Справа № 283/339/26
провадження №1-кс/283/92/2026
18 лютого 2026 року Слідчий суддя Малинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
його захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області в кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 62024080200000827 від 06 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України
про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
18 лютого 2026 року до Малинського районного суду Житомирської області надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 , призваний до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2022 № 185 прибув після проходження перепідготовки у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) з 19 липня 2022 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №337 від 18.12.2022 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого рульового моториста відділення десантно-висаджувальних засобів морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-300850М/269, шпк «старший матрос».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2023 року №285, матрос ОСОБА_5 прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі угрупованні морської піхоти " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сил оборони України. З виконання завдань за призначенням Миколаївської області 29 вересня 2023 року.
Так, матрос ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, має права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо), виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому, у мирний і воєнний час відповідати за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна, підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою, знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, матрос ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді старшого рульового моториста відділення десантно-висаджувальних засобів морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 12, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 15.11.2023 близько 12 год. 00 хв. самовільно залишив місце тимчасової дислокації в населеному пункті АДРЕСА_2 та до 12.05.2025 ухилився від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18 лютого 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженню доказами: актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини виведеного у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_5 , витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2023 №323, показами свідків та ОСОБА_5 .
З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішується питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею кримінального правопорушення є достатньою для застосування щодо запобіжного заходу.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи, а саме: характер, обставини і тяжкість кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У ході здійснення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, підозрюваних, інших невстановлених осіб, причетних до злочинної діяльності, у цьому ж кримінальному провадженні, знищення доказів у кримінальному провадженні та вчиненні інших кримінальних правопорушень, тобто ризикам, передбачених п.п. 1,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку слідчого, ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні (до 10 років позбавлення волі), у випадку застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, матиме реальну можливість переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Осіб які б перебували на утриманні ОСОБА_5 не встановлено.
Також слідчий зазначає, щодо ризику незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших невстановлених осіб, причетних до даного кримінального правопорушення (п. 3). Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного ОСОБА_5 , останній може вживати заходи з метою зміни показань свідків у кримінальному провадженні, щоб уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий злочин.
Також, існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню, у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу, ОСОБА_5 намагатиметься перешкоджати зібрати докази у правильній процесуальній формі, тим самим затягувати строки досудового розслідування з метою унеможливлення притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з боку підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується тим, що на даний час останній не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що свідчить про можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з метою відшукання грошових коштів для подальшого існування. Окрім цього даний ризик також підтверджується тим, що, ОСОБА_5 самовільно залишив дислокацію місця служби та переховується від правоохоронних органів.
Зважаючи на встановленні ризики, тяжкість кримінального правопорушення сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор та старший слідчий СВ ВП №1 клопотання підтримали та просили задовольнити.
ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечили по суті клопотання, вважаючи його необґрунтованим, просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши пояснення старшого слідчого СВ, прокурора, думку підозрюваного та захисника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, крім того у справі не встановлені всі обставини, не перевірено їх доказами, не проведені експертизи, а тому підозрюваний, знаходячись на волі, може незаконно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що обґрунтовує позицію слідчого та прокурора про можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
На даному етапі кримінального провадження інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_5 може переховуватися від суду, та чинити у цьому кримінальному провадженні незаконний вплив на потерпілих та свідків.
Ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Виключною метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден із них не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років, з метою унеможливити настання ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На думку слідчого судді, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 176 ч.5, 177, 178, 182-184, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, -
Обрати відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю с. Черепин Коростенського району Житомирської області, мешканця та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Житомирська УВП №8» строком на шістдесят днів, починаючи з 18 лютого 2026 року з 17 години 00 хвилин до 18 квітня 2026 року 17 години 00 хвилин включно без визначення розміру застави.
Копії ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя