UA18040190000029215 на суму 5 979,00 грн та від 02.04.2024 №0087604/2410-0625UA18040190000029215 на суму 5 563,73 грн та податкова вимога прийняті та підписані, неуповноваженими особами, не знайшли свого підтвердження, так як повноваження Світлани Блохіної на прийняття податкових повідомлень-рішень та ОСОБА_10 на складення податкової вимоги визначенні вищевказаними документами.
Крім того, суд не погоджується із доводами позивача про те, що його скаргу, яка адресована ДПС розглянула неуповноважена особа - Світлана Блохіна, оскільки розгляд поданої скарги здійснено в.о. заступника голови ДПС Євгенієм Сокуром, за результатами розгляду якої надана позивачу відповідь за його підписом, яка викладена у листі №4080/Б/99-00-24-02-03-09 від 12.07.2024, що міститься в матеріалах справи.
Щодо порушення строку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення за звітний період 2021-2022 складені 02.04.2024, а отже є такими, що складені та направлені в порушення норм п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України.
У той час, 07.12.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VІІІ (далі - Закон №2245-VІІІ), яким п. 266.10 ст. 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту:
"пп.266.10.2 - у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання;
пп. 266.10.3. - податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу".
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що Законом №2245-VІІІ дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України.
Отже визначений у п.п. 266.7.2 ст. 266 ПК України строк до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), не може бути кваліфікований у якості присікального, а тому складання та направлення контролюючим органом платнику податків фізичній особі податкового повідомлення рішення про самостійне визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), але у межах строку згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України (1095 днів) не звільняє особу від виконання податкового обов'язку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі №160/13606/20.
У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, фізичні особи звільняються лише від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, тобто сплати фінансових санкцій, натомість такі до позивача застосовані не були.
Тобто підстав для висновку про невідповідність закону оскаржених податкових повідомлень-рішення по податкової вимоги за критерієм повноважень підписанта на видання правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень та дотримання строку складення таких відсутні, а тому дійшов висновку, що оскаржуване рішення є правомірним.
Крім того, слід відмітити, що позивач під час розгляду даної справи сплатив суму податкового зобов'язання у розмірі 5 563,79 грн нараховану за звітний період 2023 рік, погодившись із її нарахуванням. Разом з тим, як звернула увагу суду представник відповідача у додаткових поясненнях, що оскаржувану податкову вимогу відкликано 07.10.2024 та рішення про опис майна у податкову заставу втратило чинність.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, у даних спірних правовідносинах відповідачем доведено правомірність нарахування податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2021-2023 роки.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність та відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.
Доводи апелянта про неповідомлення позивача про дату першого судового засідання, колегія суддів відхиляє, оскільки провадження у справі №240/15065/24 було відкрито та здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику учасників справи, що прямо передбачено ухвалою суду від 04.09.2024.
Відповідно до положень статей 12, 257, 262 КАС України, у разі розгляду справи в порядку письмового провадження судові засідання не проводяться, а отже обов'язок повідомляти учасників справи про дату та час судового засідання відсутній.
Таким чином, доводи апелянта про неповідомлення його про дату першого судового засідання є безпідставними, оскільки такого судового засідання у справі не призначалося.
Що стосується посилань апелянта на порушення судом першої інстанції вимог статті 47 КАС України у зв'язку з розглядом заяв про збільшення позовних вимог, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції неодноразово надавав оцінку відповідним заявам позивача, про що свідчать ухвали суду від 24.10.2024 та 08.11.2024, якими у задоволенні заяв про збільшення позовних вимог було відмовлено.
При цьому відмови у прийнятті заяв про збільшення позовних вимог були зумовлені невідповідністю таких заяв вимогам процесуального закону, а не обмеженням доступу позивача до правосуддя чи позбавленням його процесуальних прав. Позивач був належним чином обізнаний про перебіг розгляду справи, реалізовував свої процесуальні права шляхом подання численних заяв та клопотань, які судом першої інстанції розглядалися та вирішувалися у встановленому законом порядку.
Таким чином, твердження апелянта про порушення його процесуальних прав не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм КАС України, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.