Справа № 120/6847/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
17 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
в травні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції України з наступними вимогами:
- визнати протиправними дії інспекторів Клюси Дениса та Кутяшева Ігоря, працівників УПП ДПП України у Вінницькій області, що полягали у безпідставному та незаконному обмеженні свободи пересування та примусовому доставлені позивача без належного процесуального оформлення;
- зобов'язати УПП ДПП України у Вінницькій області виконати приписи ДБР (припис від 10.08.2024 №2216зкп/х/14-01-04-39705/2024; припис від 26.11.2024 №П-1331/х/14-01-04-61556/2024), що зобов'язують організувати та провести службове розслідування щодо дій інспекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- стягнути з УПП ДПП України у Вінницькій області на користь позивача грошову компенсацію за моральну шкоду в розмірі 30000 грн., у зв'язку з пережитими моральними стражданнями, приниженням честі, гідності та незаконним втручанням у конституційні права і свободи;
- стягнути з УПП ДПП України у Вінницькій області на користь позивача судові витрати пов'язанні з розглядом справи;
- зобов'язати УПП ДПП України у Вінницькій області направити письмові вибачення позивачу за адресою проживання, а також за місцем офіційної трудової діяльності;
- визнати протиправними дії ДПП України, що полягали у наданні недостовірної інформації у відповідях на звернення позивача, якими заперечувався факт його незаконного обмеження свободи, що сприяло приховуванню протиправних дій працівників підпорядкованого територіального органу УПП ДПП України у Вінницькій області.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2025, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 15.05.2024 за порушення Правил дорожнього руху, а саме пункту правил «б» 9.2 (водій під час виконання повороту праворуч з вулиці Пирогова на вулицю Р. Скалецького, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку), здійснено зупинку транспортного засобу Haval H6 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
В подальшому, водія ознайомлено з відео доказом вчиненого правопорушення, проведено розгляд справи та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 4.2 статті 122 КУпАП.
При цьому, під час спілкування з водієм, інспектори патрульної поліції вважали, що позивач перебував за кермом з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим останньому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) за допомогою приладу Drager Alkotest, однак водій відмовився, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд в медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР на що водій погодився. Висновок лікаря-нарколога виявися негативним.
Отже, не погоджуючись із безпідставним, на думку позивача, обмеженням його свободи пересування з боку працівників Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції - інспекторів Дениса Клюси та Ігоря Кутяшева - під час виконання ними службових обов'язків 15 травня 2024 року, без належного процесуального оформлення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що як встановлено з відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, 15.05.2024 зупинено транспортний засіб марки Haval H6 під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху п. «б» 9.2 (водій під час виконання повороту праворуч з вул. Пирогова на вул. Р. Скалецького не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку руху).
В подальшому, після зупинки транспортного засобу, інспекторами управління патрульної поліції 09 год. 09 хв. повідомлено водія про причину зупинки; 09 год. 20 хв. інспектор в ході приватної бесіди з колегою повідомив, що виявляє одну із ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота); - 09 год. 23 хв. інспекторами пред'явлено позивачу докази адміністративного правопорушення; - 09 год. 26 хв. відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення; - 09 год. 28 хв - повторно інспектор зазначив про ознаки алкогольного сп'яніння; - 09 год. 41 хв. інспектором в третє зазначено про ознаки алкогольного сп'яніння.
У зв'язку із зазначеним, ОСОБА_1 інспекторами патрульної поліції запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (за допомогою приладу Drager Alkotest) на що водій відмовився. В подальшому, водію запропоновано пройти огляд в медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР- на що водій погодився. За результатом огляду лікаря-нарколога, висновок -негативний.
Із зазначеного слідує, що причиною зупинки транспортного засобу марки Haval H6 під керуванням водія ОСОБА_1 було порушення останнім правил дорожнього руху, а саме п. «б» 9.2 (водій під не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку руху). Разом з тим, під час спілкування з водієм у працівників патрульної поліції виникли сумніви щодо стану водія, зокрема щодо перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
В свою чергу, поліцейські, на виконання своїх законних повноважень щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, правомірно здійснили зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та за результатом такої зупинки прийнято постанову про адміністративне правопорушення № 215067 за ст. 122 КУпАП. При цьому, доказів скасування такої постанов до суду стороною позивача надано не було.
