Справа № 826/9693/13-а
18 лютого 2026 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Вівдиченко Т.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого-судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєднались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та осіб, які приєдналися до касаційної скарги: ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) Позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", терміни яких закінчились, у розмірі, що на 09.04.2013 року становили 26 487 доларів 75 центів, 36 935 євро 40 євроцентів, 695 894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 квітня 2013 року вих. № 11-02/1496/1 відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року залишено без змін (головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року заяви Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. та Чаку Є.В. про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди - задоволено. Відведено від розгляду справи № 826/9693/13-а суддів Єгорову Н.М., Сорочка Є.О., Чаку Є.В.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025, визначено склад колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду: головуючий суддя Черпак Ю.К., судді Кобаль М.І., Штульман І.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 826/9693/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди. Закінчено підготовчі дії та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 січня 2026 р. о 14:00 годин.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги задоволено. Прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди.
Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги задоволено. Прийнято заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди.
30 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В. у справі № 826/9693/13-а визнано необґрунтованим. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В. у справі № 826/9693/13-а для вирішення суддею, який визначається автоматизованою системою документообігу суду у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2026 року, для вирішення питання про відвід визначено суддю Вівдиченко Т.Р. та передано справу для розгляду.
Згідно частини 8 статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини 11 статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого-судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Так, вказана заява про відвід обґрунтована наявністю у заявника сумнівів у неупередженості, об'єктивності та безсторонності вказаної колегії суддів при розгляді апеляційної скарги у справі № 826/9693/13-а.
Заявник вказує, що колегією суддів було ухвалено рішення про закінчення підготовчих дій та призначення справи до апеляційного розгляду без фактичного виконання всіх необхідних підготовчих заходів, передбачених статтями 306 - 307 КАС України, а саме, не розглянуто клопотання про витребування документів, не вирішено питання про їх приєднання до матеріалів справи, а також, не вирішено клопотання ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги.
Також, заявник зазначає, що усі процесуальні документи у справі адресувались не йому, а фізичній особі - ОСОБА_1 , до якої він не має жодного відношення. Вказана фізична особа не проживає за його адресою і не могла подати апеляційну скаргу як про це помилково зазначено в копії супровідного листа судді Черпака Ю.К. та у копії ухвали від 19 грудня 2025 року. Зазначив, що більше року тому - 25 листопада 2024 року через канцелярію він подав апеляційну скаргу як ОСОБА_1 , чоловік у правовому статусі Людини, діючи на підставі правочину про визнання правосуб'єктності № 06-01-23 від 20.06.203. Однак, направлені на його адресу документи апеляційного суду свідчать, що колегія суддів безпідставно і без жодного обґрунтування відмовились визнавати правосуб'єктність Людини, у тому числі, й права, гарантовані статтями 3 та 55 Конституції України, за якими держава відповідає перед Людиною за свою діяльність, права і свободи.
Крім того, заявник стверджує, що при направленні документів працівники суду зазначили інший поштовий індекс, наслідком чого стала плутанина та суттєва затримка доставки як повістки-повідомлення про дату, час і місце судового засідання, так і ухвали від 19 грудня 2025 року про прийняття до провадження справи.
Також, заявник зазначає, що в судовому засіданні ним було висловлено зауваження колегії суддів щодо незаконного розгляду та прохання належним чином встановити, що до суду за захистом порушених прав звернулась Людина у дійсному правовому статусі, однак, судді не реагували та залишили поза увагою всі нагадування щодо вимог статті 3 Конституції України і численні прохання звертатись до нього згідно з діючим правочином, а саме як до Людини у правовому статусі людини.
Таким чином, заява про відвід мотивована наявністю у заявника сумнівів у неупередженості та об'єктивності колегії суддів у складі: головуючого-судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.
За приписами ч.ч. 1-2 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до частини 4 статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15.07.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності».
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.
Щодо доводів заявника про те, що колегією суддів було ухвалено рішення про закінчення підготовчих дій та призначення справи до апеляційного розгляду без фактичного виконання всіх необхідних підготовчих заходів, передбачених статтями 306 - 307 КАС України, а саме, не розглянуто клопотання про витребування документів, не вирішено питання про їх приєднання до матеріалів справи, слід зазначити наступне.
Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у даній справі у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у відповідача документів, що підтверджують факт утворення юридичної особи «Національний банк України» виключно законом України, у порядку, встановленому п.12 статті 92 Конституції України, а також копії сторінок оригіналів текстів законів України, якими він керується у своїй діяльності, а саме «Про Національний банк України» (1999), «Про банки і банківську діяльність» (2000), «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (2012), які завірені підписами Президентів України та скріплені Великою Державною Печаткою України - відмовлено (головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев).
Таким чином, клопотання про витребування документів було розглянуто судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду якого, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у його задоволенні було відмовлено.
Крім того, в разі необхідності витребування документів, суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості розглянути відповідні клопотання після призначення справи до апеляційного розгляду.
Щодо доводів заявника про те, що судом апеляційної інстанції не вирішено клопотання ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги, слід зазначити, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги задоволено. Прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди.
Отже, клопотання ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги вирішено судом апеляційної інстанції, а тому, доводи заявника в цій частині є необґрунтованими.
В свою чергу, доводи заявника щодо неналежного інформування про результати розгляду заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги не підтверджують наявності підстав для відводу, оскільки, такі обставини стосуються організації процесуального обігу документів та не вказують на особисту заінтересованість або необ'єктивність суддів, у тому числі, про віддання переваги тому чи іншому учаснику справи.
З приводу доводів заявника про неправильне визначення його процесуального статусу, з огляду на те, що в апеляційній скарзі він звертався до суду як Людина у правовому статусі Людини - ОСОБА_1 , тоді як, у процесуальних документах суду він неправильно зазначений, як фізична особа ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту статей 160, 167 та 296 КАС України, які встановлюють вимоги до форми та змісту позовної заяви, заяв, клопотань, заперечень та апеляційної скарги, у процесуальних документах зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб)) сторін та інших учасників справи.
Таким чином, КАС України визначено для фізичних осіб необхідність зазначення прізвища, імені та по батькові.
При цьому, Національне законодавство не передбачає окремого процесуального статусу «людини» як самостійного суб'єкта судового провадження, відмінного від фізичної особи.
Слід зазначити, що сама по собі форма зазначення особи у процесуальних документах, яка відповідає вимогам процесуального закону, не має самостійного правового значення для оцінки дотримання права на справедливий суд, якщо особі забезпечено реальну можливість брати участь у провадженні та реалізовувати свої процесуальні права.
Крім того, заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що зазначення його як фізичної особи призвело до обмеження доступу до суду, позбавлення можливості бути почутим або реалізувати процесуальні права.
З огляду на викладене, доводи заявника в цій частині є необгрунтованими.
Отже, будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Черпака Ю.К., Кобаля М.І. та Штульман І.В., в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Проаналізувавши наведені у заяві ОСОБА_1 доводи, суд приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у складі: головуючого-судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В. у даній справі, оскільки, заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі судді у розгляді даної справи.
Наявності інших підстав, передбачених ст. ст. 36 та 37 КАС України, для відводу судді заявником не надано.
Враховуючи наведені обставини справи та відсутність обґрунтувань заявника про відвід підставами, передбаченими КАС України, вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого-судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 242, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого-судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Вівдиченко Т.Р.