іменем України
Справа № 285/176/26
провадження у справі № 2/0285/870/26
17 лютого 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - ТОВ «ФК «Ейс»), представники позивача - Поляков О.В., Соломко О.В.,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
13.01.2026 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - ТОВ “ФК»ЕЙС») заборгованість за Кредитним договором № 00-7975913 від 15.05.2023 у розмірі 14 125,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що 15.05.2023 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ( первісний кредитор ) та відповідачем було укладено кредитний договір № 00-7975913 ( кредитний договір ) на суму 5 250,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини та уклав відповідний Договір без зовнішнього примусу. Відразу після вчинення дій, товариством було перераховано грошові кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 хх хххх 6987, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора.
Стверджує, що в подальшому сторони дійшли згоди щодо надання кредитних коштів на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Вказує, що первісним кредитором були виконанні зобов'язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит.
Зазначає, що 28.11.2023 між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу № 28112023, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-7975913 від 15.05.2023 відповідно до Реєстру прав вимоги.
Вказує, що станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором не погашена, тому відбулося звернення до суду.
Одночасно з позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів, зокрема інформації в АТ КБ “ПРИВАБАНК» щодо належності відповідачу відповідної банківської картки № НОМЕР_1 хх хххх 6987, щодо надходжень коштів у розмірі 5 000,00 грн в період з 15.05.2023 по 20.05.2023 та відповідної виписки по картці.
Ухвалою суду від 19.01.2026 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягає на задоволенні позову.
16.02.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява про часткове визнання позову, в обгрунтування якого вказано про визнання заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - тіло кредиту та 1 250,00 грн - проценти за 20 днів за процентною ставкою 1,25%. В решті вимог просить відмовити, посилаючись на неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу та неоднозначність викладених умов договору в частині нарахування процентів. Також вважає заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн завищеними, а тому просить їх зменшити до 1 000,00 грн. Решту вимог вважає безпідставними.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Вирішуючи клопотання представника позивача про витребування доказів, суд бере до уваги часткове визнання стороною відповідача позовних вимог, зокрема визнання та неоспорення факту укладення кредитного договору № 00-7975913 від 15.05.2023 та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн від 15.05.2023, а тому констатує, що обставини, на які посилається представник позивача у своєму клопотанні, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обгрунтованого сумніву щодо їх достовірності чи добровільності визнання ( ч. 1 ст. 82 ЦПК України ). Оскільки позивач звільнений від доказування обставин, які визнаються відповідачем, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування відповідних доказів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.
Розглянувши позовні вимоги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 15.05.2023 між ТОВ « КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_2 було укладено Договір кредитної лінії №00 - 7975913 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки.
Договір підписано електронним підписом позичальника .
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що строк кредитування - 120 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит Кредитодавцеві 12.09.2023.
Пунктом 1.4.1. кредитного договору визначено знижену процентну ставку - 1,25 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом ( за умови сплати процентів та не більше перших 20 днів користування кредитом ) .
Пунктом 1.4.2. кредитного договору визначено стандартну процентну ставку - 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування.
При цьому сторонами було застережено умови використання стандартної процентної ставки ( п.п. 1.4.3, 1.4.4. кредитного договору).
За надання кредиту позичальник зобов'язався сплатити кредитодавцеві комісію у розмірі 5,00 % від суми кредиту- 250,00 грн.
Відповідно до погоджених умов сума кредиту перераховується Кредитодавцем на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 5168 75хх хххх 6987.
Позичальника було ознайомлено з орієнтовною загальною вартістю кредиту за стандартною процентною ставкою, що становить 19 000,00 грн.
Одночасно позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі.
Додатком № 1 до кредитного договору є Графік платежів, який також підписано позичальником, яким встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність.
Відповідно до інформаційних довідок ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ"та ТОВ "ФК "Контрактовий дім" було успішно перераховано кошти 15.05.2023 на суму 5 000,00 грн, маска картки 5168 75хх хххх 6987, згідно до кредитного договору №00 - 7975913 від 15.05.2023, що відповідачем визнається та не оспорюється.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між первісним кредитором та відповідачем Кредитного договору від 24.06.2024 № 00 - 982936.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
Позивачем доведено, що на виконання умов кредитного договору первісний кредитор перерахував 15.05.2023 на картковий рахунок позичальника ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн.
28.11.2023 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 28112023, зокрема щодо набуття прав вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 00 - 7975913 від 15.05.2023 в розмірі 14 125,00 грн, відповідно до Реєстру боржників.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У справі наявні розрахунки заборгованості, виконані позивачем ТОВ «ФК «Ейс» та первісним кредитодавцем ТОВ “КАЧАЙ ГРОШІ".
З наданих розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 00 - 7975913 від 15.05.2023 у загальному розмірі 14 125,00 грн, яка складається з наступного: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 250,00 грн - комісія за надання кредиту, 8 875,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані у межах строку кредитування до 03.08.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи даний спір на підставі наданих доказів, судом встановлено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору та видачі відповідачу відповідних грошових коштів в порядку його виконання, а також набуття позивачем права вимоги до відповідача за даним кредитним договором.
За таких умов, з огляду на наявні у справі розрахунки заборгованості, взявши до уваги погоджений сторонами строк кредитування, суд вважає доведеною суму заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором в загальному розмірі 14 125,00 грн.
Доказів погашення кредиту відповідачем суду не надано.
Разом з цим, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо правомірності нарахування процентів лише за пільговий період, який складає 20 днів, по 04.06.2023 за відсотковою ставкою 1,25 %, оскільки останні є безпідставними та не відповідають погодженим сторонами умовам кредитування, зокрема п.п. 1.3, 1.4 кредитного договору. Також суд вважає необгрунтованою позицію представника відповідача щодо неспівмірності заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу та неоднозначності викладених умов договору в частині нарахування процентів, оскільки під час укладення кредитного договору позичальника було ознацомлено з його умовами, що підтверджується його електронним підписом.
На підставі викладеного, суд вважає, що наданими представником позивача доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову.
Вирішуючи питання судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У зв'язку з вищезазначеним, взявши до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вирішує питання про компенсування позивачу відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням.
Керуючись статтями 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 00-7975913 від 15.05.2023 у розмірі 14 125 ( чотирнадцять тисяч сто двадцять п"ять ) грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 ( три тисячі п"ятсот ) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження - м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13 ),
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 17.02.2026.
Суддя А.В.Михайловська