Також належним є зауважити, що перевірка інспекторами патрульної поліції стану алкогольного сп'яніння позивача не була спрямована на порушення прав позивача, а мала характер превентивного заходу, здійсненого з метою забезпечення публічного порядку та безпеки оточуючих.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з метою оперативного встановлення стану позивача, інспектори патрульної поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу - приладу Drager Alkotest, однак водій відмовився від проведення такого огляду. У подальшому водію було запропоновано пройти огляд у медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР, на що він погодився.
У зв'язку з цим доводи позивача про те, що працівниками патрульної поліції було протиправно обмежено його свободу пересування, матеріалами справи не підтверджуються.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії працівників патрульної поліції під час перевірки позивача на стан алкогольного сп'яніння здійснювалися в межах наданих повноважень, у спосіб, передбачений чинним законодавством, та були спрямовані виключно на забезпечення публічної безпеки і порядку.
Матеріалами справи також не встановлено обставин, які б свідчили про протиправне обмеження свободи пересування позивача чи порушення його прав під час проведення зазначених превентивних заходів.
Відтак, доводи позивача щодо незаконності дій працівників патрульної поліції є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. А тому, у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім того, не підлягає задоволенню й вимога позивача зобов'язального характеру, оскільки вона є похідною від основної вимоги про визнання дій працівників патрульної поліції протиправними. Відсутність установленого факту протиправності унеможливлює покладення на відповідача обов'язку вчинити будь-які дії, пов'язані зі спірними правовідносинами.
Таким чином, підстав для задоволення позову в цій частині суд першої інстанції не вбачає.
Крім того, не підлягає задоволенню й вимога позивача зобов'язального характеру, зокрема про зобов'язання Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Вінницькій області направити на адресу позивача письмові вибачення, оскільки така вимога не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та є похідною від основної вимоги про визнання дій працівників поліції протиправними.
Відсутність встановленого судом факту протиправності дій відповідача унеможливлює задоволення вимоги немайнового характеру щодо направлення письмових вибачень.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що оскільки суд дійшов висновку про правомірність дій відповідачів, відсутній ключовий елемент - протиправна поведінка. За відсутності цього елементу підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
В частині вимоги про визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції України, що полягали у наданні недостовірної інформації у відповідях на звернення позивача, суд першої інстанції зазначив, що 15.05.2024 ОСОБА_1 направлено звернення до Вінницького районного управління поліції. Скарга стосувалась дій співробітників УПП у Вінницькій області, які полягали у застосуванні обмежувальних заходів адміністративного примусу, а саме тимчасове обмеження свободи пересування та місця знаходження без складання відповідного протоколу адміністративного затримання.
25.05.2024 опитано та відібрано пояснення у інспектора взводу № 2 роти № з батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дениса Клюсу та інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ігоря Кутяшева.
30.05.2024 ОСОБА_4 , направлено запрошення відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян» на розгляд скарги, на 11.06.2024 на 11 годинну 00 хвилин, за адресою м. Вінниця, вул. Ботанічна 24.
11.06.2024 об 11 годинні 00 хвилин, за адресою м. Вінниця, вул. Ботанічна 24, заявник був присутній на розгляді скарги.
11.06.2024 відповідь по даному зверненню надіслано заявнику за адресою проживання АДРЕСА_1 , із зазначенням про те, що патрульними поліції не порушено вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1103 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», також Наказ МВС України № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» про результат розгляду звернення гр. ОСОБА_1 повідомлено листом від 11.06.2024 УПП у Вінницькій області ДПП.
Аналогічне звернення надійшло від ОСОБА_1 30.05.2024 № П-601, розгляд якої проводив старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Максим Валовий.
За результатами проведеної відділом моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Вінницькій області ДПП перевірки, за наявних матеріалів по зверненню, порушень в діях працівників УПП у Вінницькій області ДПП не виявлено, про що надано заявнику відповідь.
