Справа №295/2104/26
Категорія 82
2/295/2440/26
17.02.2026 року суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти обтяження (арешт нерухомого майна), накладений на все майно, що належить ОСОБА_1 , яке накладено Богунським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відповідно до: постанови ВП №43562687 від 04.06.2014 номер запису про обтяження: 6405647; постанови про арешт майна боржника №56034557 від 03.04.2018 номер запису обтяження: 25549869; постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА №574199 від 04.12.2009 реєстраційний номер обтяження: 9317076; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31002324 від 02.02.2012 реєстраційний номер обтяження: 12124859.
Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, суддею встановлено, що підстави для її розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Богунському ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебували виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по виконавчих провадженнях №№31002324, 43562687, 56034557.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної безпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст. 16 ЦК України.
Як правило, особа, права якої порушені, може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способам захисту свого права.
При цьому, зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що арешт на нерухоме майно та заборону на його відчуження, які просить зняти позивач, був накладений державним виконавцем у виконавчих провадженнях щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь банку, в яких позивач приймав участь, як боржник.
Поряд з цим, судом відзначається, що позивач ОСОБА_1 пред'явив позов про арешту нерухомого майна, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт та заборону відчуження, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому, з урахуванням заявлених предмету та підстав позову, позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.
Зокрема, щодо зняття арешту з нерухомого майна та заборони його відчуження на підставі постанови державного виконавця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року №5 у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.
Тобто відповідно до положень ЦПК України передбачений чіткий алгоритм дій боржника щодо оскарження рішення державного виконавця щодо опису та арешту майна боржника, прийнятого під час виконання рішення суду в іншій цивільній справі, в якій позивач приймав участь в якості відповідача та є боржником у виконавчому провадженні.
За змістом п. 1.ч. 1 ст. 168 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 19, 186, 259-261 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту нерухомого майна.
Роз'яснити позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, право на звернення до суду зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: