Справа № 718/3277/25
Головуючий у 1-й інстанції: Скорейко В.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
01.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з описаним вище адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 02.12.2025 поновлено строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, визначеними статтею 269-271 КАС України, з урахуванням положень статті 286 КАС України в судовому засіданні з викликом сторін.
Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію справи про адміністративне правопорушення за постановою № 2465 від 14.04.2025 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15.12.2025 позовну заяву залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувану постанову позивач отримав 20.11.2025 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №78689003.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст.311 КАС України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність визнання поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, яка вказана в ухвалі Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.12.2025 - те, що позивач про існування спірної постанови дізнався лише 20.11.2025, оскільки ОСОБА_1 завчасно був повідомлений про дату час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що підтверджується записом в протоколі про адміністративне правопорушення, підтвердженим його власним підписом та отриманням ним другого примірника протоколу. Ухвалення оскаржуваної постанови № 2465 не 04.04.2025 - як зазначено в протоколі, а 14.04.2025 не виправдовує тривалої пасивності позивача щодо його справи і не спростовує його обізнаності про місце та орієнтовний час розгляду справи. Окрім того, з оскаржуваної постанови встановлено, що 14.04.2025 ОСОБА_1 брав участі у розгляді його справи за протоколом № 3/230 від 27.03.2025.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Положеннями ст. 286 КАС України врегульовано особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно частини другої ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у справі №240/12017/19.
Крім того, у цій постанові Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 року (справа № 290/606/23) звернув у вагу на те, що під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, підлягає з'ясуванню дата отримання цієї постанови.
Такий правовий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 31.01.2020 в справі №755/7433/19, від 25.02.2021 у справі №953/2781/20.
Апелянт у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувану постанову позивач отримав 20.11.2025 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №78689003.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач оскаржувану постанову фактично отримував раніше зазначеної ним дати 20.11.2025.
В матеріалах справи міститься оскаржувана постанова, в графі про отримання копії такої відсутній будь-яка інформація, а саме: отримано під підпис особою що притягується чи надіслано засобами поштового зв'язку із зазначенням дати одержання такої, що на переконання суду апеляційної інстанції як не підтверджує, так і не спростовує належне надіслання такої позивачу, а відповідно і нівелює висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду щодо оскарження спірної постанови.
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 завчасно був повідомлений про дату час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що підтверджується записом в протоколі про адміністративне правопорушення, підтвердженим його власним підписом та отриманням ним другого примірника протоколу. Ухвалення оскаржуваної постанови № 2465 не 04.04.2025 - як зазначено в протоколі, а 14.04.2025 не виправдовує тривалої пасивності позивача щодо його справи і не спростовує його обізнаності про місце та орієнтовний час розгляду справи. Окрім того, з оскаржуваної постанови встановлено, що 14.04.2025 ОСОБА_1 брав участі у розгляді його справи за протоколом № 3/230 від 27.03.2025.
Колегія суддів із таким висновком не погоджується, оскільки із матеріалів справи встановлено, що дата розгляду справи, зазначена у протоколі - 04.04.2025, тоді як оскаржувана постанова № 2465 прийнята відповідачем 14.04.2025. Така розбіжність у датах свідчить про те, що позивач не мав фактичної можливості своєчасно ознайомитися з постановою та належним чином скористатися своїм правом на звернення до суду у встановлений строк.
Колегія суддів також зазначає, що участь ОСОБА_1 у розгляді справи за протоколом № 3/230 від 27.03.2025 та нібито усвідомлення ним можливих негативних наслідків не може вважатися самостійною підставою для відмови у поновленні строку звернення до суду. Реальна обізнаність позивача про оскаржувану постанову настала лише 20.11.2025, що свідчить про наявність поважної причини пропуску строку.
До суду за захистом свої порушених прав позивач звернувся 01.12.2025 в межах визначеного ст. 286 КАС України 10-денного строку.
З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду, зробив помилкові висновки.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15.12.2025 по справі №718/3277/25, прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням адміністративної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відтак, оскаржувана ухвала про залишення без розгляду позовної заяви підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати.
Справу направити до Кіцманського районного суду Чернівецької області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.