В подальшому на адресу УПП у Вінницькій області ДПП надійшли матеріали обліковані в ІКС ІПНП ЄО Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 15.06.2024 №9897 для проведення належної перевірки викладених фактів та прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства щодо проведення перевірки та притягнення працівників до відповідальності за не складення відносно заявника відносно рішення про адміністративне затримання.
Старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Максимом Валовим розглянуто звернення від 24.06.2024 № 14093 та встановлено, що адміністративне затримання - це захід забезпечення провадження справах про адміністративні правопорушення, який полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження і застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефективні для забезпечення належного виконання провадження в справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності.
Виходячи, з вище зазначеного, підстав для адміністративного затримання, під час направлення водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для направлення до КНП «ЦТЗ» Соціотерапія «ВОР», у інспектора взводу № 2 роти № З батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дениса Клюси та інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ігоря Кутяшева, не було, а тому порушень з їх сторони під час здійснення перевірки виявлено не було.
В подальшому позивачем подано звернення щодо вчинення кримінального правопорушення окремими працівниками УПП у Вінницькій області ДПП, а саме вчинення діяння із ознаками злочину, оскільки, за даним фактом працівники УПП у Вінницькій області ДПП не вносять відомості до ЄРДР, матеріали направленні для організації подальшого розгляду та за потреби порушення питання щодо внесення відомостей по вказаних фактах до ЄРДР, до Державного бюро розслідувань (від 30.07.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).
23.07.2024 скерована за належністю заява з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому до управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції. Старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної Максимом Валовим, в межах компетенції та відповідно до Закону України «Про звернення громадян», про результат розгляду звернення гр. ОСОБА_5 , було повідомлено (Вихідний № АН-785 від 13.08.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).
Стосовно можливого вчинення неправомірних дій поліцейськими УПП у Вінницькій області ДПП відсутні ознаки кримінального правопорушення, а тому на даний час, підстави, передбачені ч.1 ст. 214 КПК України для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні. (Документ від четвертого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому). (Вихідний № 32055 від 19.09.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).
До Начальника УПП у Вінницькій області ДПП НП України Департаменту патрульної поліції України позивачем подано скаргу, якою просив не залучати до процесу розгляду його заяв та під час проведення службового розслідування, старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Максима Валового та старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Вікторію Гордійчук.
Заступником начальника управління-начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції підполковником поліції Олександром Гаркавюком, повідомлено заявникові про те, що проведеною в межах компетенції перевіркою, за наявних матеріалів по зверненню, порушень в діях працівників УПП у Вінницькій області ДПП не виявлено, підстав для проведення службового розслідування відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України № 893 від 07.11.2018 року - відсутні. (Вихідний № П-892 від 30.09.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).
В подальшому на звернення від 18.10.2024, позивача працівниками, відповідно до ст.8 ЗУ « Про звернення громадян» повідомлено, що, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
Листом від 26.11.2024 № П-1331/х//14-01-04-61556/2024 Державне бюро розслідувань повідомило відповідача щодо можливих протиправних дій працівниками поліції, відсутні ознаки кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України для внесення відомостей до ЄДР досудових розслідувань.
Також, листом від 09.01.2025 № П-10695/41/2-2015 на виконання резолюції керівника Департаменту патрульної поліції в управління моніторингу та аналітичного забезпечення розглянуто заяву позивача, якою повідомлено, що за результатами перевірки відомостей, викладених у скарзі від 09.12.2024, не виявлено даних, відповідно до яких було б установлено факти вчинення окремими працівниками УПП у Вінницькій області ДПП порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, тому підстави для призначення службового розслідування - відсутні.
Крім того, листом від 24.03.2025 за № 4991-2025 Управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції надано відповідь на звернення від 06.03.2025 № П-3804/ез, яким повідомлено позивача про те, що 15.05.2024 адміністративне затримання до ОСОБА_1 не застосовувалось.
Враховуючи встановлені у справі обставини та досліджені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача щодо протиправності дій Департаменту патрульної поліції, які нібито полягали у наданні недостовірної інформації, не знайшли свого підтвердження. У ході перевірки встановлено, що працівниками поліції вжито всіх необхідних заходів для повного, об'єктивного та своєчасного розгляду звернень позивача, проведено опитування відповідних посадових осіб, надано мотивовані відповіді у межах повноважень та у строки, визначені законодавством.
