Справа № 120/8900/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення ГУ ПФ України в Закарпатській області №905290152047 від 30.01.2024 року про відмову в призначенні їй пенсії державного службовця.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
-визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №905290152047 від 30.01.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з 18.01.2024 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
-в задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач ОСОБА_1 та відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подали апеляційні скарги.
Позивач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року у справі №120/8900/24 частково, ухвалити нове рішення у частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю по віку з 26.01.2024 року відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.01.2024 за №0200-0602-8/8441 та довідки про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2023 року від 24.01.2024 №0200-0602-8/8310, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 13.07.2009 позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
В подальшому, в 2022 році позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
18.01.2024 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати від 24.01.2024 за №0200-0602-8/8441 та №0200-0602-8/8310.
Розгляд вказаної заяви здійснило ГУ ПФУ в Закарпатській області за принципом екстериторіальності.
За результатами розгляду даного звернення було винесено рішення №905290152047 від 30.01.2024 про відмову в переходу на пенсію за Законом України "Про державну службу", оскільки за відомостями пенсійної справи, попередньо позивач вже отримувала пенсію за Законом України "Про державну службу".
Втім, не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості вимог позивача, що стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг сторін.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Колегія суддів зазначає, що на момент звернення із відповідною заявою позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія. Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже те, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу). У спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивач має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому набула право на пенсію державного службовця, яка була їй призначена у 2009 році, що не заперечується сторонами.
В 2022 році позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
18.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати №0200-0602-8/8441 та №0200-0602-8/8310 від 24.01.2024, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Втім, за наслідком розгляду поданої позивачем заяви, ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовило у здійсненні відповідного переведення та перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України "Про державну службу" та із врахуванням довідок про складові заробітної плати №0200-0602-8/8441 та №0200-0602-8/8310 від 24.01.2024.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до пункту 13 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема, “Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Отже, законодавець передбачив пенсіонеру можливість вибору перейти на пенсію на інших підставах або поновити пенсію держслужбовця у попередньому розмірі, що визначається бажанням останнього.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №905290152047 від 30.01.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Оцінюючи доводи та вимоги апеляційної скарги позивача в межах ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Вирішуючи питання щодо можливості здійснення позивачці перерахунку пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.01.2024 за №0200-0602-8/8441 та довідки про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2023 року від 24.01.2024 №0200-0602-8/8310, колегія суддів зазначає таке.
Як вже зазначалось, умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом № 3723-ХІІ.
Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
01.05.2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), у зв'язку з чим положення попереднього Закону № 3723-ХІІ "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі норми, якими врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.
Статтею 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України № 1058-IV, за винятком урегулювання призначення пенсій особам, яких визначено в підпункті 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Законом № 889-VIII не встановлено права на індексацію та перерахунок пенсій особам, яким пенсії призначено на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Отже, з дня набрання чинності Законом № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом № 1058-IV як загальним законом, що регулює відносини між усіма суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. Проте, цим особам не надано права на індексацію та перерахунок розміру призначених їм пенсій.
Виходячи з того, що у зв'язку з набранням чинності з 01.05.2016 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII скасовано статтю 37-1 Закону № 3723-XII щодо порядку та умов перерахунку пенсій державним службовцям, а Законом № 889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 3723-XII, тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії згідно зі статтею 37-1 Закону № 3723-XII.
Враховуючи пряму дію закону в часі, до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на час, коли здійснюється перерахунок, а не те, яке діяло на час призначення пенсії.
Отже, розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню.
Разом з тим, варто зазначити, що пунктом 2 рішення Конституційного Суду від 23.12.2022 № 3-р/2022 також встановлено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
Суд бере до уваги Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців) від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018 (5462/17).
Цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами.
Конституційний Суд Україні звернув увагу на обов'язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.
Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України 23.12.2022 № 3-/2022, правове регулювання перерахунку пенсії позивачки у майбутньому зазнає змін. Однак до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №520/6418/21.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів зазначає, що подані позивачкою до відповідача довідки про складові заробітної плати видані за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 року за № 180/30048 (далі Постанова №1-3).
Відповідно до п. 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Вказана довідка за зазначеною формою, згідно із пунктом 1 Постанови № 1-3, видається виключно для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Проте, позивачці вже була призначена пенсія відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, ще з 13.09.2009 року.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачки відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII з урахуванням вказаних вище довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.01.2024 за №0200-0602-8/8441 та довідки про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2023 року від 24.01.2024 №0200-0602-8/8310.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17 зазначив, що маючи право на отримання пенсії згідно ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, проте за відсутності підстав для перерахунку такої пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, вирішальним у цій справі є саме розмір пенсії, на який матиме право позивачка в разі її переведення на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", у порівнянні із отримуваним нею розміром пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-VІ.
Отже доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.