Ознак неправомірності у діях працівників поліції чи фактів надання недостовірної інформації не встановлено. Надані позивачу відповіді ґрунтуються на фактичних матеріалах перевірки та вимогах чинного законодавства. Отже, суд першої інстанції не вбачає жодних об'єктивних та достатніх підстав, які б поза розумним сумнівом підтверджували протиправність дій Департаменту патрульної поліції.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII.
Відповідно до ст.17 ЗУ "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Як передбачено п.1,3,9,10,11 ч.1 ст.23 ЗУ "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з вимогами ст.29 ЗУ "Про Національну поліцію" поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.
Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.
В свою чергу, ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію" визначено підстави для зупинки транспортного засобу. Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, 15.05.2024 зупинено транспортний засіб марки Haval H6 під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху п. «б» 9.2 (водій під час виконання повороту праворуч з вул. Пирогова на вул. Р. Скалецького не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку руху).
За результатом такої зупинки прийнято постанову про адміністративне правопорушення № 215067 за ст. 122 КУпАП. Матеріали справи та відомості з ЄДРСР не містять інформації щодо скасування вказаної постанови.
Таким чином, колегія суддів вважає, що інспектори патрульної поліції зупинивши транспортний засіб яким керував позивач діяли відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що після зупинки транспортного засобу, інспекторами управління патрульної поліції 09 год. 09 хв. повідомлено водія про причину зупинки; 09 год. 20 хв. інспектор в ході приватної бесіди з колегою повідомив, що виявляє одну із ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота); - 09 год. 23 хв. інспекторами пред'явлено позивачу докази адміністративного правопорушення; - 09 год. 26 хв. відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення; - 09 год. 28 хв - повторно інспектор зазначив про ознаки алкогольного сп'яніння; - 09 год. 41 хв. інспектором в третє зазначено про ознаки алкогольного сп'яніння.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.1 розділу І Інструкції №1452/735, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У відповідності до п.3 розділу І Інструкції №1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Як передбачено п.6,7 розділу І Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.1-4 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Згідно з п.8-9 розділу ІІ Інструкції №1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Як передбачено п.1-4 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
З урахуванням вказаного, колегія суддів зазначає, що Інструкція №1452/735 передбачає чіткі ознаки алкогольного сп'яніння, які передують огляду на стан сп'яніння. Крім того, Інструкція №1452/735 передбачає чіткий порядок дій посадовою особою. З урахуванням предмету позову, колегія суддів зазначає, що у працівника поліції (з урахуванням виявлення ознаки алкогольного сп'яніння та відмови особи у огляді на стан сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів) є прямий обов'язок, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, забезпечити доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто, з урахуванням встановлених обставин справи, поліцейськими виконано свої обов'язки в цій частині. Крім того, забезпечення доставки особи до найближчого закладу охорони здоров'я задля забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння, не може вважатись незаконним затриманням особи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено оформлення забезпечення доставки особи до найближчого закладу охорони здоров'я задля забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння, окрім як Інструкцією №1452/735.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірка інспекторами патрульної поліції стану алкогольного сп'яніння позивача не була спрямована на порушення прав позивача, а мала характер превентивного заходу, здійсненого з метою забезпечення публічного порядку та безпеки оточуючих.
Крім того, з метою оперативного встановлення стану позивача, інспектори патрульної поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу - приладу Drager Alkotest, однак водій відмовився від проведення такого огляду. У подальшому водію було запропоновано пройти огляд у медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР, на що він погодився.
А тому, дії працівників патрульної поліції під час перевірки позивача на стан алкогольного сп'яніння здійснювалися в межах наданих повноважень, у спосіб, передбачений чинним законодавством, та були спрямовані виключно на забезпечення публічної безпеки і порядку і не свідчать про протиправне обмеження свободи пересування позивача чи порушення його прав під час проведення зазначених превентивних заходів.
Окрім того, предметом цього спору є також стягнення на користь позивача моральної шкоди. Така позовна вимога є похідною від основної вимоги про визнання протиправними дії інспекторів Клюси Дениса та Кутяшева Ігоря, працівників УПП ДПП України у Вінницькій області, що полягали у безпідставному та незаконному обмеженні свободи пересування та примусовому доставлені позивача без належного процесуального оформлення.
З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги щодо стягнення з УПП ДПП України у Вінницькій області на користь позивача грошову компенсацію за моральну шкоду в розмірі 30000 грн, оскільки вона є похідною від основної вимоги, в задоволенні якої суд відмовив.
Окрім того, на підтвердження обставин щодо наявності моральної шкоди, позивачем не надано жодних допустимих доказів.
Аналогічно, колегія суддів зазначає, що вимога позивача щодо зобов'язання УПП ДПП України у Вінницькій області направити письмові вибачення позивачу за адресою проживання, а також за місцем офіційної трудової діяльності, є похідною від вимоги про визнання протиправними дії інспекторів Клюси Дениса та Кутяшева Ігоря, працівників УПП ДПП України у Вінницькій області, що полягали у безпідставному та незаконному обмеженні свободи пересування та примусовому доставлені позивача без належного процесуального оформлення.
Тобто, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні вказаної вимоги.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вказана вимога (зобов'язання надати письмові вибачення) є наслідковою в частині честі і гідність позивача, а тому за своєю правовою природою належать до спорів щодо захисту немайнових особистих прав, що регулюються нормами цивільного законодавства та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання УПП ДПП України у Вінницькій області виконати приписи ДБР (припис від 10.08.2024 №2216зкп/х/14-01-04-39705/2024; припис від 26.11.2024 №П-1331/х/14-01-04-61556/2024), що зобов'язують організувати та провести службове розслідування щодо дій інспекторів Клюси Дениса та Кутяшева Ігоря, колегія суддів зазначає, що вказана вимога є частково похідною від основної вимоги (визнання протиправними дії інспекторів Клюси Дениса та Кутяшева Ігоря, працівників УПП ДПП України у Вінницькій області).
Також, в цій частині колегія суддів зауважує, що правомірність дій виконання чи невиконання вимог приписів ДБР, які були направлені до посадових осіб та органів Національної поліції, не може бути предметом спору між позивачем і УПП ДПП України у Вінницькій області, оскільки дане питання стосується взаємодії саме ДБР та органів Національної поліції.
Також, колегія суддів звертає увагу, що припис від 10.08.2024 №2216зкп/х/14-01-04-39705/2024 надісланий начальнику УПП у Вінницькій області ДПП НП України майору поліції Редвану Усеінову, а припис від 26.11.2024 №П-1331/х/14-01-04-61556/2024 надісланий ГУПН у Вінницькій області.
Тобто, припис від 26.11.2024 №П-1331/х/14-01-04-61556/2024 не надсилався УПП ДПП України у Вінницькій області, і в даному питанні не був зобов'язаний вчиняти будь-які дії щодо його виконання.
Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправними дії ДПП України, що полягали у наданні недостовірної інформації у відповідях на звернення позивача, якими заперечувався факт його незаконного обмеження свободи, що сприяло приховуванню протиправних дій працівників підпорядкованого територіального органу УПП ДПП України у Вінницькій області, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
В свою чергу, апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині жодних доводів не містить, а тому суд апеляційної інстанції не надає оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.
Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає, що згідно з п.20 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
В свою чергу, дана справа не відноситься до категорії справ, які мають переглядатись за правилами загального позовного провадження (ч.4 ст.12 КАС України) або належить до окремих категорій складних справ, чи окремих категорій термінових адміністративних справ.
З урахуванням вказаного, у суду першої інстанції були усі наявні підстави здійснити розгляд даної справи в спрощеному позовному проваджені.
Також, доводи апелянта в частині тривалого розгляду справи, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не впливають на суть спірних правовідносин. В свою чергу, порушення строків розгляду може бути підставою для скасування лише у випадку, якщо затягування призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення істинних обставин справи.
В свою чергу, таких процесуальних порушень, які унеможливили встановлення істинних обставин справи, судом не встановлено, а апелянтом не доведено.
Щодо доступу до правосуддя, колегія суддів зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що доступ до правосуддя не є абсолютним і має певні обмеження.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.